Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №280/1531/26
Суддя: Баранник Н.П.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 жовтня 2026 рокум.Дніпросправа № 280/1531/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
cуддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 280/1531/26 (суддя Кисіль Р.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про відмову у призначенні пенсії №262140015853 від 10.12.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 19.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції положень пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 280/5238/25 позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. Судом встановлено та підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу періодів перебування у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Однак, рішенням відповідача №262140015853 від 10.12.2025 було відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Позивач вказує, що відповідачем безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, де Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. За таких обставин, зважаючи на досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, наявність необхідного загального страхового стажу та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач, на момент звернення із заявою про призначення пільгової пенсії, не досягла пенсійного віку, встановленого ст.114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме 50 років.
Позивач подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує про безпідставність доводів скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 12.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності здійснювався ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №262140015853 від 19.05.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не недосягненням пенсійного віку. В рішенні зазначено: Вік позивачки - 45 років 11 місяців. Страховий стаж за Списком №1 - 28 років 10 місяців 00 днів. Пільговий стаж за Списком №1 - 05 років 07 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2004, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги. На дату звернення за призначенням пенсії позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту і частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє.
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернулась з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №280/5238/25 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №262140015853 від 19.05.2025 та зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Тернопільській області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №280/5238/25 залишено без змін.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №280/5238/25, яке набрало законної сили 19.11.2025, ГУ ПФУ в Тернопільській області винесено рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за №262140015853 від 10.12.2025.
У рішенні №262140015853 від 10.12.2025 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 12.05.2025 у віці 45 років 11 місяців. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. На виконання вимог Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року до пільгового стажу зараховано час догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, страховий стаж обчислений з урахуванням рішення суду та у відповідності до усіх поданих документів з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 31 рік 10 місяців 00 днів, в тому числі: робота за Списком №1 08 років 06 місяців 10 днів. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку - 50 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з наведених причин, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки -після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 (далі також Рішення №1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин, Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин:
«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».
За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 відмова ГУ ПФУ в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення до відповідача досягла віку 45 років, за наявності необхідного страхового та пільгового стажу, є протиправною.
Подібна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №300/1951/20, від 16 травня 2023 року у справі №160/5189/20 від 02 червня 2023 року у справі №160/13468/20, від 06 листопада 2023 року у справі №240/24/21 та інших.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене позивачем рішення є протиправним та підлягало скасуванню.
Також, зважаючи на те, що недосягнення пенсійного віку було єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з 19.05.2025 (дата, з якої позивач просить призначити їй пенсію).
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 280/1531/26 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua