Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №160/14268/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/14268/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Дніпрі (суддя суду першої інстанції Прудник С.П.) в адміністративній справі №160/14268/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

16.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати, ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ), середнього заробітку за період з 26.03.2019 року по 17.04.2025 року включно у зв`язку з затримкою виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ), середній заробіток за період з 26.03.2019 року по 17.04.2025 року зв`язку з затримкою виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі – 3000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач приймав участь в антитерористичній операції, у зв`язку із чим отримав статус та посвідчення учасника бойових дій. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2019 року №58 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , однак повний розрахунок, а саме виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік було здійснено на підставі постанови Третього апеляційного суду від 24.02.2025 року у справі №160/540/24 лише 18.04.2025 року. В подальшому, 22.04.2025 року позивач звернувся з письмовим зверненням до командира військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати йому середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до чинного законодавства, однак відповіді від відповідача не отримано. Отримання чи неотримання відповіді, не позбавляє позивача звернутися до суду для захисту своїх прав. З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що ним допущено протиправну бездіяльність.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 01.08.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ), середнього заробітку за період з 27.03.2019 року по 17.04.2025 року у сумі 28 100,80 грн. включно у зв`язку з затримкою виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), середній заробіток за період з 27.03.2019 року по 17.04.2025 року у сумі 28 100,80 грн. у зв`язку з затримкою виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44. В задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом вимог суду першої інстанції просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звертався до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, рішенням у справі №160/14268/25 позовні вимоги були задоволені, однак рішення суду було оскаржене в судовому порядку та станом на день подання апеляційної скарги апеляційний суд рішення не ухвалив. Відтак відповідач вважає, що наразі відсутні підстави для констатації наявності у позивача права на відповідну компенсацію. Також, відповідач наголошує, що між сторонами існував спір щодо належних до виплати сум, відтак підстави для стягнення середнього заробітку за заявлений період відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2019 року №58 і виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позивач отримав посвідчення учасника бойових дій в липні 2023 року.

28.11.2023 року позивач звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , у якій просив виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпустки, що передбачена статтею 16-2 Закону України Про відпустки та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Не отримавши відповідь на свою заяву, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 року у справі №160/540/24 відмовлено у задоволені позову.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 року в адміністративній справі №160/540/24 скасовано. Прийнято нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2023 рік, виходячи з грошового. забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.03.2019 рік. Зобов`язано військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.03.2019 рік.

Однак повний розрахунок, а саме виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік у сумі 6281,06 грн. було здійснено на підставі постанови Третього апеляційного суду від 24.02.2025 року у справі №160/540/24 лише 18.04.2025 року.

В подальшому, 22.04.2025 року позивач звернувся з письмовим зверненням до командира військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати йому середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до чинного законодавства, однак відповіді від відповідача не отримано.

У зв`язку з тим, що повний розрахунок при звільненні був проведений з порушенням строків, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не більше як за 6 місяців, також позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції щ огляду на таке.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд встановив, що остаточний розрахунок мав бути проведений із ОСОБА_1 26.03.2019 року в день звільнення.

Разом з тим, належні до виплати суми в загальному розмірі 6281,06 грн. були виплачені лише 18.04.2025.

Судом встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 26.03.2019, а тому першим днем затримки є 27.03.2019.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 18.04.2025, а тому останнім днем затримки є 17.04.2025.

Таким чином, суд приходить до висновку, що період затримки з 27.03.2019 по 17.04.2025, однак період, за який може бути стягнено середній заробіток, не може перевищувати 6 місяців, тобто обмежується 182 днями (з 18.10.2024 по 17.04.2025).

За висновком судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 (пункти 65-67) з прийняттям Закону №2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата вважала неможливим застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, до правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).

Відповідно до довідки військової частини від 11.06.2025 №11/06 грошове забезпечення позивача становить: за січень 2019 року у розмірі 4554,79 грн (31 календарний день), за лютий 2019 року 4554,79 грн (28 календарних днів). Середньоденна заробітна плата складає 154,40 грн.

З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.10.2024 по 17.04.2025 становить 28 100,80 грн. (154,40 грн х 182 дня затримки).

За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заявлялись позовні вимоги про нарахування йому компенсації втрати доходів, однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в мотивувальній частині вказав про наявність у позивача такого права.

Водночас, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції питання про компенсацію втрати частини доходів не вирішував та на відповідача відповідних обов`язків не поклав.

Колегія судів звертає увагу, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-ІІІ), а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у п. 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Натомість ані Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ані Порядок проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 не містить такий вид доходу, як компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою та не охоплюється приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ від 21.02.2001 № 159.

Так само Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 640/24361/19 звернув увагу, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка включається до додаткового фонду заробітної плати, є виплатою за невідпрацьований час, і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

За також обставин, висновок суду першої інстанції про констатацію права позивача на компенсацію йому втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення на його користь компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсацією за невикористані відпустки. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243,308, 311, 315, 317,321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі №160/14268/25 – змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсації за невикористані відпустки.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі № 160/14268/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш