Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №545/4072/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4072/26

Провадження № 2/545/3246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Коверди М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.11.2025 у справі № 545/2695/23 Полтавським районним судом Полтавської області винесена постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі щодо нього закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення); стосовно ОСОБА_3 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

Вказував, що саме правопорушення, вчинене відповідачем, потягло за собою необхідність захисту його прав в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зазначав, що з метою доведення власної невинуватості та вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що спричинила йому матеріальні збитки, він був змушений скористатися професійною правничою допомогою адвоката, у зв`язку з чим було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Тимошенком Д.В.

Стверджував, що за період розгляду справи ним було сплачено адвокату суму гонорару в розмірі 30500 грн.

Таким чином, вважає, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 , які встановлені та підтверджені при розгляді справи №545/2695/23, йому була спричинена майнова шкода на суму 31 537,47 грн, що складається з 30500 грн гонорару адвокату та 1037,47 грн комісії за перерахування коштів на рахунок адвоката.

Посилаючись на вищенаведене, просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 31537,47 грн у порядку ст. 1166 ЦК України та суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У відзиві представник відповідача, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначає, що витрати на правничу допомогу за договором № 1 від 28.07.2023 (30 500,00 грн) понесені позивачем для доведення власної невинуватості у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення. Вказував, що звернення за правовою допомогою насамперед викликане складенням поліцією протоколу щодо самого ОСОБА_1 , а не безпосередніми діями відповідача, що виключає деліктну відповідальність за ст. ст. 22, 1166 ЦК України. Стверджував, що оплата юридичних послуг за своєю правовою природою є судовими (процесуальними) витратами, а не майновими збитками. Процесуальні витрати розподіляються виключно в межах відповідного судового провадження і не можуть стягуватись як шкода за окремим цивільним позовом. Також звертає увагу, що комісія за переказ коштів (1 037,47 грн) є платою за надану банку послугу за договірними відносинами між позивачем та установою, а тому вона є добровільними витратами позивача за сервіс та не має ознак збитків, а відтак не перебуває у причинному зв`язку з діями відповідача. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати у розмірі 15 000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі, проти задоволення позову заперечували в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.07.2023 №015527, водій автомобіля Audi ТТ н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 21.07.2023 року о 18-20 год у Полтавському районі с. Розсошенці вул. Перспективна, 6, під час зустрічного роз`їзду з автомобілем Audi Q7 н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 порушив п.13.3 ПДР України, у зв`язку з чим його дії кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

Окрім того, 21.07.2023 року о 18-20 год в Полтавському район с. Розсошенці вул. Перспективна, 6, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Audi Q7 н.з. НОМЕР_2 , під час зустрічного роз`їзду з автомобілем Audi ТТ н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.13.3 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Згідно з постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.11.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №1 від 28.07.2023 адвокатом Тимошенко Д.В. надавалась правова допомога щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_4 , зокрема, але не виключно у справі про адміністративне правопорушення №545/2695/23. Згідно з п. 4.1. за виконання договору клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору (п. 4.2.) (а.с. 14).

Відповідно до акту №1 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1 від 28.07.2023 та додатком №1 до нього від 28.07.2023 в судовій справі №545/2695/23 виконаним від 05.12.2025 надано послуг вартістю 30500 грн та сплачено по договору (а.с. 17).

Відповідно до платіжних інструкцій транзакції щодо оплати послуг адвоката в сумі 30500 грн здійснювались окремим платежами, що підтверджується платіжними інструкціями та квитанціями (а.с. 19-29) та сплачено комісію за перекази грошових коштів у розмірі 1037,47 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення з іншого учасника ДТП, оскільки відсутні правові підстави для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства, так як витрати, пов`язані із наданням правової допомоги не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Разом з тим існують спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

На підставі пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР в особи право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження №61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка надалі закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц викладено правовий висновок про те, що на підставі п. 2 ч. 1 статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

У постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у разі закриття судом справи про адміністративне правопорушення за відсутності складу та події правопорушення, особа, щодо якої складено протокол, має право на відшкодування витрат, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Разом з тим, позов пред`явлений до ОСОБА_2 , який не є належним відповідачем у справі.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк