Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №645/8740/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/8740/25

Провадження № 2/645/889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань - Касьяненко Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

05.12.2025 року через систему «Електронний суд» позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року у розмірі 23194,80 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 03.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (ТОВ ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №148729 на суму 13334,00 гривень. Кредитний договір укладено у електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів. Проте, відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості. На підставі договорів факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №148729 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року у розмірі 23194,80 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.02.2026 року до канцелярії суду відповідачем ОСОБА_1 подано заяву, якою останній заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ЕЙС», оскільки ніякої угоди з позивачем не укладав і грошових коштів не отримував. Вказав, що підпис під кредитною угодою був сфальсифікований, схожий на його підпис у паспорті дуже віддалено і надійшов з номеру телефону до якого ОСОБА_1 не має ніякого відношення. Разом з тим, ОСОБА_1 просив суд витребувати у позивача файли аудіо чи відео підтвердження того, що він дійсно просить позивача надати позику; витребувати будь-які докази отримання ним переведених грошових коштів із кримінального провадження № 12024221190001184 від 21.08.2024р. за фактом шахрайства, де він є потерпілим. Також до заяви відповідачем долучено витяг з ЄРДР №12024221190001184 від 21.08.2024 р та відповідь Київської окружної прокуратори міста Харкова від 22.08.2025 року щодо досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача Полякова О.В. та відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

02.03.2026 року до суду з АТ «ПУМБ» надійшла витребувана судом інформація.

08.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О.І. надійшли додаткові пояснення по справі, якими остання підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити виходячи з наступного. Так, представник зазначила, що обставини здійснення досудового розслідування не є предметом доказування у цій справі. Предметом розгляду є наявність та виконання зобов`язань за кредитним договором, а не встановлення обставин можливого кримінального правопорушення. Крім того, станом на час розгляду справи відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, яким були б встановлені обставини, на які посилається відповідач. Сам по собі факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення перевірки не є доказом вчинення кримінального правопорушення та не впливає на вирішення спору щодо стягнення заборгованості. Товариство довело суду документально порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором в повному обсязі. Надані позивачем докази є достовірними та достатніми за своїм обсягом для повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подав.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №148729 на отримання кредитних коштів у загальній сумі 13334,00 грн., з яких 10000,50 грн було перераховано на його банківську картку № НОМЕР_1 , а 3333,50 грн було зараховано як погашення комісії за надання кредиту, нарахованої згідно п .2.5 індивідуальної частини за ставкою 25% від загальної суми кредиту, за рахунок кредиту.

За умовами договору загальний строк кредитування встановлюється графіком платежів та складає 84 днів з 03.08.2024 до 26.10.2024. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460% річних, тип процентної ставки фіксована. Комісія за надання кредиту становить 3333,50 грн та нараховується за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів або за рахунок кредиту.

Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, де зазначено інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), та який містить аналогічні умови його укладення, було підписано відповідачем 03.08.2024 о 09:54:21 год за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 4527882а.

На виконання умов вказаного договору про споживчий кредит №148729 ТОВ «ФК «Кредіплюс» 03.08.2024 року перерахувало на картку ОСОБА_1 , вказані у договорі від 03.08.2024 року, грошові кошти в розмірі 10000,50 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» №3878/30-10 від 30.10.2025 року.

Згідно з наданою АТ "ПУМБ" інформацією №КНО-07.8.5/2851 БТ від 24.02.2026 в банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , були відкриті наступні рахунки: НОМЕР_3 , банківська картка до рахунку № НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , банківські картки до рахунку № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 . В банку за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , закріплений фінансовий номер телефона НОМЕР_8 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_6 . В результаті аналізу операцій по картці № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,за період з 03.08.2024 року по 08.08.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у розмірі 10000,50 грн. через сервіс іншого банку.

10.10.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги зокрема за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2025 року Реєстр прав вимог №4 від 24.10.2025, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №148729 від 03.08.2024 року на загальну суму 23194,80 гривень.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 148729 від 03.08.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить податковий номер, паспортні дані, адресу, адресу місця реєстрації, номер мобільного телефону ОСОБА_1 , номер електронного платіжного засобу - банківської картки.

Відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Доводи відповідача, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить, не підтверджені належними доказами.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано відомості, зазначені в анкеті заяві та не надано доказів, що такі відомості не відповідають дійсності, а тому відсутні підстави вважати, що вказані дані були заповнені сторонньою особою, а не особисто відповідачем.

Не спростовує вказаного факту й наявність відкритого кримінального провадження за заявою відповідача за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними відповідача з метою укладення оспорюваного кредитного договору й уклали його від імені ОСОБА_1 без його волі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 04.12.2023 у справі № 212/10457/21, від 20.06.2024 року у справі № 523/13603/21, від 04.08.2025 у справі 182/317/23, від 01.07.2024 у справі 638/161/21.

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10000,50 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема відповіддю АТ «ПУМБ» від 24.02.2026 року, яка була надана на виконання ухвали суду про витребування доказів.

До того ж, згідно наданої позивачем Картки обліку виконання договору №148729 (розрахунок заборгованості) ТОВ « ФК «Кредіплюс» вбачається, що 03.08.2024 року відповідачу було нараховано 13334,00 грн. як тіло кредиту.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У справі, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК « ЕЙС».

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2024 року між ТОВ «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги за кредитним договором №148729 від 03.08.2024 року.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Кредіплюс», перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №148729 від 03.08.2024 року, загальна заборгованість 23194,80 грн. Також між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Кредіплюс» підписано акт прийому-передачі реєстру №4 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 року.

ТОВ «ФК «ЕЙС» 21.01.2025 року здійснила оплату ТОВ «ФК «Кредіплюс» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року, Реєстр відступлення прав вимоги №4, на суму 130976,77 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією від 21.01.2025 року за № 6012.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК « ЕЙС», перейшло право вимоги за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року в розмірі 23194,80 грн., яка складається з наступного: 13334,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9359,80 грн. - заборгованість по відсоткам та 501,00 грн. - заборгованість за комісією.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає необхідним стягнути із відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року у розмірі 22693,80 грн., яка складається з наступного: 13334,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9359,80 грн. - заборгованість по відсоткам.

Щодо стягнення із відповідача заборгованості за комісією у розмірі 501,00 грн. суд зазначає наступне.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/20, також Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 у справі № 180/1334/20.

Відповідно до ч .4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд дійшов переконання про те, що відповідач не зобов`язан сплачувати комісію у розмірі 501,00 грн., а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене, позов ТОВ «ФК ЕЙС» щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення.

Щодо вимоги про стягнення витрат в розмірі 7000,00 гривень на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», копію додаткової № 25770854984 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, відповідно до якого входить: складання позовної заяви на що витрачено 2 години на суму 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, за кредитним договором № 148729 від 03.08.2024 року на що витрачено 2 години на суму 1000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на суму 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на суму 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу враховуючи часткове задоволення позовних вимог, принцип співмірності та розумності судових витрат, відповідність критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заперечення відповідача, суд вважає що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 2000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно платіжної інструкції №29988 від 04.12.2025 року, під час звернення до суду з позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, у сумі 2370,08 грн.=(22693,80 х 2422,40/23194,80).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 279 КПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 526, 530, 612, 626, 628, 629, 633, 1049, 1054 ЦК України суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №148729 від 03.08.2024 року у розмірі 22693 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в розмірі 2370 гривень 08 копійок та витрати на надання правничої допомоги в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6 кабінет 13.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова