Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №545/1971/24 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1971/24

Провадження № 1-кп/545/202/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2026 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс.Шульги Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, інваліда 3 групи, працює водієм в ТОВ «Агрофірма ім.Довженка», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2024 року приблизно о 14 годині 50 хвилин, в світлий час доби, ясну погоду, без опадів, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем FORD TRANZIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в межах своєї смуги руху по автодорозі Н-12 сполученням «Суми-Полтава» з боку м. Полтава у напрямку до м. Суми, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені між собою горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України.

В цей же час, в зустрічному напрямку, стосовно напрямку руху автомобіля

FORD TRANZIT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме зі сторони м. Суми в напрямку до м. Полтава, в межах своєї смуги руху, рухався службовий автомобіль ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який їхав із пасажирами, а саме на передньому правому сидінні перебував ОСОБА_4 , а на задньому сидіння - ОСОБА_5 .

На стадії зближення в зустрічному напрямку з автомобілем ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_8 в районі 170 км вищевказаної автодороги, змінив напрямок свого руху ліворуч, порушуючи вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, яку перетинати забороняється, виїхав на смугу зустрічного руху, розпочавши обгін декількох попутно їдучих транспортних засобів, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також те, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1., 14.2. в) Правил дорожнього руху України.

Продовжуючи рух по зустрічній смузі для руху, водій автомобіля FORD TRANZIT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_8 проявивши неуважність, відповідно не реагуючи на зміну дорожньої обстановки, вчасно не повернувся на займану смугу, чим своїми діями створивши небезпеку для руху водію автомобіля ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_12 , та у подальшому скоїв із вищевказаним транспортним засобом зіткнення.

Внаслідок проявленої злочинної необережності та порушення водієм

ОСОБА_13 правил безпеки дорожнього руху пасажиру автомобіля ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня з геморагічними вогнищами в лобних частках; множинних розривів лівої нирки з навколонирковою гематомою та з подальшою нефректомією зліва; розриву селезінки з подальшою спленектомією; закритої травми грудної клітки, посттравматичного пульмоніту; закритої травми живота; гематоми м`яких тканин верхньої повіки лівого ока, забійно-рваної рани лівої вушної раковини з дефектом м`яких тканин, забійно-рваних ран м`яких тканин лівої брови, лівої виличної ділянки і лівої скроневої ділянки та саден шкіри обличчя, які кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Крім цього, іншому пасажиру автомобіля ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку; закритого скалкового перелому середньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням та розвитком післятравматичноїнейропатії правого променевого нерву і закритого перелому VII ребра зліва по передній аксилярній лінії, які кваліфікуються як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За вищевказаних обставин причиною даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_14 вимог п.п.

10.1., 14.2. в), 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від

транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

1.1 Розділу 34. Вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 ; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм

ОСОБА_8 з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ 210740, р.н. 171144, шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 14.2. в), 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України.

Фактичні обставини справи ні ким з учасників судового провадження не оспорюються, тому переконавшись, що всі учасники розгляду кримінальної справи правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позицій, роз`яснивши, що учасники процесу будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку, та за їх згодою, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

ОСОБА_8 повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння за ч.2 ст. 286 КК України та детально пояснив про фактичні обставини скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди за обставин зазначених в обвинувальному акті, в результаті якої були завдані тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 . Вказав, що працював водієм в ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» та на транспортному засобі, належному останньому , їхав з м. Полтави в напрямку с. Диканьки. Керуючи автомобілем ненавмисно виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Після ДТП всім потерпілим по змозі відшкодував спричиненушкоду.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що працює поліцейським, у зв`язку з виконання трудових обов`язків поверталися до м.Полтави на службовому автомобілі. Обвинувачений виїхав на їхню смугу руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої він отримав тілесні ушкодження .

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що працював поліцейським, поверталися на службовому транспорті після проведення занять з м.Миргорода у м. Полтаву. За кермом автомобіля був ОСОБА_12 , а він сидів за задньому пасажирському сидінні за водієм. В момент дорожньо-транспортної пригоди заснув. Пам`ятає сильний удар, отямився вже в лікарні. В результаті скоєної обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди тривалий час лікувався в медичних установах, переніс складні хірургічні операції, йому видалили нирку і селезінку, став інвалідом, потребує подальшого постійного лікування, не може працювати в органах поліції, оскільки за висновком ВЛК списаний, був майстром спорту, проте позбавлений можливості займатися гирьовим спортом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 та спричинили потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, виходить із положень ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те , що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , відповідно до ч.2ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару , а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим , так і іншими особами.

Обвинувачений за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, часткове відшкодування спричиненої шкоди, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є інвалідом 3 групи.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи фактичні обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, який є необережним тяжким злочином, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, саме таке покарання, буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень.

До вступу вироку в законну силу суд вважає необхідним обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Згідно ст.124 ч.2, ст.126 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні судові витрати за проведення судових експертиз .

При вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , суд приходить до наступного висновку.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов, який 25.06.2025 року було уточнено, про стягнення з ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» моральної шкоди у розмірі 900000 грн, матеріальної шкоди у розмірі 48011 грн (8015 грн витрати за час перебування на лікуванні, 39996 грн неотримана додаткова винагорода), і 100000 грн на санаторно-курортне лікування.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 41037,23 грн та моральної шкоди у розмірі 2051,80 грн, до ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» про стягнення моральної шкоди у розмірі 97948,20 грн.

Потерпілим ОСОБА_12 заявлений цивільний позов до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 43199,64 грн, до ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

Приписами ст.128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_8 14 березня 2024 року за вищезазначених обставин:

-потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня з геморагічними вогнищами в лобних частках; множинних розривів лівої нирки з навколонирковою гематомою та з подальшою нефректомією зліва; розриву селезінки з подальшою спленектомією; закритої травми грудної клітки, посттравматичного пульмоніту; закритої травми живота; гематоми м`яких тканин верхньої повіки лівого ока, забійно-рваної рани лівої вушної раковини з дефектом м`яких тканин, забійно-рваних ран м`яких тканин лівої брови, лівої виличної ділянки і лівої скроневої ділянки та саден шкіри обличчя, які кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя;

- потерпілому ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку; закритого скалкового перелому середньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням та розвитком післятравматичноїнейропатії правого променевого нерву і закритого перелому VII ребра зліва по передній аксилярній лінії, які кваліфікуються як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я;

-потерпілому ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забою м`яких тканин тімяної ділянки справа; забою нирок без порушення анатомічної цілісності, забою м`яких тканин поперекової ділянки, забою, гематоми м`яких тканин сідничної ділянки зліва та забійних поверхневих ран м`яких тканин та саден шкіри голови і лівого плеча, які утворились від дії тупих предметів та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові та представленій медичній документації і які кваліфікуються, якЛЕГКІ тілесні ушкодження, що СПРИЧИНИЛИ короткочасний розлад здоров`я. (п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкостітілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95p.) ( висновок експерта № 303 від 24.04.2024, т.2 а.с.103-107)

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1172 цього Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду № 200/13471/16-ц від 11.09.2019 року; № 209/5115/15-ц від 29.08.2019 року; № 369/4994/16 від 14.08.2019 року; № 910/12722/18 від 03.07.2019 року; № 742/3364/17 від 05.06.2019 року; № 757/20309/15-ц від 27.03.2019 року; № 183/3903/16 від 07.03.2019 року; № 902/1142/17 від 27.02.2019 року; № 640/4185/15-ц від 06.02.2019 року; № 243/4692/17 від 14.01.2019 року.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль FORD TRANZIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «Агрофірма ім.Довженка», цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі страхового полісу №AT/5512490від 16.01.2024 (т.2, а.с. 25, т.1, а.с.163).

Обвинувачений ОСОБА_8 працює у ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» на посаді водія автопранспортних засобів з 11.07.2018, на час скоєння ДТП виконував службові обов`язки (т.2, а.с. 17, 56, 57).

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 .

Вимога про стягнення неотриманої додаткової винагороди в розмірі 39996 гривень.

Закон України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частинами першою та другою статті 94 Закону «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Положеннями пункту 3 Розділу І вказаного Порядку, затвердженого Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, здійснюється у порядку, затвердженому Наказом МВС України від 28.11.2022 №775 «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)».

Зокрема, встановлено порядок нарахування і виплати додаткової винагороди поліцейським, які проходять службу пропорційно в розрахунку на місяць.

Пунктом 1 вказаної вище Постанови № 168 від 28.02.2022, зокрема, передбачено, що на період воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 від 28.02.2022 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Передбачена пунктом 1 Постанови № 168 від 28.02.2022 додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Додаткова винагорода визначається наказами командирів (начальників).

За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Доводи потерпілого, що додаткова винагорода має характер щомісячних постійних платежів, а тому б отримував її за звичайних умов, якби не змушений був перебувати на лікарняних, є помилковими. Вказана винагорода, як уже зазначалось, не є постійною, залежить від обсягу виконаних завдань, на визначеній території, а тому не може вважатись доходом, який позивач реально б отримав і який втратив з вини відповідача у розумінні ст. 22 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування як збитків втраченої додаткової винагороди.

Вимога про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування в розмірі 100000 гривень та витрати на лікування в розмірі 8015 гривень.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, крім іншого, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування.

Відповідне тлумачення викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц, провадження № 61-30575св18.

При цьому, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують розмір майбутніх витрат ОСОБА_15 на санаторно-курортне лікування.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

15.01.2025 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_5 укладено угоду про припинення зобов`язання за угодою сторін.

Пунктом 1 даної Угоди встановлено, що сторони дійшли згоди, що за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних №AT/5512490 по страховому випадку, що стався 14.03.2024 року, виплата страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яку страховик зобов`язаний сплатити ОСОБА_5 , складає 90 000 грн. (дев?яносно тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з п. 4 угоди ОСОБА_5 заявляє, що з моменту належного виконання страховиком цієї угоди, він не матиме до ПрАТ «УПСК» по судовій справі №545/1971/24, а також відносно страхової події, що сталась 14.03.2024 р., жодних майнових вимог та претензій, у тому числі щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, витрат на правничу допомогу, пені, інфляційних витрат та інших фінансових санкцій.

23.01.2025 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатила кошти ОСОБА_5 в сумі 90 000 грн в межах передбаченого страховим полісом ліміту виплат страхової компанії, що вказував сам позивач у своїй уточненій позовній заяві, та підтверджується платіжною інструкцією №162228695 від 23.01.2025 року (т.2, а.с. 128).

Отже, ПрАТ «УСК» у повному обсязі виконало взяті на себе обов`язки

за Полісом №AT/5512490 в межах ліміту цивільно-правової відповідальності страховика.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Частиною 1 ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку, страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Суд враховує положення ст. ст. 6, 12 та п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавання шкоди замість останнього. Правова позиція з цього питання була висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 465/4621/16-к від 19.06.2019.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини

поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному

зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача

шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед

потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у

передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої

виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням

страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну

відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування)

для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому

різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим

відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована

за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим

договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок

з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як встановлено судом, страхова компанія ПрАТ «УСК», у якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля FORD TRANZIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», відшкодувала ОСОБА_5 за умовами полісу №AT/5512490 від 16.01.2024 матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальностістраховика.

Враховуючи викладене, заявлена вимога ОСОБА_5 про відшкодування ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» витрат на лікування є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо наданих квитанцій з витратами на пальне.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копії трьох квитанцій з витратами на пальне від 25.03.2024 року, від 26.04.2024 року, від 30.04.2024 року (т.1, а.с. 117).

Але, суд критично оцінює надані докази матеріальної шкоди в частині витрат на пальне. А саме, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що пальне, яке було куплене відповідно до наданих та досліджених в судовому засіданні фіскальних чеків, використовувалось у зв`язку зі спричиненням потерпілому в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди, чи тодля відвезення потерпілого до медичних закладів або перебуванням його у медичних установах. Крім того, платіжні документи не містять даних щодо платника за пальне, тому належність вказаних документів суд ставить під сумнів. Також, позивачем не надано даних щодо маршрутів слідування транспортного засобу до медичних установ, хто є власником автомобіля, та ким він використовувався, розрахунок палива, визначення конкретних дат відвідування лікарів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення витрат на паливо для автомобіля.

Вимога про стягнення моральної шкодиз ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» в розмірі 900000 гривень.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З огляду на загальні підстави цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого, характеру та обсягу страждань потерпілого, який у зв`язку зі скоєнням обвинуваченим злочину, переніс хірургічні операції, тривалий час перебував на лікуванні, став інвалідом 3 групи пожиттєво, суттєво та назавжди змінився його спосіб життя, враховуючи ліміт відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди страховика транспортного засобу, належного ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 750000 грн.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 .

Ухвалою Полтавського районного суду від 08.06.2026 позовну заяву ОСОБА_4 в частині неотриманої додаткової винагороди залишено без розгляду відповідно до вимог п.5.ч.1 ст.257 ЦПК України.

Ухвалою Полтавського районного суду від 15.10.2026 року провадження в частині заявлених позовних вимог потерпілим ОСОБА_4 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрито відповідно до вимог п.2. ч.1 ст.255 ЦПК України.

Остаточно потерпілий ОСОБА_4 прохав стягнути зТОВ «Агрофірма ім. Довженка» моральну шкоду в розмірі 97948,20 грн.

З урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого, характеру та обсягу страждань потерпілого, враховуючи ліміт відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди страховика транспортного засобу, належного ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» підлягають до часткового задоволення в розмірі 90000 грн.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 .

Судом встановлено, що згідно з полісом №АТ5512490 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу FORD TRANZIT, номерний знак НОМЕР_1 , укладеного ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з ТОВ «Агрофірма ім.Довженка», встановлено межу відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого – 320000 грн, за шкоду, заподіяну майну – 160000 грн (а.с. 163).

Згідно ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що був чинний на момент настання страхового випадку, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Враховуючи, що договір страхування укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, то позивач наділений правом на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до ст.36.1 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, відповідно до якої у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Враховуючи, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, то розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з страховика має бути зменшений на суму франшизи, яку має бути компенсовано за рахунок страхувальника.

Відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Проте на підтвердження витрат на придбання лікарських засобів позивачем надано копії квитанцій, які неможливо ідентифікувати, текст в них є нечитаємим.

У судовому засіданні 15.10.2026 року представник ОСОБА_12 – адвокат ОСОБА_7 вказав про неможливість пред`явлення оригіналів квитанцій у зв`язку з їхньою втратою.

З огляду на те, що потерпілим та його представником не надано належних доказів, які б підтверджували факт придбання медикаментів та відповідність їх призначенням згідно медичної документації на заявлену суму, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Вимога про стягнення моральної шкоди зТОВ «Агрофірма ім.Довженка`в розмірі 200000 грн.

З урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій обвинуваченого, характер та обсяг страждань потерпілого, з урахуваннямліміту відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди страховика транспортного засобу, належного ТОВ «Агрофірма ім. Довженка»,, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» підлягають до часткового задоволення в розмірі 20000 грн.

Керуючись ст.ст.373- 374 КПК України суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23» та взяти ОСОБА_8 негайно під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 19.10.2026 року.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 750000 (сімсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_12 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма ім.Довженка» на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 9844 (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 64 коп.

Арешт, накладений на майно відповідно до ухвал Октябрського районного суду м.Полтави від 19.03.2024 року, зняти після набрання вироком суду законної сили.

Речові докази:

- мікроавтобус FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2018 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , який знаходиться на території спеціального майданчика ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, 2В - повернути власнику після вступу вироку в законну силу;

- автомобіль ВАЗ 210740, реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , який знаходиться на території спеціального майданчика ГУНП в Полтавській області за адресою: м.Полтава, вул.Половка, 105 - повернути власнику після вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а тим учасникам, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1