Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №443/1632/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1632/26

Провадження №2/443/1214/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада села Покрівці в особі Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,23 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №6477 від 30.05.1997 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по материній лінії ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради, площею 1,23 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6477 від 30.05.1997 року. Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради №97 від 12.06.2006 року, ОСОБА_4 постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті і на день смерті з ОСОБА_4 по даній адресі в АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали онук ОСОБА_5 та онучка ОСОБА_1 . Заповіт від ОСОБА_4 в селищній раді посвідчувався 02.04.2018 року за № 68. Згідно вищевказаного заповіту, ОСОБА_4 заповіла усе своє майно її. Окрім неї, спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_4 , не було. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 був її дядько і відповідно син покійної ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Її матір і відповідно дочка покійної ОСОБА_6 померла швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловіка ОСОБА_4 на час своєї смерті не мала, оскільки була розлучена.

Вона у визначений законом термін звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу.

07.07.2026 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 відносно земельної частки (паю), але нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Гніздичівської селищної ради, що належала померлій і є спадковим майном.

В даному випадку її право на спадкове майно не визнається, оскільки вона не може пред`явити оригінал правовстановлюючого документа через те, що такий втрачено.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.09.2026 в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області в особі завідувача в строк до 02 жовтня 2026 надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи, яка заводилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.09.2026 завідувачем Жидачівської ДНК Львівської області Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №20/2026, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 08.10.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача – адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає повністю, наслідки визнання позову йому зрозумілі.

Представник третьої особи – Гніздичівської селищної ради Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути дану справу за відсутності їхнього представника, заперечень щодо вимог позивача не мають.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.10.2026, є дата складення повного тексту судового рішення – 19.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00056001101 від 20.01.2026 складеного на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то її батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.47).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00056001164 від 20.01.2026, 14.06.1980 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.48-49).

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , 02.11.2000 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.8).

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.05.2000 року (а.с.4 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по материній лінії ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області від 28.01.2025 року (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради, площею 1,23 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6477 від 30.05.1997 року (а.с.14).

За життя ОСОБА_4 , 02.04.2018 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради та зареєстрований в реєстрі за № 68, згідно якого остання заповіла усе своє майно внучці – ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради №97 від 12.06.2025 року, ОСОБА_4 постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті і на день смерті з ОСОБА_4 по даній адресі в АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали онук ОСОБА_5 та онучка ОСОБА_1 . Заповіт від ОСОБА_4 в селищній раді посвідчувався 02.04.2018 року за № 68 (а.с.11).

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 була тільки позивачка, та інших спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_4 не було.

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

При цьому судом встановлено, що особою яка може претендували на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був тільки син останньої – ОСОБА_2 , оскільки дочка ОСОБА_4 – ОСОБА_6 померла раніше за свою матір, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.9).

Однак, ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняв у жоден із передбачених законом способів та на таку не претендує, що також підтверджується поданою ним письмовою заявою (а.с.32).

Натомість ОСОБА_1 звернулася до Жидачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа№20/2026 від 20.01.2026 (а.с.39-52).

При цьому як видно із матеріалів спадкової справи №20/2026 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталася тільки позивачка.

З метою оформлення права на земельну ділянку, позивачка звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Львівської області №306/02-31 від 07.07.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Гніздичівської селищної ради Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном (а.с.13).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивачка стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.

Доказом того, що покійна ОСОБА_4 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради, площею 1,23 умовних кадастрових гектарів, є довідка Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1708/15-26 від 29.07.2026 року (а.с.14), зокрема з якої вбачається, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Гніздичівській селищній раді зареєстрований сертифікат серії ЛВ № 6477 від 30.05.1997 р. на прізвище ОСОБА_4 . Реєстраційний номер 216. Площа земельної ділянки – 1,23 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката: розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації №315 від 21.05.1997року.

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гніздичівської селищної ради Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,23 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №6477 від 30.05.1997 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка