Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №333/3639/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3639/26

Номер провадження 1-кп/333/706/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуюча – суддя ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42026080000000001 від 08 січня 2026 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Мелітополь Запорізької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , будучи громадянином України, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді поліцейського взводу №3 роти патрульної поліції в місті Мелітополь Управління патрульної поліції в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території міста Мелітополь та інших населених пунктів Запорізької області, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, силових, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, починаючи з початку квітня 2022 року, але не пізніше 18 червня 2022 року (більш точного часу встановити не виявилось за можливе) і до теперішнього часу, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф.

ОСОБА_7 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної влади рф, а саме у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території міста Мелітополя Запорізької області, працюючи у вказаному органі виконував вказівки і розпорядження окупаційної влади рф, зокрема приймав участь в охороні громадського порядку та проводив перевірку документів громадян у місті Мелітополі Запорізької області, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане завдає шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, а саме - державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу №164 від 31 травня 2023 року) затверджено перелік територій тимчасово окупованих РФ, до яких відноситься і м. Мелітополь, Запорізької області (з 25.02.2022 року).

Повістки про виклик ОСОБА_7 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_7 на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України направлялись захиснику. Будь-яких клопотань від обвинуваченого на адресу суду не надходило.

Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях від 28.02.2026 адвоката ОСОБА_6 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.т.46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя 23.03.2026 року було надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Після постановлення вказаної ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч.4 ст.46, ст.42, п.8 ч.2 ст.51 та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вживав всіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_7 з метою забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Згідно з ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України» а також на офіційному веб-сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

В судовому засіданні приймав участь захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 , яка зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду: приймала активну участь у допиті свідків та у судових дебатах висловила свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню та виправдування обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується дослідженими доказами:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що протягом 2021 року працював разом з ОСОБА_7 в Управлінні патрульної поліції міста Запоріжжя. На момент вторгнення російської федерації на територію України він знаходився в місті Мелітополі Запорізької області, з якого виїхав в квітні 2022 року. 02.04.2022 року біля будівлі Мелітопольського райвідділу поліції свідок бачив чоловіка, схожого на ОСОБА_7 , який був у формі працівника поліції зразку рф. Він був разом з іншими чоловіками в такому ж форменому одязі, свідок впізнав серед них ще трьох колишніх працівників патрульної поліції. Знає, що ОСОБА_7 є мешканцем міста Мелітополь, працював в Запоріжжі, на час повномасштабного вторгнення, 24.02.2022 року він мав вихідні дні, тому опинився в Мелітополі. Свідок вважає, що ОСОБА_7 мав можливість виїхати з окупованої території.

Свідок ОСОБА_10 в суді повідомив, що знає ОСОБА_7 як поліцейського патрульної поліції міста Запоріжжя, крім того мають спільних знайомих, тому зустрічались поза роботою. 02.04.2022 року свідок бачив ОСОБА_7 разом з 8-10 іншими чоловіками, які були у форменому одязі зразка російської федерації та з табельною зброєю. Вони стояли біля райвідділу поліції в місті Мелітополь. Також бачив ОСОБА_7 у форменому одязі, який перевіряв документи у цивільних осіб.

Також провина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується такими письмовими доказами:

-Наказом №836 о/с від 09.11.2020 «По особовому складу» Національної поліції України Департаменту патрульної поліції про призначення ОСОБА_7 поліцейським патрульної поліції в місті Мелітополь з 09.11.2020;

-Наказом №617 о/с від 14.03.2022 «По особовому складу» Національної поліції України Департаменту патрульної поліції про призначення капрала поліції ОСОБА_7 поліцейським взводу №3 роти патрульної поліції в місті Мелітополь;

-Біографічною довідкою та службовою характеристикою на ОСОБА_7 , з якої вбачається, що останній з листопада 2020 року до червня 2022 року безперервно перебував на службі в патрульній поліції;

-Наказом №866 о/с від 18.06.2022 «По особовому складу» Національної поліції України Департаменту патрульної поліції про звільнення капрала поліції ОСОБА_7 зі служби за п.6 ч.1 ст77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

-Присягою на вірність Українському народові, складеною ОСОБА_7 09.11.2020 року;

-Наказом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області №51 від 13.05.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії»;

-Доповідною запискою старшого інспектора з ОД ВМАЗ УПП в Запорізькій області ДПП від 13.05.2022 року, з якої встановлено, що поліцейський взводу №3 роти патрульної поліції в місті Мелітополь УПП в Запорізькій області ОСОБА_7 не прибув до м. Запоріжжя та не вийшов на службу без поважних причин у період з 17.04.2022 по 13.05.2022;

-Висновком службового розслідування, затвердженого начальником управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції 27.05.2022, згідно якого поліцейський взводу №3 роти патрульної поліції в місті Мелітополь УПП в Запорізькій області ОСОБА_7 не прибув до м. Запоріжжя з 04.04.2022 до 16.04.2022 та залишились на окупованій території м. Мелітополь. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.п. 1,4,5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про національну поліцію», абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 2 доручення управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції «Про необхідність прибуття поліцейських, які перебувають на територіях, захоплених окупаційними військами російської федерації до м. Запоріжжя» від 04.04.2022 №120/41/32/01-2022, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарна комісія пропонує застосувати до ОСОБА_7 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

-Дорученням управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції «Про необхідність прибуття поліцейських, які перебувають на територіях, захоплених окупаційними військами російської федерації до м. Запоріжжя» від 04.04.2022 №120/41/32/01-2022;

-Наказом Департаменту патрульної поліції №358 від 14.06.2022 «Про застосування до працівників УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарних стягнень» за невихід на службу без поважних причин з 17.04.2022 до 13.05.2022 в умовах воєнного стану;

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ст. 111 КК України важливе значення має добровільність.

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності поведінки ОСОБА_7 та відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.

Окрім того, окупація території Запорізької області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_7 , який був діючим працівником правоохоронного органу, очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено відомості, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 , а також досліджені такі документи:

-Витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №42026080000000001 від 08.01.2026 з фабулою «Відповідно до матеріалів Запорізького управління ДВБ Національної поліції України отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до державної зради у умовах воєнного стану працівників Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 » та кваліфікацією за ч.2 ст. 111 КК України;

-Повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.02.2026 по кримінальному провадженню №42026080000000001 від 08.01.2026 за ч.2 ст. 111 КК України;

-Постанова від 09.03.2023 по кримінальному провадженню №42026080000000001 від 08.01.2026 про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 ;

-Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_7 , повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111 КК України.

Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Суд не погоджується із думкою захисника, що під час судового розгляду не доведено провину обвинуваченого, оскільки аналіз і оцінка зібраних та досліджених доказів в їх сукупності підтверджують винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі вказаному у вироку. Свідки, допитані в судовому засіданні впізнали ОСОБА_7 , який був одягнутий у формений одяг поліцейських за зразком російської федерації, він перебував в числі інших чоловіків, в такому ж одязі з табельною зброєю біля приміщення відділу поліції міста Мелітополь. ОСОБА_7 був звільнений з посади поліцейського патрульної поліції лише 18.06.2022 року. Свідки бачили ОСОБА_7 в квітні 2022 року, тобто в час коли він ще перебував на службі в патрульній поліції в місті Мелітополь УПП в Запорізькій області. Судом не встановлено будь-яких даних, які б свідчили про примушування ОСОБА_7 до переходу на бік ворога.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 відсутні.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (проти національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку), особу обвинуваченого: раніше не судимого, має постійне місце мешкання на тимчасово окупованій території, його вік та здоров`я.

Так, ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, мешкає на тимчасово окупованій території України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, з конфіскацією майна та на підставі ст.55 КК України позбавити права обіймати посади в органах державної влади (у тому числі у правоохоронних) та місцевого самоврядування строком на певний строк.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2026 р. відносно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити без змін.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «капрал поліції».

На підставі ст.55 КК України позбавити ОСОБА_7 права обіймати посади в органах державної влади (у тому числі у правоохоронних) та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями статті 297-5 КПК України, та на офіційному веб-сайті суду.

Судді Комунарського районного суду

міста Запоріжжя ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3