Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №527/2162/26
Суддя: Мінаєва К.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 р.Справа № 527/2162/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Павлійчук А.В., вул.Центральна, 183/23, м. Глобине, Полтавська область, 39000) по справі № 527/2162/26
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича, в якому просив суд:
визнати постанову серії ЕHA № 7602895 від 24.07.2026 року, винесену поліцейським відділу поліції № 1 (м. Глобине) Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Сорокіним Євгенієм Романовичем, про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. незаконною та скасувати її, а провадження в справі закрити.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за керування трактором без наявного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що становить порушення вимог пункту 2.1.ґ. Правил дорожнього руху. Позивач не заперечує факт керування вказаним транспортним засобом без наявного полісу ОСЦПВ, однак вважає, що, відповідно до вимог законодавства, це не є порушенням.
На переконання позивача, під обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підпадають тільки ті транспортні засоби, які зареєстровані через МВС та відомості про які внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України «Про дорожній рух». Водночас трактор, яким керував ОСОБА_1 , зареєстрований не в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України, а в органах Держпродспоживслужби, що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію, а тому зазначений транспортний засіб не був і не підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, та, відповідно, не підлягає обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності. З урахуванням викладених обставин зазначає про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 відмовлено в задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 – Молодчина Володимира Петровича до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Полтавській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого поліцейським винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, в силу вимог процесуального закону, суд із власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання сторони позивача позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 року у справі № 527/2162/26.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що зроблені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки є такими, що не відповідають обставинам справи, а саме воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 19.10.2026 о 10:30, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Сорокіна Є. Р., серії ЕНА № 7602895 від 24.07.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
За змістом вказаної постанови 24.07.2026 року о 11:05:53, в с. Опришки, вул. Миру водій керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7602895 від 24.07.2026, позивач звернувся з даним позовом до суду.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту – КУпАП).
За приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону №580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною першою статті 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 126 КУпАП, працівники відповідних органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб`єкт владних повноважень.
Отже, відповідні працівники не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 126 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що відповідачем у таких справах які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 07.08.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 – Молодчина Володимира Петровича до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та призначено справу до розгляду на 14:45 год. 27 серпня 2026 року.
За результатами розгляду справи судом ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому відповідачем у справі зазначено поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича.
Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори (поліцейські), які є посадовими особами відповідного органу, чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, в даному випадку, Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Відповідно до частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 43 КАС України ані поліцейський, ані Кременчуцьке районне управління поліції ГУНП в Полтавській області, не є окремими юридичними особами, отже, не мають адміністративної процесуальної правосуб`єктності, а тому не можуть виступати відповідачами по цій справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути ГУНП в Полтавській області, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте, останній не був визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучений судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Отже, позивачем, заявлено позов до неналежного відповідача, а судом першої інстанції, в свою чергу, залишено вказане поза увагою.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
За змістом частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 30.09.2019 у справі №140/72/19, від 11.08.2021 у справі № 809/1042/1, від 02.08.2022 у справі №620/4205/21, від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19, від 29.08.2024 у справі №380/17860/22) вказував на те, що визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду під час розгляду справи. Суд має процесуальну можливість як замінити неналежного відповідача за згодою позивача, так і залучити другого відповідача, якщо позивач згоди на заміну не дає. У такому разі за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом. Проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався, та, з`ясувавши достеменно, яка саме особа повинна відповідати за цим позовом, питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (або ж залучення цієї особи до участі в справі як співвідповідача або другого відповідача) в порядку, передбаченому статтею 48 КАС України, не вирішив, передчасно ухваливши рішення про відмову в позові. Матеріали розглядуваної справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
Водночас колегія суддів ураховує, що нормами КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На вказане звернув увагу Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №160/17798/20, зазначивши, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі) є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі та застосуванні норм права зобов`язаний враховувати висновки щодо їх застосування, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
З огляду на подібність процесуальної ситуації у справі, що переглядається, оскільки суд першої інстанції, не вирішивши питання про залучення належного відповідача або співвідповідача, передчасно ухвалив судове рішення без участі суб`єкта владних повноважень, на права та обов`язки якого впливає вирішення спору, колегія суддів з урахуванням висновку Верховного Суду у справі №160/17798/20 дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Разом з тим, оскільки поліцейський відділу № 1 (м. Глобине) сержант ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, для вирішення спору визначального значення не мають, а тому колегією суддів не досліджуються.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 по справі № 527/2162/26 прийнято без участі суб`єкта владних повноважень, на права та обов`язки якого впливає вирішення спору, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27.08.2026 по справі №527/2162/26 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського відділу № 1 (м. Глобине) сержанта Сорокіна Євгенія Романовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 19.10.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua