Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №552/10035/26 — Київський районний суд м. Полтави

Суд: Київський районний суд м. Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №552/10035/26

Суддя: Дюміна Н. О.

Справа № 552/10035/26

Провадження 552/10035/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Дюміної Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Конрадій Марія Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи, -

в с т а н о в и в :

06.10.2026 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Конрадій М.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі, вказуючи на те, що постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 11 травня 2026 року № 1491 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 000,00 грн. Вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи.

В оскаржуваній постанові зазначено, що «03» травня 2026 року о 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів громадянина ОСОБА_1 виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України № 402 від - 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов?язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років.

Також встановлено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 03.05.2026 здійснив втечу з місця проведення ВЛК.

Вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ані особисто, ані засобами поштового зв`язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися, а також мету такої явки. У зв`язку з цим у діях ОСОБА_3 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП . Крім того, постанова № 1491 від 11.05.2026 року була винесена суб`єктом владних повноважень з процесуальними порушеннями.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 07.10.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк до 16.10.2026 для надання відзиву на позов.

13.10.2026 представником відповідача Райда О.С. суду наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач у задоволенні вимог позивача просив відмовити у повному обсязі. На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У відповідності до норм чинного законодавства позивач набув статусу військовозобов`язаного та, відповідно, на нього були покладені обов`язки з виконання норм мобілізаційного законодавства. За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210 КУпАП.

03.05.2026 року гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів громадянина ОСОБА_1 було виявлено, що ним в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу II Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років. За фактом виявлення відповідної бездіяльності було складено протокол про адміністративне правопорушення та, в подальшому, постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не надав доказів проходження ним ВЛК або доказів, які б спростовували наявну інформацію щодо непроходження ним ВЛК. При цьому відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на момент прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо нього була відсутня інформація про проходження ВЛК.

Позивач дійсно проходив ВЛК 22.04.2025 року, однак, відповідний висновок був чинним до 22.04.2026 року, а отже, станом на момент прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього був відсутній чинний висновок ВЛК. Тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на підставі наявних матеріалів, які були доступні відповідачу.

Оскільки позивач не виявив активної процесуальної поведінки, спрямованої на встановлення інших обставин справи, у відповідача були відсутні підстави для прийняття іншого рішення окрім такого, що ґрунтується на тих відомостях, що були наявні на дату розгляду справи, а саме – притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок непроходження позивачем військово-лікарської комісії протягом останніх п`яти років.

Позивач був повідомлений про складання протоколу, отримав другий примірник, а отже, був обізнаний про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявивши відсутність відомостей про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, склали протокол про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була попереджена про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а отже, позивач мав об`єктивну можливість прибути на розгляд справи та надати докази, які б підтверджували відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки позивач, зайняв пасивну процесуальну позицію, не надав жодних доказів, розгляд справи відбувся на підставі наявних матеріалів, зібраних посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які однозначно свідчили про непроходження позивачем ВЛК, а отже, було встановлено наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Судом встановлено, що постановою № 1491 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2026 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до Постанови, «03» травня 2026 року о 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів громадянина ОСОБА_1 виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України N? 402 від - 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов?язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років.

Також встановлено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 03.05.2026 здійснив втечу з місця проведення ВЛК.

Копія постанови була отримана позивачем 25.09.2026 у Глобинському ВДВС Кременчуцького району Полтавської області Сумського межрегіонального управління міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 07.10.2026 ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на оскарження по станови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», громадяни України, як приписані до призовних дільниць або перебувають на у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу військовому резерві, зобов?язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України. інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє до тепер, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з даними додатку «Резерв+» військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_1 має відстрочку на строк до 30.10.2026, тип відстрочки п.13 ч.1 ст. 23, солдат, номер в реєстрі Оберіг 260920249644089800013.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Згідно з положеннями, передбаченими ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд зауважує, що норма ст. 210 КУпАП є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Під час судового розгляду було встановлено, що 03.05.2026 року гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів громадянина ОСОБА_1 було виявлено, що ним в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу II Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років.

За фактом виявлення відповідної бездіяльності було складено протокол про адміністративне правопорушення та, в подальшому, постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог п. 3.2. глави 3 розділу ІІ Наказу №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» (далі -Наказ).

Глава 3 Наказу «Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період», та , зокрема, п.3.2. передбачає, що повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до норм чинного законодавства позивач набув статусу військовозобов`язаного та, відповідно, на нього були покладені обов`язки з виконання норм мобілізаційного законодавства. За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами свій висновок про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, та як наслідок - наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи (Закон України від 09 травня 2024 року № 3696-IX).

Позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не надав доказів проходження ним ВЛК або доказів, які б спростовували наявну інформацію щодо непроходження ним ВЛК. При цьому відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на момент прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо нього була відсутня інформація про проходження ВЛК. Так, позивач проходив ВЛК 22.04.2025 року, відповідний висновок був чинним до 22.04.2026 року, а отже, станом на момент прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього був відсутній чинний висновок ВЛК. Тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на підставі наявних матеріалів, які були доступні відповідачу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а.

Суд не погоджується з доводами позивача, що він не був своєчасно сповіщений про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1491 від 03.05.2026 він був складений відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до протоколу, «03» травня 2026 року о 12 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки документів громадянина ОСОБА_1 виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України № 402 від - 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов?язаних ВЛК районних, міських ТЦК протягом 5 останніх років.

ОСОБА_1 був повідомлений, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 0 10 год. 00 хв. 11.05.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №12, що засвідчує його особистий підпис.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржувана постанова наведеним вимогам відповідає в повній мірі, оскільки прийнята на підставі та у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням не доведеності доводів позивача про несвоєчасне сповіщення його про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а отже питання про судові витрати суд вирішує в порядку ч. 5 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72, 77, 90, 139, 244-246, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача Конрадій Марія Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (складення) даного рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дюміна Н.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua