Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №420/867/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/867/26

Головуючий І інстанції: Хурса О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 11.06.2026р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.01.2026р. ОСОБА_1 , через уповноваженого представника - адвоката Гудза С.С., звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати відповідача розглянути його заяву від 31.10.2025р. про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та вирішити дане питання з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення відомостей про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я, на підставі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 , виданого 01.02.2023р., та довідки ВЛК №5 від 01.02.2023р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2023р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зроблено записи у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного. Однак, у застосунку «Резерв+» він відображається як військовозобов`язаний, що перебуває на обліку у відповідача, без будь-яких відомостей про постанову ВЛК, а його заяву від 31.10.2025р., адвокатський запит представника та запит через застосунок «Резерв+» на виправлення даних відповідачем по суті не розглянуто.

Відповідач, у свою чергу, своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим судом першої інстанції, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, справу вирішено за наявними матеріалами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2025р. про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку та зобов`язано відповідача розглянути дану заяву. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі - 1200 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 19.06.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2026р. в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру шляхом внесення відомостей про виключення його з військового обліку та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення цієї вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що прийняття ВЛК під час мобілізації постанови про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку за нормами ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.3.8 гл.3 розд.II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України мало наслідком його виключення з військового обліку та припинення статусу військовозобов`язаного, а тому у відповідача, як органу ведення Реєстру, виник обов`язок внести відповідні відомості до Реєстру.

Апелянт наголошує, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, тому лише зобов`язання відповідача розглянути заяву не є ефективним способом захисту в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач, в свою чергу, вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

07.07.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості до Реєстру, в іншій частині воно судом апеляційної інстанції не переглядається.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.04.2006р..

01.02.2023р., згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 №5 від 01.02.2023р., позивача за результатами проведеного медичного огляду, на підставі ст.61 «а» графи II Розкладу хвороб (наказ МОУ №402/2008) було визнано «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку».

Далі, на підставі вказаної постанови ВЛК відповідачем 01.02.2023р. позивачу було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 , у п.7 якого зазначено про його «непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку» за гр.II ст.61 «а» наказу МОУ №402/2008, у п.9 - що повторному медичному пересвідченню він не підлягає, у п.13 - штамп про зняття з військового обліку 01.02.2023р. та про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а у п.14 - запис про те, що 01.02.2023р. його виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно зі ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і гербовою печаткою.

Водночас, відповідно до військово-облікового документа в електронній формі та розширених даних з Реєстру, сформованих у застосунку «Резерв+» 15.10.2025р., позивач відображається у Реєстрі як військовозобов`язаний, взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 - 24.06.2025р., з позначкою «Порушення правил військового обліку», у розшуку з 19.06.2025р. з підстав «Не прибув за повісткою до ТЦК та СП».

Відомості про вказану постанову ВЛК, дату та номер протоколу ВЛК, а також підстава зняття (виключення) з обліку в Реєстрі відсутні.

31.10.2025р. позивач поштовим відправленням з описом вкладення №6507808807253 звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 та довідки ВЛК №5 від 01.02.2023р., яку було отримано відповідачем 06.11.2025р.

02.12.2025р. до відповідача було подано адвокатський запит представника позивача стосовно результатів розгляду цієї заяви, а 08.01.2026р. позивач через застосунок «Резерв+» подав запит на виправлення даних у Реєстрі, який 10.01.2026р. було відхилено з підстав того, що ТЦК та СП не вдалося його опрацювати.

Доказів розгляду заяви позивача по суті та внесення до Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку відповідач не надав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, частково задовольняючи позов, але відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості до Реєстру, суд 1-ї інстанції виходив із того, що оскільки відповідач не розглянув заяву позивача та не прийняв жодного рішення, то суд може лише зобов`язати його розглянути цю заяву по суті, а вимога про зобов`язання внести відомості до Реєстру є передчасною.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає, серед іншого, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. За змістом ч.7 цієї статті, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно них, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення ж персонально-якісного обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК та СП.

Як визначено п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які, з-поміж іншого, визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Правові ж та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені і закріплені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-VIII.

У силу ст.1 Закону №1951-VIII, Реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За правилами ст.3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є, серед іншого, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Згідно зі ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (міські) ТЦК та СП, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, а за ст.7 цього Закону до персональних даних, що вносяться до Реєстру, належать, серед іншого, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Статтею 9 Закону №1951-VIII також передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами ст.14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає, серед іншого, внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей державних органів та інших суб`єктів, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

30.12.2022р. Постановою Кабінету Міністрів України №1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», за п.79 якого районні (міські) ТЦК та СП, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів у випадках, передбачених законодавством, проставляють у військово-облікових документах відповідні відмітки та виконують функції з ведення Реєстру.

16.05.2024р. постановою Кабінету Міністрів України №559 затверджено «Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п.п.3,4 якого передбачено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває чи був виключений з військового обліку, мають відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі, а у разі їх невідповідності громадянин для внесення відповідних змін у паперовій формі звертається до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, а в електронній формі - користується засобами електронного кабінету.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку, що у Реєстрі повинна відображатись повна та достовірна інформація відносно військово-облікового статусу особи, а обов`язок з її внесення та актуалізації покладено саме на ТЦК та СП як орган ведення Реєстру. Звернення ж особи із заявою про виправлення недостовірних відомостей є її правом, але не умовою виникнення відповідного обов`язку в органу ведення Реєстру.

Тому висновок суду першої інстанції про «передчасність» вимоги про зобов`язання внести відомості до Реєстру лише через те, що відповідач не розглянув заяву позивача, фактично ставить захист порушеного права у залежність від подальшої поведінки самого порушника, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача за результатами медичного огляду ВЛК самого відповідача 01.02.2023р. визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, і того ж дня виключено з військового обліку відповідно до ст.37 Закону №2232-XII, про що в його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 посадовими особами відповідача зроблено відповідні записи (п.п.7, 9, 13, 14), засвідчені підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і гербовою печаткою.

Вирішення ж питання про ступінь придатності особи до військової служби належить до виключної компетенції ВЛК, а зміна, скасування чи перегляд постанови ВЛК може здійснюватися лише в порядку, визначеному у «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402), шляхом проведення повторного або контрольного медичного огляду, розгляду матеріалів вищою чи штатною ВЛК тощо.

Відповідач жодним чином не заперечує факту прийняття ВЛК постанови про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку та вчинення на її підставі записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, а доказів скасування чи зміни цієї постанови у встановленому порядку або визнання недійсним запису про виключення позивача з військового обліку не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

За наведених умов, постанова ВЛК та здійснений на її підставі запис про виключення позивача з військового обліку є чинними та обов`язковими для ІНФОРМАЦІЯ_2 як органу ведення Реєстру, повноваження якого не включають самостійної зміни постанов ВЛК та їх наслідків для статусу особи.

Разом із тим, слід зважити і на те, що виключення з військового обліку, на відміну від зняття з нього, означає припинення статусу військовозобов`язаного, а також пов`язаних з ним обов`язків з дотримання правил військового обліку (аналогічний підхід було викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2025р. у справі №280/2880/25).

Натомість, відомості про виключення позивача з військового обліку до Реєстру внесено не було ні після виключення з обліку у лютому 2023р., ні після отримання 06.11.2025р. його заяви з копіями підтвердних документів, а 24.06.2025р., тобто вже після виключення з обліку, позивача було відображено в Реєстрі як взятого на облік військовозобов`язаного та оголошено у розшук за неявку за повісткою, без жодного урахування наявної в самого ж відповідача інформації про непридатність особи та її виключення з обліку.

Наведене вище суперечить принципу «правової визначеності», а тягар несприятливих наслідків неналежного виконання посадовими особами ТЦК та СП своїх обов`язків не може покладатися на позивача.

Обираючи ж спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб засіб захисту був «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 також зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким виключно за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За правилами ч.4 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку, дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки за наявності чинної постанови ВЛК та запису про виключення особи з військового обліку законодавець чітко визначає єдиний правомірний варіант поведінки органу ведення Реєстру - внести ці відомості до Реєстру. Усі умови для цього виконані, а відомості, які підлягають внесенню, слідують з документів, оформлених самим же відповідачем.

Як наслідок, зобов`язання відповідача лише розглянути заяву позивача з одночасною відмовою у зобов`язанні внести відомості до Реєстру не забезпечує ефективного відновлення порушеного права та створює ризик повторного звернення позивача до суду, тим більше за умов тривалого ігнорування відповідачем усіх звернень позивача та його представника.

Слід звернути увагу й на те, що аналогічні висновки з цих спірних питань вже були неодноразово висловлені, зокрема, у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026р. у справі №420/31513/25, а також від 17.04.2026р. у справі №420/39136/25.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості стосовно виключення його з військового обліку підлягала задоволенню, а доводи його апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До того, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем, який жодних заперечень чи доказів не надав ні до суду 1-ї, ні до суду 2-ї інстанцій.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, судова колегія, діючи виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до п.2 ч.1 ст.315 та ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку і прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення цієї вимоги.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дану позовну вимогу - задовольнити.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я у відповідності до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 01.02.2023 року та довідки військово-лікарської комісії №5 від 01.02.2023 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 16.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко