Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №337/2348/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 337/2348/25 Номер провадження 1-кп/337/122/2026

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 24.02.2025 за № 120250282190000051 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця с-ще Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше судимий 07.12.2023 Запорізьким апеляційним судом за ч. 7 ст. 111-1 КК України до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації (далі - зс рф), інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань, на територію України. Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН Е8-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)». Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. Відповідно до абз. 1 ст. 4 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Відповідно до ст. 27 Конвенції (IV), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань. Відповідно до ст. 31 Конвенції (IV), жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей. Відповідно до ст. 32 Конвенції (IV), Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Відповідно до ст. 33 Женевської конвенції (IV) пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються. Відповідно до ст. 47 Конвенції (IV), особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв`язку з будь-якими змінами, запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв`язку з будь-якою угодою, укладеною між властями окупованої території та властями окупаційної держави, або у зв`язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території. Відповідно до ст. 147 Конвенції (IV), серйозні порушення, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно. Крім того, згідно з приписами ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року: 1. Тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. 2. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а. 2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а. 3) тілесні покарання; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. 3. Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними. Відповідно до ст. 8(2)(а)(іі) Римського Статуту МКС катування або нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти визнається воєнним злочином. Згідно зі ст. 8(2)(а)(vіі) незаконне позбавлення волі визнається воєнним злочином.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Михайлівська селищна територіальна громада Василівського району Запорізької області є тимчасово окупованою російської федерації з 28.02.2022. Починаючи з 28.02.2022, після окупації Михайлівської селищної територіальної громади Василівського району Запорізької області, представники зс рф створили на вказаній тимчасово окупованій території власну окупаційну адміністрацію, додатково створивши так звану «військову комендатуру с-ще Михайлівка», яка знаходилась у захопленій адміністративній будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькі області за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області. Окрім цього, представники зс рф створили на вказаній тимчасово окупованій території незаконний правоохоронний орган, який має назву «Відділ поліції № 3 (дислокація с-ще Михайлівка) УВС по м. Василівка та Василівському району» та розташовувався у буд. № 8 по вул. Свято-Покровська в с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області.

Також, встановлено, що не пізніше квітня 2022, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, перебуваючи на території с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, яке перебуває під окупацією зс рф, діючи умисно, з власних ідеологічних мотивів, здійснюючи свою протиправну діяльність в інтересах держави-агресора, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи на меті впровадження та реалізацію політики держави-агресора та підтримання окупаційної влади у с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, ОСОБА_5 прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади та добровільно зайняв посаду патрульного у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву «Відділ поліції № 3 (дислокація смт. Михайлівка) УВС по м. Василівка та Василівському району».

Встановлено, що у квітні 2022 року, громадянин України ОСОБА_5 , обіймаючи посаду патрульного у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву «Відділ поліції № 3 (дислокація смт. Михайлівка) УВС по м. Василівка та Василівському району», використовуючи незаконно узурповані у результаті збройної агресії рф по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та фактичні обставини, які свідчать про наявність міжнародного збройного конфлікту і діючи у зв`язку з ним, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, в порушення законів та звичаїв війни, усвідомлюючи захищений статус потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив наступні злочинні дії.

15.04.2022, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись разом з іншими, невстановленими під час досудового розслідування, представниками зс рф по вулиці Суворова у с-щі Михайлівка Василівського району Запорізької області, маючи умисел на незаконне позбавлення волі та нелюдське поводження відносно потерпілого ОСОБА_6 , з метою обмеження волі та залякування потерпілого, застосовуючи фізичний примус, на невстановленому досудовим розслідуванням транспортному засобі відвезли останнього до «військової комендатури» с-ще Михайлівка, розташованої у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, та помістили до камери ізолятора тимчасового тримання, розташованої в зазначеній будівлі, де він перебував у неналежних умовах утримання в приміщенні з відсутністю санітарних умов, із обмеженим харчуванням, що не покривало навіть мінімальних фізіологічних потреб організму, попри потребу, медична допомога потерпілому не надавалася, об`єктивні причини затримання не повідомлялися, обвинувачення не пред`являлося, була відсутня необхідність вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави та її представників, інтернування чи застосування запобіжних заходів у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території до 29.04.2022, що є незаконним позбавленням волі та нелюдським поводженням.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , знаходячись разом з іншими невстановленими під час досудового розслідування представниками зс рф, перебуваючи у приміщенні військової комендатури с-ще Михайлівка, маючи умисел на позбавлення власника його майна та привласнення його для особистого використання, з корисливих мотивів, діючи з погрозою використання вогнепальної зброї, привласнив грошові кошти у сумі 3000 гривень, ланцюжок із сплаву срібла та мобільний телефон «Samsung» «Galaxy А71», які належали потерпілому ОСОБА_6 , спричинивши останньому майнову шкоду в розмірі 12436,25 грн.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 15.04.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в камері ізолятора тимчасового тримання, у якій незаконно утримувався потерпілий ОСОБА_6 , у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькі області, розташованої за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, діючи з метою залякування та примусу до співробітництва з представниками збройних формувань рф, що суперечило особистій громадянській позиції потерпілого, який попередньо висловлював супротив до співробітництва з представниками рф, наніс ОСОБА_6 один удар прикладом автомату в область обличчя, після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий впав на підлогу, після чого ОСОБА_5 наніс два удари прикладом автомату в область передньої поверхні лівої гомілки, зазначеними діями завдавши сильного фізичного болю та страждань потерпілому, що є катуванням.

Після зазначених дій, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій, застосувавши фізичний примус, помістив потерпілого ОСОБА_6 до тісного, ізольованого приміщення, в якому той був позбавлений можливості перебувати в будь-якому іншому положенні, окрім як стоячи, де він утримувався упродовж двох годин та чим останньому було завдано сильного фізичного болю та страждань, піддавши таким чином потерпілого ОСОБА_6 катуванню.

Надалі, 29.04.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на катування потерпілого ОСОБА_6 , перебуваючи у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькі області, розташованої за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, діючи з ціллю залякування, примусу до співпраці з представниками держави-агресора, що суперечило особистій громадянській позиції потерпілого, та отримання інформації про місцезнаходження сина - військовослужбовця НГУ, наніс один удар із застосуванням верхньої частини розбитої скляної пляшки, яка мала ріжучі властивості, в область задньо-бічної поверхні тулуба, чим завдав сильного фізичного болю та страждань потерпілому, що є катуванням.

Таким чином, ОСОБА_5 , в порушення приписів ст. ст. 27, 31, 32, 33, 47 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, вчинив протиправні дії, які полягали у незаконному позбавленні волі, нелюдському поводженні, катуванні та привласненні майна захищеної цивільної особи ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що обіймаючи посаду патрульного у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого с-ща Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву «Відділ поліції № 3 (дислокація смт. Михайлівка) УВС по м. Василівка та Василівському району», використовуючи незаконно узурповані у результаті збройної агресії рф по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та фактичні обставини, які свідчать про наявність міжнародного збройного конфлікту і діючи у зв`язку з ним, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, в порушення законів та звичаїв війни, усвідомлюючи захищений статус потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив наступні злочинні дії.

15.04.2022, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись разом з іншими, невстановленими під час досудового розслідування, представниками зс рф по вулиці Суворова у с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, маючи умисел на незаконне позбавлення волі та нелюдське поводження відносно потерпілого ОСОБА_6 , з метою обмеження волі та залякування потерпілого, застосовуючи фізичний примус, на невстановленому досудовим розслідуванням транспортному засобі відвезли останнього до «військової комендатури» с-ще Михайлівка, розташованої у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, та помістили до камери ізолятора тимчасового тримання, розташованої в зазначеній будівлі, де він перебував у неналежних умовах утримання в приміщенні з відсутністю санітарних умов, із обмеженим харчуванням, що не покривало навіть мінімальних фізіологічних потреб організму, попри потребу, медична допомога потерпілому не надавалася, об`єктивні причини затримання не повідомлялися обвинувачення не пред`являлося, була відсутня необхідність вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави та її представників, інтернування чи застосування запобіжних заходів у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території до 29.04.2022, що є незаконним позбавленням волі та нелюдським поводженням.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , знаходячись разом з іншими невстановленими під час досудового розслідування представниками зс рф, перебуваючи у приміщенні військової комендатури с-ще Михайлівка, маючи умисел на позбавлення власника його майна та привласнення його для особистого використання, з корисливих мотивів, діючи з погрозою використання вогнепальної зброї, привласнив грошові кошти у сумі 3000 гривень, ланцюжок із сплаву срібла та мобільний телефон «Samsung» «Galaxy А71», які належали потерпілому ОСОБА_6 , спричинивши останньому майнову шкоду в розмірі 12436,25 грн.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 15.04.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в камері ізолятора тимчасового тримання, у якій незаконно утримувався потерпілий ОСОБА_6 , у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькі області, розташованої за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, діючи з метою залякування та примусу до співробітництва з представниками збройних формувань рф, що суперечило особистій громадянській позиції потерпілого, який попередньо висловлював супротив до співробітництва з представниками рф, наніс ОСОБА_6 один удар прикладом автомату в область обличчя, після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий впав на підлогу, після чого ОСОБА_5 наніс два удари прикладом автомату в область передньої поверхні лівої гомілки, зазначеними діями завдавши сильного фізичного болю та страждань потерпілому що є катуванням.

Після зазначених дій, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій, застосувавши фізичний примус, помістив потерпілого ОСОБА_6 до тісного, ізольованого приміщення, в якому той був позбавлений можливості перебувати в будь-якому іншому положенні, окрім як стоячи, де він утримувався упродовж двох годин та чим останньому було завдано сильного фізичного болю та страждань, піддавши таким чином потерпілого ОСОБА_6 катуванню.

Надалі, 29.04.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на катування потерпілого ОСОБА_6 , перебуваючи у захопленому приміщенні адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькі області, розташованої за адресою: вул. Івана Франка, буд. 2, с-ще Михайлівка Василівського району Запорізької області, діючи з ціллю залякування, примусу до співпраці з представниками держави-агресора, що суперечило особистій громадянській позиції потерпілого, та отримання інформації про місцезнаходження сина - військовослужбовця НГУ, наніс один удар із застосуванням верхньої частини розбитої скляної пляшки, яка мала ріжучі властивості, в область задньо-бічної поверхні тулуба, чим завдав сильного фізичного болю та страждань потерпілому, що є катуванням. Таким чином, ОСОБА_5 , в порушення приписів ст. ст. 27, 31, 32, 33, 47 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, вчинив протиправні дії, які полягали у незаконному позбавленні волі, нелюдському поводженні, катуванні та привласненні майна захищеної цивільної особи ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , обвинувачується у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2026 призначено підготовче засідання по вказаному кримінальному провадженні з викликом сторін.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Хортицького районного суду Запорізької області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах «Урядовий кур`єр» та «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.

Дорученням Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. ст. 46, 47 КПК України, адвоката ОСОБА_4 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України стосовно ОСОБА_5 .

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Після постановлення ухвали слідчим суддею судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2025, якими надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_5 , здійснював його захисник ОСОБА_4 , який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя, від 09.09.2025 року відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_4 , який був захисником на стадії досудового розслідування і ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», а також на офіційному сайті Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах.

Суд вважає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_5 завчасно належним чином викликалися до слідчого, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника.

Таким чином, права обвинуваченого ОСОБА_5 , як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження, було забезпечено на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно до ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.09.2025 року, провадження у справі відносно ОСОБА_5 здійснюється за його відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачений переховується в с-щі Михайлівка Василівського району, Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території України. Відповідно показань обвинувачений не надавав.

Прокурор у кримінальному провадженні в ході судового розгляду підтримав висунуте обвинуваченому ОСОБА_5 обвинувачення у повному обсязі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 повідомив про відсутність зв`язку із своїм підзахисним та відсутність можливості узгодити з ним позицію захисту.

Винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Відповідно до Протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.02.2025 від потерпілого ОСОБА_6 – 15.04.2022 військовослужбовці зс рф та представники незаконного правоохоронного органу, створеного на ТОТ, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Михайлівка, незаконно позбавили волі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , утримуючи останнього протягом двох тижнів в приміщенні військової комендатури за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 2, арк. 55)

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2025 року, з додатком до протоколу, потерпілому ОСОБА_6 надано для впізнання фототаблицю з 4 фотознімками осіб чоловічої статі. Потерпілий ОСОБА_6 вказав на фото № 4 та повідомив, що на фотознімку № 4 впізнав ОСОБА_5 (т. 2, арк. 58-61)

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2025 року, з додатком до протоколу, свідку ОСОБА_7 надано для впізнання фототаблицю з 4 фотознімками осіб чоловічої статі. Свідок ОСОБА_7 вказала на фото № 1 та повідомила, що на фотознімку № 1 впізнала ОСОБА_5 (т. 2, арк. 62-65).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2025 року, з додатком до протоколу, свідку ОСОБА_8 надано для впізнання фототаблицю з 4 фотознімками осіб чоловічої статі. Свідок ОСОБА_8 вказав на фото № 2 та повідомив, що на фотознімку № 2 впізнав ОСОБА_5 (т. 2, арк. 66-69).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/5994-ТВ від 18.03.2025, на вирішення експертизи поставлено таке питання: яка ринкова вартість мобільного телефону «Samsung» марки «Galaxy A71», з наступними технічними характеристиками - 2 сим-карти, внутрішня пам?ять об?ємом 128 Gb, оперативна пам?ять 6 Gb, який придбаний новим та введений в експлуатацію у 2019 році, постійно перебував у користуванні з моменту придбання, був у відмінному робочому стані на момент виявлення скоєння кримінального правопорушення, а саме на 15 квітня 2022 року? Ринкова вартість мобільного телефона «Samsung Galaxy A71 6/128 Gb», який був придбаний новим та введений в експлуатацію у 2019 році, постійно перебував у користуванні з моменту придбання, був у відмінному робочому стані, на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 15 квітня 2022 року, складає 4935 грн 40 коп. (чотири тисячі дев?ятсот тридцять п?ять грн 40 коп.). (т. 2, арк. 71-75)

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/6008-ТВ від 19.03.2025, на вирішення експертизи поставлено таке питання: яка ринкова вартість ланцюжка із срібла, тип плетіння Бісмарк, проби 925, вагою 20 г, який був придбаний новим у 2019 році, постійно перебував у користуванні з моменту придбання, був у відмінному стані на момент виявлення скоєння кримінального правопорушення, а саме на 15 квітня 2022 року? Вартість ланцюжка плетіння «Бісмарк» зі сплаву срібла 925 проби, масою 20 г, який був придбаний новим у 2019 році, постійно перебував у користуванні з моменту придбання, був у відмінному стані, на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 15 квітня 2022 року, складає 4500 грн 85 коп. (чотири тисячі п?ятсот грн 85 коп.). (т. 2, арк. 77-82)

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2025 року, з додатком до протоколу, свідку ОСОБА_9 надано для впізнання фототаблицю з 4 фотознімками осіб чоловічої статі. Свідок ОСОБА_9 вказав на фото № 3 та повідомив, що на фотознімку № 3 впізнав ОСОБА_5 (т. 2, арк. 83-86)

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» лікаря – хірурга ОСОБА_10 від 19.03.2025 (який згідно постанови слідчого у кримінальному провадженні – заступника начальника СВ ВП № 3 Василівського РУП ГУ НП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_11 , визнано речовим доказом), встановлено, що зі слів травми спричинили представники народної міліції рф у квітні 2022 року під час находження на ТОТ смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області. Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Т06.8 - Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла у вигляді зміцнилих рубців лівої гомілки та поясничної ділянки ліворуч. (т. 2, арк. 92)

Згідно з довідкою стоматологічного кабінету ФОП ОСОБА_12 від 20.03.2025 (який згідно постанови слідчого у кримінальному провадженні – заступника начальника СВ ВП № 3 Василівського РУП ГУ НП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_11 , визнано речовим доказом), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся зі скаргами на часткову відсутність зубів верхньої щелепи в наслідок травми. Зі слів пацієнта травми спричинили представники народної міліції рф у квітні 2022 року. Під час надходження на ТОТ смт. Михайлівка Василівского району Запорізької області. Після проведеного огляду, рентгенологічного дослідження зубного ряду, порожнини рота, ясеневих тканин та шкіряних покровів обличчя було роблено висновок: часткова адентія верхньої щелепи, яка була набута внаслідок нанесення травми, що призвело до атипового видалення 12 та 14 зубів, деформація ясеневого краю, гіперемія слизової оболонки. Також наслідки травми на шкіряних покровах обличчя у вигляді шрамів. (т. 2 арк. 93)

Відповідно до висновку експерта № 593п від 26.03.2025, на вирішення експертизи поставлено таке питання: чи наявні тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .? - якщо так, то які тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх характер, кількість, локалізація, ступінь тяжкості? - який можливий час утворення виявлених у потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесних ушкоджень (як в комплексі, так і окремо кожне тілесне ушкодження)? - які тілесні ушкодження наявні у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за матеріалами наданої останнім медичної документації, коли вони утворені, чим спричинені, який ступінь їх тяжкості, кількість та локалізація?

Експертом були досліджені обставини справи, зокрема. Слідчим відділенням Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025082190000051 від 24 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Під час досудового розслідування, зокрема встановлено, що 15.04.2022 року, військовослужбовці збройних сил російської федерації та інших військових формувань держави-агресора, спільно із представниками незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території смт. Михайлівка Запорізької області, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов?язковість яких надала Верховна Рада України, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, незаконно позбавили волі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримуючи останнього протягом чотирнадцяти діб в приміщенні військової комендатури за адресою: АДРЕСА_2 (ЄО № 849 від 24.02.2025). 17.03.2025 допитано як потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив про обставини його викрадення, незаконного утримання та звільнення, а також про те, що під час незаконного утримання йому було нанесено тілесні ушкодження поліцейським незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, який мав назву «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка УВД по. Васильевка и Васильевскому району», - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення досудового розслідування виникла необхідність у проведенні судово-медичної експертизи, з метою встановлення у потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявності тілесних ушкоджень, їх кількості, ступеня тяжкості, локалізації, характеру та давності заподіяння ушкоджень. Беручи до уваги, що для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_6 в результаті порушення законів та звичаїв війни, а саме побиття - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідні спеціальні знання в галузі судової медицини…».

Зі слів освідуваного - «15.04.2022, в ТОТ смт. Михайлівка, потрапив в полон до військовослужбовців рф. Наносили удари прикладам автомату в ділянку лівої нижньої кінцівки, тримаючи в руках розбиту скляну пляшку нанесли один удар в ділянку спини, та «прикладом» автомату нанесли один удар в ділянку верхньої щелепи. Перебував в полоні два тижні. Після звільнення звертався до лікарів Михайлівській ЦРБ. 12.07.2023 повернувся на неокуповану територію України. Звертався до лікарів. Скарг немає».

Експертом було досліджено - опис ушкоджень. На лівій задньо-бічній поверхні тулуба в нижній її частині 3 рубці розмірами 3,5х1см, 2х1см і 4х0,7см, рожевого кольору, м?які на дотик, не спаяні з навколишніми тканинами. Спостерігається відсутність 2-го та 4-го зубів верхньої щелепи праворуч, 2-й зуб видалено повністю, лунка загоєна, 4-ий зуб - має місце відлам коронкової частини на рівні шийки. В ділянці верхньої та нижньої губи в зоні відсутніх зубів (праворуч) 2 рубці 0,5х0,5см до 0,5?0,3см із аналогічним характеристиками. На передній поверхні лівої гомілки 2 рубці розмірами 6х1,5см і 3х 1см із аналогічними характеристиками.

Відомості з медичної документації. За даними з представленої слідчим 21.03.2025 консультаційного висновку спеціаліста (лікар-хірург) з КНП «ЗОКЛ» ЗОР щодо пацієнта на ім?я ОСОБА_6 , 1983 р.н. від 19.03.2025р.: висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Т06.8 - Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла у вигляді зміцнилих рубців лівої гомілки та поясничної ділянки ліворуч».

За даними з представленої слідчим 21.03.2025 довідки зі стоматологічного кабінету ФОП ОСОБА_12 від 20.03.2025: «Дана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пацієнт звернувся зі скаргами на часткову відсутність зубів верхньої щелепи в наслідок травми. Зі слів пацієнта травми спричинили представники народної міліції рф у квітні 2022 року. Під час надходження на ТОТ смт. Михайлівка Василівского району Запорізької області. Після проведеного огляду рентгенологічного дослідження зубного ряду, порожнини рота, ясеневих тканин та шкіряних покровів обличчя було роблено висновок: часткова адентія верхньої щелепи, яка була набута внаслідок нанесення травми, що призвело до атипового видалення 12 та 14 зубів, деформація ясеневого краю, гіперемія слизової оболонки. Також наслідки травми на шкіряних покровах обличчя у вигляді шрамів».

На підставі вищевикладеного, судово-медичний експерт приходить наступних підсумків: рани верхньої та нижньої губи, наслідком загоєння яких стали встановлені під час судово-медичної експертизи рубці із травматичним (за даними з медичної документації) пошкодженням 12 та 14 зубів у ОСОБА_6 , 1983 р.н., у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я у відповідності до пп. 2.3.2.а, 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6. П. 2.3.2. «Правил...» Легке тілесне ушкодження може бути таким, що: А) спричинило короткочасний розлад здоров?я чи незначну стійку втрату працездатності; П. 2.3.3. «Правил...» Короткочасним належить вважати розлад здоров?я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день). Рани на лівій задньо-бічній поверхні тулуба та на передній поверхні лівої гомілки, наслідком загоєння яких є встановлені під час судово-медичної експертизи рубці, як кожна окремо, так і у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження у відповідності до пт. 2.3.2.6, 2.3.5. «Правил...». П. 2.3.2. «Правил...» Легке тілесне ушкодження може бути таким, що: Б) не спричинило зазначених наслідків П. 2.3.5. «Правил..» Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров?я чи незначною стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів. Рубці є результатом загоєння ран, що радикально змінюють їх первинну морфологію. В даному випадку зважаючи на те, що процес загоєння ран є завершеним, визначити характер травмуючого предмета не є можливим. У судово-медичній практиці рани, під якими розташовані кісткові утворення (як в даному випадку зуби, кістки лицьового черепа та гомілки) частіше є результатом впливу тупих предметів, в той час як рани у місцях, позбавлених підлягаючих кісткових утворень (як в даному випадку в ділянці тулубу), - від дії гострих предметів. Морфологічні характеристики рубців не суперечать давності травмування, вказаній у постанові слідчого та у наявній медичній документації (квітень 2022 року). (т. 2, арк. 94-97)

Згідно до протоколу огляду від 25.03.2025, було оглянуто інтернет сторінку «Офіс Генерального прокурора» та з метою перегляду інформації за допомогою Інтернет-Браузера «Google Chrome» у вкладці пошуку введено текст «Банкаускас Валерій підозра», після чого відкрилась вкладка з файлом «PDF». При його відкритті було встановлено файл повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. (т. 2, арк. 98-110)

Згідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.03.2025, потерпілий ОСОБА_6 , в присутності двох понятих, детально відтворив механізм спричинених йому тілесних ушкоджень, обстановки в місці незаконного утримання. (т. 2, арк. 111-131)

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий експеримент був проведений за участі потерпілого з метою перевірки повідомлених ним обставин жорстокого з ним поводження на місці. Під час слідчого експерименту потерпілий детально розповів та показав на місці обставини жорстокого з ним поводження.

Згідно до висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 618/к від 04.04.2025 на вирішення експертизи поставлено такі питання чи можливе утворення тілесних ушкоджень, які виявлені під час судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за таких обставин, умов і таким чином, як пояснював та показував потерпілий ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 26.03.2025? Чи відповідає кількість і локалізація тілесних ушкоджень, які виявлені у потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за показаннями останнього під час проведення слідчого експерименту 26.03.2025? Чи можливе утворення тілесних ушкоджень, які виявлені під час судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при падінні з висоти власного зросту із положення стоячи на ногах та ударі об бетонну стіну?

Згідно висновку експерта За даними із «Висновку експерта» № 593п від 21.03.2025, у ОСОБА_6 , 1983 р.н., були визначені наступні тілесні ушкодження: Рани верхньої та нижньої губи, наслідком загоєння яких стали встановлені під час судово-медичної експертизи рубці, із травматичним (за даними з медичної документації) пошкодженням 12 та 14 зубів; Три рани на лівій задньо-бічній поверхні тулуба, наслідком загоєння яких є встановлені під час судово-медичної експертизи рубці; Дві рани на передній поверхні лівої гомілки, наслідком загоєння яких є встановлені під час судово-медичної експертизи рубці. Рубці є результатом загоєння ран, що радикально змінюють їх первинну морфологію. В даному випадку, зважаючи на те, що процес загоєння ран є завершеним, визначити характер травмуючого предмета не є можливим. У судово-медичній практиці рани, під якими розташовані кісткові утворення (як в даному випадку зуби, кістки лицьового черепа та гомілки), частіше є результатом впливу тупих предметів, в той час як рани, у місцях позбавлених підлягаючих кісткових утворень (як в даному випадку в ділянці тулубу), - частіше утворюються від дії гострих предметів. Морфологічні характеристики рубців не суперечать давності травмування, вказаній у постанові слідчого та у наявній медичній документації (квітень 2022 року).

За даними зі стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.03.2025 (та перегляду відеоряду даної слідчої дії) за участю ОСОБА_6 , потерпілий наступним чином описує механізм спричинення йому тілесних ушкоджень: «Да он стоял с автоматом, стоял с автоматом, и в процессе разговора понял что не иду на контакт, ну как бы ничего не знаю, ничего не видел, и вот ударил... (Потерпілий демонструє механізм нанесення йому тілесних ушкоджень за допомогою макету автомата вказуючи на травматичний вплив в ділянку нижньої частини обличчя). Слідчий: Зупиниться будь ласка, вот, скільки ударів було? Потерпілий: Один. Слідчий: Від вказаного удару Ви залишилися стояти?... Потерпілий: Ні, я впав, я схватился вот так вот нанесен удар. Потерпілий демонструє куди йому було нанесено удар автоматом вказуючи на травматичний вплив в ділянку лівої гомілки) и вот так вої упал лицом вниз. Слідчий: Статист будь ласка займіть позицію, яку вказує потерпілий. Далі що відбувалося? Потерпілий: Я вот так упал ну чуть-чуть голова у меня сюда, я видел что он делает. И еще раз щось мне крикнув ударил меня (Потерпілий демонструє механізм нанесення йому тілесних ушкоджень за допомогою макету автомата вказуючи на травматичний вплив в ділянку лівої гомілки) и опять этим же прикладом. Слідчий: Скільки разів? Потерпілий: Ну два, один точно, ну может быть... ну сильно ударил, из за чего я уже трошки начал терять сознание. ... Слідчий: Після того як Вас вдарили в обличчя, по нозі, була кров? Потерпілий: Конечно Слідчий: Відчували біль? Потерпілий: Конечно, были открытые раны ... Потерпілий: Та ну як, требовали перейти на сторону российской федерации, еще били издевались, проткнули розочкой... Вот он меня опять допрашивал, допрашивал, потом отошел в угол, схватил бутылки какие-то стояли, вот так разбил ее, и я вот так стоял, он подошел, и штыкнул (Потерпілий демонструє механізм нанесення йому тілесних ушкоджень за допомогою макету горловини скляної пляшки вказуючи на травматичний вплив в ділянку лівої задньо-бічної поверхні тулубу) вот в это отеление один раз. Слідчий: Добре ще які небуть інші тілесні ушкодження... Потерпілий: Нет я потом начал опять сознание терять и они меня опять ну вытащили в камеру. ...» Зважаючи на принциповий збіг за характером ймовірних травмуючих предметів (частини автомата діють як тупі предмети, а частини розбитої пляшки - як гострі), кількістю локалізацією травматичних впливів (три-чотири в ділянки обличчя, лівої гомілки та лівої задньо-бічної поверхні тулубу), слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень у потерпілого за механізмом, на який він вказує під час слідчого експерименту. Загалом кількість та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілого під час судово-медичної експертизи, не суперечить механізму травмування, вказаному під час слідчого експерименту. Зокрема, утворення кількох ран внаслідок одного травматичного впливу частиною розбитої пляшки є можливим за умови формування кількох гострих елементів у даного травмуючого предмета. Утворення всього комплексу тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при падінні з висоти власного зросту із положення стоячи на ногах та ударі об бетонну стіну виключається. (т. 2, арк. 132-140)

Відповідно до вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2023 та вироку Запорізького апеляційного суду від 07.12.2023, ОСОБА_5 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, на строк 11 років, з конфіскацією всього належного йому майна. (т. 2, арк. 154-161)

Вказані вище докази були відтворені та досліджені в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення проживав в смт. Михайлівка з ОСОБА_7 , яка є його цивільною дружиною, та донькою.

Після окупації смт. Михайлівка почали утворюватися нові органи влади, всіх охочих почали брати в місцеву поліцію, перевдягати в форму, новоутворена поліція зайняла приміщення нашої поліції.

ОСОБА_6 знав обвинуваченого як місцевого таксиста на прізвисько « ОСОБА_13 », який після окупації став поліцейським в новоутвореному правоохоронному органі, їздив разом з поліцейськими в машині.

15.04.2022, ввечері, приблизно о 18:30 год., до ОСОБА_6 під`їхав автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_5 з іншими двома військовими, сказав: «Пакуйте його». ОСОБА_6 вдарили автоматом в живіт, наділи кайданки та посадили в автомобіль. ОСОБА_6 їхав позаду між двома військовими, а ОСОБА_5 зпереду. ОСОБА_5 був одягнений в чорну форму з нашивками «россия», без балаклави, з автоматом та дубинкою, а інші були в балаклавах, в зеленій формі нашивками «россия», також з автоматами.

Привезли в місцеву поліцію, завели в кабінет, почали бити.

Відібрали телефон та срібний хрестик, гроші.

Казали давай співпрацювати, розпитували про сина (який служить) – де знаходиться, де служить, як спілкується.

ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6 автоматом в праву частину челюсті, відчув, що розбив губу, тріснув зуб, ОСОБА_6 впав. Потім ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6 автоматом по лівій гомілці рази два, після чого ОСОБА_6 почав втрачати свідомість.

Його підняли та відтягнули до камери.

Утримувався ОСОБА_6 десь 2 тижні, його, виводили, били, ставили між дверима по декілька часів стояти.

Не кормили, кидали в камеру баклажки з водою, відро та ганчірку.

Особисто ОСОБА_5 : приходив, бив, допитував, виводив, заводив.

Приблизно через тиждень, на допиті ОСОБА_5 розбив пляшку і проткнув нею ОСОБА_6 лівий бік. Після чого ОСОБА_6 почав втрачати свідомість та його відтягнули до камери.

Десь через два тижні, в камеру зайшов ОСОБА_5 і сказав, що хтось повинен приїхати з перевіркою, тому в камерах нікого не повинно бути, вивів мене через вихід на задній двір.

Більше не утримувався. Згодом виїхав із сім`єю з окупованої території.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , який пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення проживав в смт. Михайлівка та працював на посаді фельдшера медичного пункту за місцем мешкання.

Після окупації смт. Михайлівка в райвідділі зробили комендатуру та нову поліцію.

ОСОБА_5 знав, до повномасштабного вторгнення він працював на таксі. Після окупації смт. Михайлівка та утворення нових органів влади, бачив ОСОБА_5 вдітого не у формі, проте у бронежилеті з дубинкою, яких ходив разом з поліцією рф.

У 20 числах квітня 2022 року, точну дату не пам`ятає, йому на мобільний телефон подзвонила дружина ОСОБА_6 та попросила провести огляду його чоловіка, якого побили. Того ж дня, він приїхав за місцем мешкання ОСОБА_6 . Також, ОСОБА_6 скаржився на болі у лівій ніжній кінцівці, а саме у ділянці гомілки. Під час візуального огляду він побачив пошкодження шкіряного покрову, набряк, гематому, навкруги рани з нерівними краями, пошкодження м`язів. Зі слів ОСОБА_6 зазначене пошкодження утворилось внаслідок нанесення декількох ударів металевим прикладом автомату. Далі, ОСОБА_6 вказав, що його турбують болі у поясниці. Під час огляду на попереку з лівого боку він побачив, рвану рану, зі слів ОСОБА_6 рана утворилось внаслідок удару нерівними краями горловини скляної пляшки.

ОСОБА_6 розповів, що 15.04.2022 у вечірній час його на вулиці затримав патруль у складі поліцейського ОСОБА_5 та двох військовослужбовців зс рф, які його відвезли до будівлі, в якій до окупації перебувало Відділення поліції. Далі, ОСОБА_6 повідомив, що його утримували в камері близько двох тижнів, щоденно його допитував та катував ОСОБА_14 , вимагаючи піти на співпрацю із окупаційною владою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_6 . Станом на квітень 2025 року перебувала в смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, де мешкала разом із чоловіком - ОСОБА_6 та донькою.

Після окупації смт. Михайлівка почали утворюватися військова комендатура та народна поліція, туди набирались судимі, а також ті, які зловживають спиртними напоями, наркозалежні та інші, тобто ті, що не мали відношення до юриспруденції.

15.04.2022, ОСОБА_6 поїхав на роботу, але біля 17-ої години, коли він зазвичай повертається до дому, не повернувся. ОСОБА_7 зателефонувала замовнику ( ОСОБА_15 ), той сказав, що він пішов о 17-й годині. Згодом сусідка сказала, що він затриманий новоутвореною поліцією. ОСОБА_7 пішла до новоутвореного органу поліції, але там сказали, що його у них не має. ОСОБА_6 був відсутній за місцем мешкання протягом двох тижнів.

29.04.2022 ОСОБА_6 повернувся до дому сам, ледве ходив, мав ознаки побиття, у нього була напухла губа, надколотий зуб зправа зверху, на лівій нозі були дві поглиблені рани, а також свіжа рвана рана на спині зліва. ОСОБА_6 повідомив, що таксист ОСОБА_13 з новоутвореної поліції його затримав, питав, щоб він зв`язався зі своїм сином, щоб здобувати через нього якусь інформацію. В подальшому, ОСОБА_7 звернулась до місцевого фельдшера ОСОБА_9 з проханням надати чоловікові медичну допомогу. Він зранку приїхав, оглянув ОСОБА_6 , зробив йому укол, обробив рани, виписав ліки, запропонував звернутись до лікарні, але він відмовився.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення проживав та перебував в смт. Михайлівка. Те, що відбулося повномасштабне вторгнення було зрозуміло, так як повсюди були російські військові та російська техніка. Обвинуваченого ОСОБА_5 знає скільки себе пам`ятає, оскільки він є мешканцем смт. Михайлівка, жили з ним на одній вулиці, а молодший брат обвинуваченого навчався з його старшим братом. Обвинувачений мав прізвисько « ОСОБА_13 », « ОСОБА_16 », та до початку повномасштабного вторгнення працював таксистом. Коли зайшли російські війська, то був об`явлений набір до народної поліції, яка розташовувалась у будівлі Відділення поліції по вул. Франка Івана, 2а, поблизу ринку, щоб патрулювати вулиці, бути за контролюючі органи за захоплюючу сторону. Вони патрулювали, чинили безчинства (наприклад безпідставно затримували, били, забирали гроші, золото тощо).

ОСОБА_8 до повномасштабного вторгнення працював комбайнером, після вторгнення роботу втратив та був безробітним, виконував по можливості разову роботу, таку як відремонтувати кран, мотоцикл тощо. Потерпілого ОСОБА_6 знає з 2002 року, вони разом працювали на зерноприйомці. Взагалі потерпілий ОСОБА_6 займався будівельними роботами. Разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на будівництві не працював, лише разово пересікався, коли виконували кожен свою окрему роботу.

З приводу подій, що стались з потерпілим ОСОБА_6 , пояснив, що 29.04.2022 року у вечірній час він їхав по вул. Запорізька за цигарками, коли побачив, що якійсь хлопець махає руками, просить зупинитись, це був чоловік, якого він знає як ОСОБА_6 . Він був із сінцем під лівим оком, з розбитою губою, також сказав, що у нього болять ребра з ліва та з права, він кульгав та тримався рукою за поперек, просив відвезти його до дому. По дорозі розповів, що його схопили на вулиці, так звана народна поліція, утримували його два тижні в будинку старого військомату та застосовували до нього фізичне насильство, казали, що він заважає їхньому законопорядку. Одним із них був «Баркас» ОСОБА_17 .

ОСОБА_8 достовірно відомо, що ОСОБА_5 працював у народній поліції, пішовши туди одним із перших, так як його, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 також запрошував там працювати.

ОСОБА_8 відвіз ОСОБА_6 за місцем мешкання.

Під час судових дебатів прокурор ОСОБА_3 вказав, що всі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, повністю підтверджується належними та допустимими доказами.

Прокурор у дебатах просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання - у вигляді позбавлення волі строком 12 років. Строк відбування основного покарання рахувати з моменту її фактичного затримання. Обраний запобіжний захід - тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Захисник обвинувачуваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у дебатах зазначив, що вважає, що обвинувачений не був належним чином повідомлений про судові засідання, докази його переховування відсутні, а спеціальне провадження обрано з порушенням, оскільки обвинувачений мав право на особисту участь. Покази свідків не можна вважати достовірними, так як вони могли мати особисту зацікавленість або надавати покази у зв`язку із наявними поганими стосунками із обвинуваченим. Матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачений був поліцейським. Окрім того, обвинувачений сам міг бути жертвою обставин та діяти під примусом. Просив закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, так як не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Вислухавши покази потерпілих та свідків, дані безпосередньо у ході судового засідання, вивчивши оголошені стороною обвинувачення матеріали, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд визначає їх допустимими та належними доказами, оскільки вони здобуті у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства не встановлено. Судом отримано достатньо доказів доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, в об`ємі пред`явленого обвинувачення.

ОСОБА_5 , обвинувачується у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, суд, реалізуючи принци законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті, за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень. На думку суду таке покарання обвинуваченому перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий вироком 07.12.2023 Запорізьким апеляційним судом за ч. 7 ст. 111-1 КК України до 12 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, на строк 11 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Враховуючи те, що обвинувачений вчинив дане кримінальне правопорушення до ухвалення вироку Запорізьким апеляційним судом від 07.12.2023, тому підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України та остаточне покарання ОСОБА_5 , слід призначати за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням припису ч. 4 ст. 65 КК України, у виді позбавлення волі більш суворого, ніж передбачене ч. 1 ст. 438 КК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, застосований до ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Запорізького апеляційного суду від 07.12.2023, з урахуванням припису ч. 4 ст. 65 КК України, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, на строк 11 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судові витрати на залучення експертів на загальну суму 1591,80 грн (одна тисяча п`ятот дев`яносто одна гривня 80 копійок).

Речові докази: довідка стоматологічного кабінету ФОП ОСОБА_12 від 20.03.2025, консультаційний висновок лікаря-хірурга від 19.03.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1