Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №420/28820/25
Суддя: Осіпов Ю.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28820/25
Головуючий І інстанції: Пекний А.С.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 16.12.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
21.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018р. до 23.04.2025р. в неповному обсязі, а саме з порушенням абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078);
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 23.04.2025р. в загальній сумі 69781,48 грн. відповідно до абз.4,6 п.5 Порядку №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по день фактичної виплати та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 йому виплачувалась лише поточна індексація грошового забезпечення, яка складалась внаслідок перевищення порогу індексації у 103%, тоді як, всупереч вимогам абз.3,4,6 п.5 Порядку №1078, з березня 2018р. до дня виключення його зі списків особового складу йому не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця, оскільки розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018р. не перевищив суму індексації, яка склалась у цьому місяці, а у подальшому, аж до звільнення, підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що за його розрахунком розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018р. становив 3773,25 грн., а тому він міг би мати право на індексацію-різницю лише у розмірі 689,90 грн. щомісячно, а не 813,62 грн., як стверджує позивач.
Разом із тим, на думку відповідача, оскільки у подальшому, зокрема у травні-грудні 2018р., у 2019р. та в січні 2024р., грошове забезпечення позивача постійно збільшувалось і розмір такого збільшення в порівнянні з лютим 2018р. перевищував суму можливої індексації, права на отримання індексації-різниці позивач не мав.
Окремо відповідач послався на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 23.04.2025р. в неповному обсязі, з порушенням абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за вказаний період в загальній сумі 50874,56 грн., відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 24.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025р. та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, погоджуючись із визначеними судом першої інстанції розміром підвищення грошового доходу позивача у березні 2018р. (3773,25 грн.) та сумою можливої індексації (4463,15 грн.), зазначає про те, що у подальшому грошове забезпечення позивача постійно збільшувалось, зокрема, станом на січень 2024р. - на 31710,35 грн., а станом на січень 2025р. - на 30121,85 грн. у порівнянні з лютим 2018р., а тому позивач не мав права на отримання індексації-різниці.
Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до наказу від 23.04.2025р. №273-ОС, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У період з 01.03.2018р. по 23.04.2025р. Військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала позивачу лише поточну індексацію грошового забезпечення, без урахування абз.4-6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078).
На запит представника позивача Військова частина НОМЕР_1 листом від 12.06.2025р. надала копії особових карток грошового забезпечення позивача та довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення, з якими позивач не погодився, що, власне, і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018р. (3773,25 грн.) не перевищив суму індексації, що склалася у цьому місяці (4463,15 грн.), а тому позивач має право на індексацію-різницю у розмірі 689,90 грн. щомісячно за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 23.04.2025р., тобто із урахуванням зупинення на 2023р. дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.
У відповідності до ст.1 цього Закону, соціальним захистом військовослужбовців вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається в залежності від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня, а також вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII.
У розумінні ст.1 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або ж повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Стаття 2 Закону №1282-XII визначає те, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
При цьому, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч.1 цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
За приписами ст.6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних та демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, передбачені «Порядком проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078).
У відповідності до п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому було офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103% (застосовується з 01.01.2016р.).
Як визначено п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з положеннями п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних та демографічних груп населення.
Суд попередньої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог і визначаючись з належним способом захисту у спірних відносинах, вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 23.04.2025р. у загальній сумі 50874,56 грн.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , виходячи із меж апеляційного перегляду, а також надавши оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
Так, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі №380/1513/20).
При цьому, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі №825/694/17, від 20.11.2019р. у справі №620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов`язане із отриманням бюджетних коштів та яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №206/4411/16-а).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015р., містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування або ж зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або ж за рахунок будь-якої її постійної складової.
Так, абз.1 п.5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015р., передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1% або 100%. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 п.10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Зрештою, п.10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Тож до 01.12.2015р. новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у постанові від 19.05.2022р. у справі №200/3859/21.
09.12.2015р. Кабінет Міністрів України видав Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку №1078.
Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:
- «здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»;
- «зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)».
Крім цього, за змістом п.п.1,3 Постанови №1013, було встановлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015р. працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01.12.2015р. на 10% посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних із індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015р.;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016р. у відповідності до Порядку №1078.
За змістом п.6 Постанови №1013 цей акт застосовується з 01.12.2015р.
Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015р. були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015р. перевищив суму індексації у грудні 2015р. За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016р. відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають судовій колегії підстави дійти висновку про те, що січень 2016р. визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015р.
Водночас, норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016р. не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2023р. у справі №620/7687/21, від 22.03.2023р. у справі №380/1730/22, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Аналогічні положення містяться і в ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку №1078 та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п.п.5,10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються згідно з законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1% або 100%;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз викладених положень п.п.5,10-1 та 10-2 Порядку №1078 свідчить, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015р. діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015р., не містить поняття «базовий місяць» та передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01.12.2015р. замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Так, місяцем підвищення доходу вважається місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються у відповідності до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015р. зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.09.2024р. у справі №380/10597/23, термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» за змістом запроваджених Постановою №1013 нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації, тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
На тлі цього судова колегія наголошує, що посадові оклади військовослужбовців визначаються постановами Кабінету Міністрів України.
Так, з 01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704, якою і встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, з урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п.п.5,10-2 Порядку №1078, березень 2018р. став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У світлі доводів учасників справи стосовно наявності у позивача права на індексацію-різницю грошового забезпечення за спірний період у фіксованій величині відповідно до приписів абз.4,6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів враховує численні правові висновки Верховного Суду, зокрема, що були викладені у постанові від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21 стосовно наявності підстав виплати та розміру індексації-різниці грошового забезпечення.
Так, досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018р., судова колегія дійшла висновку, що правильне вирішення цих спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018р. (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р.
При цьому, згідно з п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У березні 2018р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.
За приписами абз.5 п.4 Порядку №1078, даних Держстату щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018р. розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762*253,30%/100), та становить 4463,15 грн., що сторонами не заперечується.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до особових карток грошового забезпечення позивача за 2018р. та наданого самим відповідачем розрахунку, грошове забезпечення позивача у частині його складових, які не мають разового характеру, в лютому 2018р. складало 6185,65 грн., а в березні 2018р. складало 9958,90 грн.
При цьому, з огляду на п.6 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (затв. наказом МВС України від 02.02.2016р. №73), відповідно до якого винагорода виплачується за минулий місяць одночасно із виплатою грошового забезпечення за поточний місяць, до складу грошового забезпечення за лютий 2018р. не включено винагороду у розмірі 3711,39 грн., виплачену у лютому 2018р. за попередній місяць, з чим погоджується і апелянт.
За таких умов, розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018р. становить 3773,25 грн. (9958,90 грн. - 6185,65 грн.).
Таким чином, починаючи з березня 2018р. сума індексації з урахуванням п.5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі - 689,90 грн. (4463,15 грн. - 3773,25 грн.) щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що у подальшому, зокрема у травні-грудні 2018р., у 2019р., у січні 2024р. та у січні 2025р., грошове забезпечення позивача постійно збільшувалось і розмір такого збільшення у порівнянні з лютим 2018р. перевищував суму можливої індексації, а тому позивач нібито втратив право на індексацію-різницю, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Так, як вже зазначалось, абз.6 п.5 Порядку №1078 пов`язує припинення виплати індексації-різниці виключно з черговим підвищенням тарифних ставок (окладів), а зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) не зменшує суму індексації.
Натомість, збільшення грошового забезпечення позивача, на яке і посилається апелянт, відбувалося за рахунок надбавок, премій та змін розміру посадового окладу саме позивача, про що, зокрема, свідчить і наведене самим апелянтом зменшення посадового окладу позивача з 5360 грн. у січні 2024р. до 4650 грн. у січні 2025р.
Доказів того, що після 01.03.2018р. і до дня виключення позивача зі списків особового складу відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до законодавства, відповідачем до суду не надано.
У той же час, як вірно зазначено судом 1-ї інстанції, у період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. були відсутні правові підстави для нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення через зупинення на 2023р. дії Закону №1282-XII на підставі абз.18 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022р. №2710-IX (зазначене положення на цей час є чинним та не визнавалось неконституційним).
При цьому, ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024р. Водночас, ця норма не передбачає припинення виплати індексації-різниці, право на яку виникло відповідно до абз.3-6 п.5 Порядку №1078, та не змінює визначених цим Порядком умов її виплати до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Аналогічний підхід до застосування ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у правовідносинах щодо виплати індексації-різниці було викладено Верховним Судом у постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25.
Посилання ж відповідача на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024р. у справі №420/15312/23 та від 11.07.2024р. у справі №420/10382/23 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, до того ж вказані постанови ухвалені до наведених вище постанов Верховного Суду від 19.09.2024р. у справі №380/10597/23 та від 20.08.2026р. у справі №560/2520/25.
Разом із цим, надаючи оцінку рішенню суду 1-ї інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, зроблені по аналогічним правовідносинам, відображені у постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21, від 06.07.2023р. у справі №560/6684/22, а також від 15.08.2023р. у справі №400/3784/22, відповідно до яких Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити, що і було зроблено судом першої інстанції у даній справі.
Сформовані колегією суддів висновки та здійснені розрахунки підтверджують обґрунтованість висновків суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 23.04.2025р.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, адже судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 19.10.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua