Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №438/994/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/994/26

Провадження № 1-кп/438/93/2026

В И Р О К

іменем України

19 жовтня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026141110000094 від 29.01.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, курсанта 4 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , військове звання солдат, раніше неодноразово судимого, в останнє вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026 за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 р. і 1 міс. позбавлення волі, мешкаючого в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України –

встановив:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта 4 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою власного особистого збагачення, 08 січня 2026 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи в квартирі ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, користуючись тимчасовою відсутністю нагляду за його діями збоку власника, таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 9A» (4/64 GB, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), чорного кольору, вартістю 3716,33 гривень, та банківську карту банку АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 , які належать потерпілій ОСОБА_5 .

Тоді, солдат ОСОБА_4 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 9A» (4/64 GB, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), чорного кольору та банківську карту банку АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Після цього скориставшись мобільним телефоном та банківською картою здійснив банківські операції щодо зняття грошових коштів із банківської карти потерпілої на суму 3550 грн., отже розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 7266,33 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Також, солдат ОСОБА_4 08 січня 2026 року приблизно о 10 годині 00 хвилин перебуваючи в квартирі ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи особисті інтереси, та скориставшись тим, що його дії не будуть помічені, шляхом вільного доступу, користуючись тимчасовою відсутністю нагляду за його діями збоку власника, таємно викрав зі столу банківську карту банку АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 та переконавшись в тому, що це – особистий офіційний документ потерпілої ОСОБА_5 утримуючи її при собі, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, таким чином довів свій протиправний умисел з корисливих мотивів до кінця.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив викрадення офіційних документів з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину за всіма епізодами визнав повністю. Суду показав, що йому було відомо про запровадження у державі воєнного стану. Станом на 08.01.2026 він був військовослужбовцем, перебував у СЗЧ, мешкаючи у цивільному шлюбі з потерпілою ОСОБА_6 . Зранку 08.01.2026 р. він взяв без дозволу ОСОБА_6 її телефон та банківську карту. У телефоні він дивився баланс у Приват24, а з карти знімав гроші. Визнає, що таким чином він заволодів грішми ОСОБА_6 у сумі 3550 гривень, та вартість телефона – 3716,33 гривень. В наступному телефон він передав ОСОБА_6 через її подружку. Банківську карту також передав потерпілій через знайомих продавців одного з магазинів. Не заперечував проти відшкодування процесуальних витрат. Про свої вчинки шкодує, із потерпілими він повністю розрахувався, не заперечував відшкодувати державі процесуальні витрати. Просив його суворо не карати.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї провини в інкримінованому йому діянні та цивільного позову, погодження з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ним змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, а також документами, що характеризують його особу, підтверджують процесуальні витрати та щодо речових доказів.

Таким чином суд дійшов висновку, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим наявні, діяння, у вчиненні яких він обвинувачується, мали місце.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України та за ч. ст. 357 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, та як викрадення офіційних документів з корисливих мотивів.

ОСОБА_4 винуватий у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та підлягає за це покаранню.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а ще має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до кримінальних проступків та тяжкого злочину.

Вивченням даних щодо особи ОСОБА_4 встановлено, що на час вчинення вказаних кримінальних правопорушень обвинувачений мав низку незнятих та непогашених судимостей, у тому числі за вчинення злочинів проти власності. Обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, задовільно характеризується. Також встановлено, що обвинувачений неодружений, не має утриманців.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Суд приймає до уваги також і відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого з боку потерпілої особи.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 необхідні та достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, та за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі у мінімальних межах санкцій вказаних статей КК України, не знаходячи підстав для обрання інших видів або розмірів покарання.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив два кримінальних правопорушення, передбачені різними статтями КК України, то, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, йому слід призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, оскільки ОСОБА_4 дані кримінальні правопорушення вчинив до постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026, то, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, йому слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним вироком попереднім.

Оскільки суд при призначенні покарання враховує вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026, то початок строку відбування покарання засудженим слід обчислювати з часу його затримання по кримінальному провадженню, тобто з 20.04.2026, зарахувавши останньому строк перебування під вартою з розрахунку день за день.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши їхній арешт.

Підлягають відшкодуванню з боку обвинуваченого процесуальні витрати у повному обсязі.

У кримінальному провадженні цивільного позову не заявлено.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Оскільки суд при призначенні покарання враховує вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026, то початок строку відбування покарання засудженим слід обчислювати з часу його затримання по кримінальному провадженню, тобто з 20.04.2026, зарахувавши останньому строк перебування під вартою з розрахунку день за день.

Речові докази: - телефон марки «XIAOMI REDMI 9A» та банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , які належать потерпілій ОСОБА_5 та зберігаються в останньої – залишити за належністю, скасувавши їхній арешт; - DVD-R диск – зберігати у матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_7