Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №644/2710/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/2710/26

Провадження № 2/644/3045/26

14.10.2026

РІШЕННЯ

іменем України

14 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Міньковської А.В., звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 21828034 від 27.12.2021 у розмірі 17 000 грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 500 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 21828034, підписання якого здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Посилався, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн. Зазначив, що відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» був укладений Договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 21828034 від 27.12.2021. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «Позика») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17 000 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн; заборгованість за відсотками – 12 000 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 25 березня 2026 року позовну заяву прийнято, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. 13 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача –Манковською А.В. подана заява про розгляд справи у відсутність представника позивача. Просить розгляд справи здійснювати на підставі наявних в справі доказів та задовольнити в повному обсязі; не заперечує проти заочного розгляду справи (69-70).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем його реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від відповідача не надходило.

Зі змісту п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

27 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 21828034, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 551854 (а.с. 11-22).

Згідно з умовами п. 3.1 Договору, Товариство надає кредит клієнту у розмірі 5 000 грн 00 коп., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: пільговий період - 30 календарних днів з 27.12.2021 по 26.01.2022, пільгова процентна ставка (знижка) 2,0%; стандартний період - 60 календарних днів з 27.01.2022 по 27.03.2022, стандартна процента ставка 3%.

Згідно з п. 4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 27.03.2022 (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021 містить Графік погашення боргу та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який був погоджений сторонами та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 551854 (а.с. 22-23).

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта, виданою ТОВ «ФК «Ірбіс» 01 вересня 2025 року, клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №21828034: унікальний ідентифікатор (код підпису): 551854, відправлений на номер мобільного телефону - НОМЕР_1 , дата підписання 12.27.2021, номер карти/маска карти: НОМЕР_2 (а.с. 24).

В підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251021113324 від 21.10.2025 щодо здійснення переказу грошових коштів 27.12.2021 16:11:24 на суму 5 000 грн, маска карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 127619001, призначення платежу: зарахування 5 000 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 25).

Таким чином, ТОВ «ФК «Ірбіс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачу на його картковий рахунок.

Умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернуто, що має наслідком утворення заборгованості.

Згідно наданого розрахунку складеного ТОВ «ФК «Ірбіс», заборгованість ОСОБА_1 за Договору про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021, складає у розмірі 17 000 грн 00 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 12 000 грн 00 коп. (а.с. 26-28).

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором – 551854. Договір містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату їх видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування, що було погоджено сторонами.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем Договору про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо укладення договору факторингу судом встановлено.

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (Фактор) уклали Договір факторингу №01092025/01, відповідно до п. 2.1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 4.1 Договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку №1 до цього договору (а.с. 29-38).

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, за яким кредитор передав (відступив), а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр прав вимог за договором у кількості боржників 25 419 осіб (а.с. 39).

Згідно з витягом з додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 21828034 від 27.12.2021на суму 17 000 грн, з яких: 5 000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 12 000 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 40).

Факт здійснення ТОВ «ФК «Позика» фінансування згідно Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 в розмірі 3 490 472 грн 17 коп. на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» підтверджується платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 (а.с. 41).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Виходячи з викладеного, в судовому засіданні підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» до боржника ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, право грошової вимоги на яку перейшло до позивача.

Матеріали справи не містять доказів, що після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній здійснив платежі для погашення кредитної заборгованості ані на рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс», ані на рахунок позивача.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), проценти за користування кредитними коштами у встановленому Договором розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем ОСОБА_1 обов`язків щодо своєчасного повернення кредиту за Договором про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 17 000 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

За правилами ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Так, убачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , який діє на підставі виписки, платник єдиного податку 3 групи, 02 січня 2026 року було укладено Договір про надання правової допомоги №39493634, відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (а.с. 42-47).

Згідно Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, ТОВ «ФК «Позика» та ФО-П Білецький Б.М., який діє на підставі виписки, платник єдиного податку 3 групи, погодили вартість послуг виконавця ФО-П Білецький Б.М. в розмірі 5 500 грн 00 коп. (а.с. 49).

Крім того, виконавцем ФО-П Білецьким Б.М. складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості. Наданий суду детальний опис містить посилання на Договір про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026, який укладався між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та Фізичною особою - підприємцем Білецьким Б.М., який діє на підставі виписки, платник єдиного податку 3 групи (а.с. 50).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року по справі №910/7523/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував таке: «наведене у сукупності дозволяє виснувати, що (1) адвокатська діяльність не є підприємницькою діяльністю; (2) хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем і не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу».

Беручи до уваги обставини того, що Договір №394936343 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року укладався ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в особі директора Міньковської А.В. не з адвокатом, а з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який діє на підставі виписки, платник єдиного податку 3 групи, підстави для стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача відсутні.

Надання до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Білецького Б.М., який не нівелює наведених вище висновків суду, позаяк, як про це зазначалося судом вище, адвокат Білецький Б.М. не є стороною Договору №394936334 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року.

Натомість, стороною в даному договорі є ФО-П Білецький Б.М., який діє на підставі виписки, платник єдиного податку 3 групи, проте правочин, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ФО-П ОСОБА_2 не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу.

Отже, судом установлено, що представником позивача не надано суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду що суд вважає за необхідне відмовити у стягненні таких витрат з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 21828034 від 27.12.2021 у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 12 000 грн 00 коп. - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 00 коп.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «Акорд Банк», МФО 380634;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя В.О. Попова