Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №548/1788/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Суд: Хорольський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №548/1788/26

Суддя: Старокожко В. П.

Справа № 548/1788/26

Провадження № 2/548/932/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у вікритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Павелко Руслан Сергійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

установив:

Представник позивача - адвокат Павелко Р.С., діючи в інтересах своєї довірительки, за допомогою підсистеми "Електронний суд" 15.07.2026 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів.

На обґрунтування позову зазначив, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13.07.2024.

Наразі малолітня дочка проживає з позивачкою та перебуває на повному її утриманні, оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, порушуючи тим самим вимоги ст. 180 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Прохає суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 15.07.2026 справа передана для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою від 16.07.2026 суддя відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання, визначив відповідачу строк 15 днів для надання відзиву на позов.

Крім того, 16.07.2026 суд надіслав запит до військової частини НОМЕР_1 щодо перебування на військовій службі у лавах ЗСУ відповідача ОСОБА_2 .

У встановлений судом строк відзив на позов до суду не надходив.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відклав судове засідання у цій справі на 16.09.2026 у зв`язку із тим, що відповідач не отримав копію ухвали про відкриття провадження, станом на 17.08.2026 строк для подання відзиву на позов не закінчився.

Також суд надіслав запити для з`ясування місця перебування відповідача до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період цим ІНФОРМАЦІЯ_3 03.01.2026 до військової частини НОМЕР_2 .

04.09.2026 копія позовної заяви з додатками надіслана для вручення відповідачу ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_2 . Станом на 16.09.2026 інформація щодо вручення цих документів останньому до суду не находила.

Ухвалою від 16.09.2026 відкладене судове засідання на 19.10.2026 у зв`язку із тим, що у суду немає даних щодо отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками та повідомлення його про перебування у провадженні суду цієї справи.

У судове засідання 19.10.2026 сторони не з`явилися, належно були повідомлені про час та місце його проведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, необхідно вважати відповідача ОСОБА_2 належно повідомленим про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання, оскільки відповідні судові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, були надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 . Також копії цих документів неодноразово були надіслані судом для вручення відповідачу до військової частини НОМЕР_1 , у якій перебуває на військовій службі ОСОБА_2 , що вбачається із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.08.2026 (докази надіслання маються у матеріалах справи). Розписки про вручення їх останньому військовою частиною до суду надіслані не були. Судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 19.10.2026 відповідач отримав шляхом смс-інформування на належний йому номер мобільного телефону.

З урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, предмету позову, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З досліджених наданих письмових доказів суд встановив, що між 13.07.2024 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований шлюб Хорольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 60, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Від цього шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.08.2026.

Добровільно допомоги на утримання дитини відповідач не надає, докази протилежного суду не надані.

Норми права, застосовані судом та мотивована оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; Відповідно до ч. 2 ст.182 СК УкраїниЗгідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись на дитину, визначається судом.

Відповідно до п. п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 , який є батьком малолітньої ОСОБА_3 , 2025 року народження, працездатний, матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Принцип рівноправності подружжя також передбачає рівність їх обов`язків щодо матеріального забезпечення їхніх дітей, яке, з огляду на вимоги сімейного законодавства не може бути меншим від рівня, необхідного дитині для гармонійного розвитку, а тому з огляду на наявність матеріального обов`язку батька, який є працездатним та має можливість надавати мінімальну фінансову допомогу дитині, суд не може прийняти недостатній заробіток відповідача, як обставину, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Правова природа аліментів у розумінні глави 15 СК України є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого обов`язком, і надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання тому з батьків, з ким проживає дитина.

Отже, з аналізу наведених норм закону вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.

Згідно з ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги той факт, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до реалізації прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, ураховуючи принципи об`єктивності та справедливості, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 необхідно проводити стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, на користь позивачки на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'' від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача судового збору в сумі 1331,20 грн на користь держави.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачка прохала про стягнення із відповідача на її користь понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн на підставі: копії договору про надання правничої допомоги б/н від 14.07.2026, укладеного між позивачкою та адвокатом Павелком Р.С.; додатку до нього з детальним описом наданих послуг та їх вартості; квитанції № 23 від 14.07.2026 про сплату 6000,00 грн за надання правничої (правової) допомоги.

Суд, проаналізувавши надані докази, доходить висновку про таке.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати позивачки на правову допомогу наведені у додатку до договору про надання правничої допомоги від 14.07.2026 та на думку суду підтверджуються належними та допустимими вищенаведеними доказами, розмір вказаних витрат відповідає характеру та обсягу дій, вчинених представником позивачки у справі, не є завищеними чи необґрунтованими та цілком пропорційний предмету спору та складності справи.

Обгрунтованого клопотання про зменшення заявленого розміру вартості професійної правничої допомоги відповідачем подано не було.

Оскільки позов задоволено повністю, тому понесені та документально підтверджені позивачкою судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн підлягають стягненню із відповідача на її користь.

На підставі викладеного і керуючись ст. 180 - 183 СК України, ст. 4, 76-81, 141, 263-265, 268, 274, 279, 352, 355, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 15.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття, на користь її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 у сумах платежів за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 грн на користь держави.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивачки: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1486 від 25.09.2015.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua