Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №373/3257/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3257/26

Провадження № 2/373/2290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Залеської А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), за письмовими матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

27.08.2026 представник позивачки – адвокатка Горбенко Т.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття. Також просила стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20.04.2010 по 04.10.2017 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу неповнолітній син за взаємною згодою батьків, а згодом і на підставі рішення виконавчого комітету Студениківської сільської ради Бориспільського району за №78 від 27.09.2022 проживав разом з батьком (відповідачем по справі) в с. Козлів Бориспільського району. Згідно рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 30.01.2025 у справі №373/1582/24 позивачка ОСОБА_1 є платником аліментів на утримання неповнолітнього сина, які присуджені в розмірі 10000,00 грн щомісячно, починаючи з 16.07.2024. Від початку повномасштабного вторгнення позивачка виїхала за межі України та постійно проживає в Королівстві Данія. По досягненню 16-річного віку неповнолітній син виявив бажання проживати разом зі своєю матір`ю. Батько неповнолітнього надав нотаріально посвідчено письмову згоду на виїзд сина за межі України. Після перетину кордону, позивачка разом з сином прибули до місця постійного її проживання в Королівство Данія, де неповнолітній син за зверненням матері отримав офіційний статус для перебування в країні по програмі для громадян України Віза SL-2, що свідчить про намір дитини проживати з матір`ю постійно. Позивачка повідомила про своє возз`єднання з сином службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради, а також 10.07.2026 подала офіційну заяву до навчального закладу в Україні з метою переведення сина на дистанційне навчання. 05.08.2026 Імміграційна служба Данії після розгляду відповідного звернення прийняла рішення про надання дозволу на проживання неповнолітнього ОСОБА_2 . На даний час неповнолітній ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю. З моменту виїзду сина з України відповідач жодної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не приймає. Тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про припинення стягнення з неї аліментів (справа № 373/3009/26 ) та з про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини, за цим позовом.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, інших заяв та клопотань процесуального характеру від нього не надходило, а тому суд розглянув справу за письмовими матеріалами відповідно до положень ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Козлів Переяслав-Хмельницького району Київської області народився ОСОБА_2 , батьками якого є: ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивачка). Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 02.07.2010 (а.с.3).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 у справі №373/1016/17 шлюб, зареєстрований 20 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 01, розірвано (а.с.4).

02.07.2026 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Бобровнік Н.В. посвідчено заяву ОСОБА_2 (реєстр №1518), якою він надав згоду на тимчасовий виїзд за кордон у зв`язку з воєнними діями на території України до Республіки Польща, Королівства Данії, Португалії та до інших країн Європейського союзу та Шенгенської угоди у супроводі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та/або матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та на тимчасове проживання у зазначених країнах в період з 03.07.2026 по 03.07.2027 неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також цією заявою ОСОБА_2 підтвердив, що нагляд та фактичний догляд за неповнолітнім сином, організацію необхідних заходів для збереження його життя та здоров`я під час тимчасового перебування та проживання за кордоном здійснюватиме: тітка ОСОБА_4 та/або мати ОСОБА_1 (а.с.5).

10.07.2026 неповнолітній ОСОБА_2 подав до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради заяву про бажання проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.6).

05.08.2026 рішенням Імміграційної служби Данії ОСОБА_5 , 2010 р.н. було присвоєно данський номер НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер) та надано дозвіл на проживання в муніципалітеті Холбек (Данія) строком до 17 березня 2027 року, копія якого в оригіналі та в перекладі з датської мови на українську долучено представником позивачки до матеріалів справи.

Також позивачкою надано довідку муніципалітету Holbаеk Kommune за підписом директора Центру обслуговування громадян від 28.08.2026 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 (CPR-номер НОМЕР_3 ) за адресою реєстрації ОСОБА_1 у Королівстві Данія, що підтверджує фактичне проживання сина разом з матір`ю та перебування його на її утриманні.

При вирішенні спору сторін суд керується наступним.

Частиною першою ст. 3 Конвенції ООН Про права дитини від 20.11.1989 р. визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 27 названої Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для навчання та розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст. 12 Закону).

Статтею 141 Сімейного кодексу України також визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В силу ч.2 ст. 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов`язок стосується як матері, так і батька в рівній мірі.

Згідно з ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно вимог ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має враховувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав; 3-2) доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В силу ч.2 ст. 182 СУ України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року для дітей віком від 6 до 18 років установлено прожитковий мінімум у розмірі 3512 гривень.

У частині 5 статті 183 СК України визначено, що за судовим наказом, тобто фактично у безспірному порядку, здійснюється стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ч.3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи обґрунтування позову, взявши до уваги надані позивачкою докази , які підтверджують наявність у них з відповідачем спільної дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з липня 2026 року проживає разом з позивачкою у Королівстві Данія, з огляду на заявлений розмір стягуваних аліментів – 1/4 частки від заробітку (доходу) платника, що кореспондується з умовами для видачі судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину, за відсутності заперечень з боку відповідача та не подання ним жодних доказів свого матеріального стану, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Позивачка на підставі п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні позову та не сплачувала його, а тому в силу ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у визначеному Законом розмірі: 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, то їх позивачка підтверджує наступними документами: копією Ордеру №1423183 від 24.08.2026 адвоката Горбенко Т.В на представництво в суді інтересів ОСОБА_1 ; копією Акту здачі-прийняття адвокатських послуг від 24.08.2026 між адвокатом Горбенко Т.В. та ОСОБА_1 ; виписаною адвокатом квитанцією від 21.08.2026 на суму 4000,00 грн, як гонорару ОСОБА_6 від ОСОБА_1 .

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд керується положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), їх обсягу, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та фінансового стану обох сторін, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, де вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на послуги адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо – є неспівмірним.

Оцінюючи складність цієї справи як типову та малозначну, яка розглядається судом у спрощеному порядку та згідно ч.2 ст. 60 ЦПК не потребує здійснення представництва в учасника справи адвокатом, суд зменшує заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу та визначає їх в розмірі 1200,00 грн, що відповідає критерію реальності, розумності та справедливості, а також є співмірним із наданими адвокатськими послугами у цій справі.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77- 81, 82, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2026, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн (одна тисяча двісті гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду в частині стягнення аліментів в розмірі платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання суддею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_2

Суддя А.О. Залеська