Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №160/13454/26
Суддя: Семененко Я.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13454/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року (суддя Прудник С.В.) у справі № 160/13454/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. “а” ч.1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” протиправними;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. “а” ч.1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 16.04.2025 року, виходячи з вислуги років - 26 років 04 місяці 12 днів.
В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15.08.2004 року по 15.04.2025 року та була звільнена зі служби за власним бажанням. На день звільнення її вислуга років у календарному обчисленні становила 20 років 08 місяців 01 день, а у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 12 днів. Зазначала, що після звільнення зі служби звернулася до уповноваженого органу для оформлення документів з метою призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 29.04.2026 №040653312 відмовило у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної календарної вислуги років. Таку відмову вважає протиправною, оскільки, на її думку, відповідачем неправильно застосовано положення статті 12 Закону №2262-ХІІ без урахування спеціальних норм частини четвертої статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, якою передбачено пільговий залік вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби для призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026
року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що приписами Закону 2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Суд першої інстанції зауважив, що право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби передбачене Законом №2713-IV, у зв`язку з чим зазначені особи мають право на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням такої вислуги в пільговому обчисленні.
Суд першої інстанції з`ясував, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 08 місяців 01 день, у пільговому - 26 років 04 місяці 12 днів.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, відмовивши позивачу у призначені пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, суд першої інстанції вказав, що дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є протиправним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що в спірному випадку згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262 визначено, що для призначення пенсії за вислугу років необхідна календарна вислуга 25 років. Зауважує, що позивач звільнений 15.04.2025 року, її календарна вислуга складає 20 років 8 місяців, тобто є меншою, ніж передбачено п. «а» ст.12 Закону №2262, а відсутні підстави для призначення пенсії. Також зазначає про дискреційні повноваження пенсійних органів в питаннях призначення пенсій.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 у період з 15.08.2004 року по 15.04.2025 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державній пенітенціарній службі України) та була звільнена із займаної посади старшого інспектора Чечелівського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у Дніпропетровській області на підставі пункту 5 статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та пункту 4 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Відповідно до наказу Державної установи “Центр пробації” від 15.04.2025 року №216/К “Про звільнення ОСОБА_1 ”, вислуга років позивача на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 20 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 12 днів.
Після звільнення зі служби позивач 17.04.2025 року звернулася до Державної установи “Центр пробації” із заявою про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Листом Державної установи “Центр пробації” від 25.04.2025 року №120/С-116/10/Ян-25 позивачу було відмовлено у підготовці та направленні відповідних документів до органу Пенсійного фонду України. Підставою для відмови зазначено те, що, на думку установи, чинним законодавством не передбачено призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пільгової вислуги років, а календарна вислуга років позивача є меншою за необхідну для призначення пенсії за вислугу років.
Не погодившись із такою відмовою, позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи “Центр пробації” про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року у справі №160/12706/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 року, позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Державної установи “Центр пробації”, яка полягала у не підготовці та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, та зобов`язав вказану установу підготувати і направити відповідні документи.
На виконання зазначеного судового рішення Державною установою “Центр пробації” було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали для вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України №2262-ХІІ.
За результатами розгляду поданих матеріалів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №040653312 від 29.04.2026 року, про що позивача повідомлено листом від 29.04.2026 року №0400-010310-8/79955.
Підставою для відмови відповідач визначив відсутність у позивача на момент звільнення зі служби 15.04.2025 року необхідної календарної вислуги років у розмірі 25 років і більше, передбаченої пунктом “а” частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 10 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII № «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Оскільки позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України при вирішенні спірних правовідносин, що виникли у цій справі варто також враховувати положення спеціального Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Колегія суддів враховує, що досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі №520/14878/23 та від 26 лютого 2025 року у справі № 560/14729/23, аналізуючи правовідносини щодо пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, суд дійшов висновку про те, що право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV, яка підлягає застосуванню під час вирішення спірних правовідносин.
Подібний підхід застосований також і у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №420/29256/23, від 13 березня 2025 року у справі № 160/9410/24 та від 11 березня 2025 року у справі № 160/31127/23.
Таким чином, право осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби на зарахування вислуги, необхідної для призначення пенсії, в пільговому обчисленні визначене в першу чергу Законом № 2713-IV і такий обрахунок вислуги років для зазначених осіб не суперечить положенням статті 12 Закону №2262-ХІІ, а лише конкретизує його, надаючи можливість зарахування зазначеним особам календарної вислуги в пільговому обчисленні, у зв`язку зі специфічними умовами праці колишніх працівників кримінально-виконавчої служби.
Враховуючи наведе, колегія суддів зазначає, що позивач звільнена зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України, вислуга років позивача на день звільнення в пільговому обчисленні становила 26 років 04 місяці 12 днів, а отже позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі № 160/13454/26 – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Т.І. Ясенова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua