Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №577/4217/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 577/4217/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026, повний текст складено 07.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Логін Є.В., вул. Садова, 8, м. Конотоп, 41600) по справі № 577/4217/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Сумській області , Конотопського РВП ГУНП в Сумській області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, в якому просив суд:

скасувати постанову інспектора Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Іванова Ігоря Миколайовича серії ЕНА №7512305 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності з призначенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за 2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він керував двоколісним електричним транспортним засобом з електродвигуном потужністю 500 Вт, не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Такі дії працівник поліції кваліфікував як порушення ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху та вимог Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993.

Разом з тим, за позицією сторони позивача, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний електродвигуном номінальною потужністю 500 Вт, а його максимальна потужність становить 1000 Вт. Посилаючись на визначення механічного транспортного засобу, наведене у п. 1.10 Правил дорожнього руху, представник позивача стверджує, що транспортний засіб з електродвигуном потужністю не більше 3 кВт не належить до механічних транспортних засобів, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 був відсутній передбачений пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху обов`язок мати при собі посвідчення водія категорії А1, для водіїв механічних транспортних засобів.

З огляду на викладене сторона позивача вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а оскаржувану постанову прийнято без належного з`ясування технічних характеристик транспортного засобу та без урахування положень Правил дорожнього руху.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026 задоволено повністю позов ОСОБА_1 :

скасовано постанову серії ЕНА №7512305 від 08 липня 2026 року, винесену інспектором Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенантом поліції Івановим Ігорем Миколайовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень;

справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 126 КУпАП, у якій винесено постанову серії ЕНА №7512305 від 08 липня 2026 року, закрито;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. При цьому для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3кВт; у зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Суд першої інстанції зауважив, що пристрої (електровелосипед, електроскутер і т.д.) у яких потужність електромотора до 3кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні п.1.10 Правил №1306, а значить на них не розповсюджуються вимоги п.2.13 Правил №1306 стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю мотора від 3 кВт до 4кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією. Відтак, особа, яка керує електросамокатом потужністю 500Вт, не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.1(а) Правил ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електросамокат не є.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції України в Сумській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026 у справі №577/4217/26; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що водій ОСОБА_1 керував двоколісним електросамокатом з електродвигуном 500w без н/з, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Відповідно до відео з бодікамери поліцейського, доданого до постанови серії ЕНА №7512305 від 08.07.2026, встановлено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а саме електросамокат з потужністю двигуна 500w, а тому у відповідності до норм законодавства останньому було роз`яснено поліцейським, у чому полягало правопорушення, роз`яснено права та обов`язки, та складено постанову про притягнення позивача до відповідальності. Звертає увагу, що електросамокат є транспортним засобом з потужністю до 4кВт. Вважає, що за таких обставин, є безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивача.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 19.10.2026 о 12:00.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2026 задоволено клопотання представників ОСОБА_1 адвоката Величко Марини Геннадіївни та Головного управління Національної поліції України в Сумській області Грищенко Валерії Леонідівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2026 постановою поліцейського Конотопського РВП ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Івановим І.М. серії ЕНА №7512305 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн за ст.126 ч.2 КУпАП, оскільки останній того ж дня близько 12:25 год. в м. Конотопі по вул. Варшавська, 28 керував двохколісним електросамокатом Forte ipx4 з електродвигуном потужністю 500w без н/з не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», постанову КМУ №340 від 08.05.1993, пункт 2.1.а ПДР України – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7512305 від 08.07.2026, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі – Закон № 3353-XII) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

У силу приписів частин четвертої-п`ятої статті статті 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом «а» п. 2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Тобто, аналіз наведеного вище дає підстави зробити висновок, що під адміністративну відповідальність підпадають водії саме механічних транспортних засобів, які на вимогу поліцейського не пред`явили документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом.

Із матеріалів справи, зокрема копії оскаржуваної постанови серії ЕНА №7512305, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку керуванням транспортним засобом, а саме двохколісним електросамокатом Forte ipx4 з електродвигуном потужністю 500w, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають таке значення:

- транспортний засіб - пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Постанова Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 передбачає, що транспортні засоби категорії А1 вимагають водійського посвідчення.

З аналізу наведених вище положень слідує, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але не всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.

Отже, враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.03.2018 у справі № 278/3362/15-к ПДР, відповідно якої, розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша, ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами, електросамокат Forte ipx4, яким керував позивач має потужність 500 Вт, тобто 0,5 кВт.

Таким чином, ураховуючи відсутність у ПДР України такого визначення як «електросамокат», в цьому випадку електросамокат Forte ipx4 500W, яким керував позивач, потужність електродвигуна якого становить 500 Вт (0,5 кВт), не може прирівнюватися до мопеду або іншого двоколісного транспортному засобу та визнаватися механічним транспортним засобом, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.

Отже, з огляду на викладене вище, електросамокат Forte ipx4 500W, яким керував ОСОБА_1 є транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до механічних транспортних засобів, а вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача у цій справі.

Враховуючи, що адміністративну відповідальність за порушення пункту «а» 2.1 ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електросамокат Forte, яким керував позивач, не віднесено, відтак останній не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2026 по справі №577/4217/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 19.10.2026 року