Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №372/559/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/559/26

Провадження 2-1130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Калашник І.В.,

представників Костюк В.О., Маруга С.В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісно майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

03.02.2026 р. позивачка через свого представника – адвоката Костюка В.О. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини майнових прав на транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

24.02.2026 р. ухвалою судді було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

10.03.2026 р. до суду від представника відповідача – адвоката Маруги С.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що позов подано передчасно так як: визнання права власності на земельні ділянки на 1/2 частину можливо здійснити в позасудовому порядку шляхом укладання нотаріального договору. Про поділ земельних ділянок в рівних частках відповідач не заперечує, будь-яких письмових чи усних вимог щодо поділу від позивача не надходило. Крім того, 100% власником земельних ділянок є позивач. Також пропозицій щодо варіантів поділу земельних ділянок або відшкодування 1/2 вартості майна один одному від позивача не надходило. Тому викладені обставини позову можливо врегулювати в позасудовому порядку згідно позовних вимог щодо поділу земельних ділянок по 1/2 частині кожному. Шляхом укладання договору поділу спільного майна в частках. Щодо визнання спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 автомобіля, зазначив, що автомобіль є не подільною річчю. Оцінка даного транспортного засобу не проведена. На момент подачі позову до суду відповідач не є власником даного транспортного засобу. 31.01.2026 р. автомобіль було продано, а грошові кошти витрачені на добробут сім`ї та благоустрій земельних ділянок. Позивачка була власником транспортного засобу автомобіль SUZUKI GRAND VITARA 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , який придбаний під час шлюбу 23.11.2024 р. (шлюб укладено 08.06.2024 р.) та 04.11.2025 р. здійснила його відчуження без згоди відповідача. Про дані обставини позивач не вказує у позовній заяві. Щодо судових витрат на правничу допомогу 20000,00 грн. та судовий збір в сумі 7000,00 грн., вважає, що дані витрати є безпідставними тому, що спір щодо поділу земельних ділянок відсутній. В зв`язку з цим просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

20.03.2026 р. до суду від представника позивача – адвоката Костюка В.О. надійшла заява про зміну предмету позову про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 VIN-код НОМЕР_4 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини майнових прав на транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини майнових прав на транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 VIN-код НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

26.03.2026 р. до суду від представника відповідача – адвоката Маруги С.В. надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову в якому викладено заперечення проти позову, аналогічні попередньому відзиву на позовну заяву, крім того зазначено, що мотоцикл RENEGATE, також було продано під час шлюбу, грошові кошти витрачені на добробут сім`ї та благоустрій земельних ділянок. В зв`язку з цим просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

19.05.2026 р. до суду від представника позивача – адвоката Костюка В.О. надійшла заява про зміну предмету позову про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 VIN-код НОМЕР_4 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем. Провести поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: Виділити у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. Виділити у приватну власність ОСОБА_2 наступне майно: земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м.Обухові Київської області; автомобіль «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 VIN-код НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію через відступ від ідеальних часток в розмірі 54807,34 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

26.05.2026 р. до суду від представника відповідача – адвоката Маруги С.В. надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову від 19.05.2026 р. в якому зазначено, що відповідач погоджується з позовною вимогою про визнання спільною сумісною власністю земельних ділянок, але не погоджується варіантом розподілу позивача, щодо визнання за кожним право власності на кожну окрему ділянку. Погоджується з визнанням права власності на земельні ділянки в рівних частках по 1/2 частині кожної земельної ділянки. Згідно перших позовних вимог позивача. Або якщо позивач згоден, визнати у приватну власність за ОСОБА_1 земельну ділянку 3223110100:01:091:0094, а відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку 3223110100:01:091:0063. Позовні вимоги позивача щодо виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 не відповідають правовій позиції ВС України, так як дане рухоме майно не перебуває у власності сторін та не підлягає розподілу. Щодо відступу від ідеальних часток та грошової компенсації в сумі 54807,34 грн., то з даним розподілом земельних ділянок він не погоджується, а транспортні засоби не є предметом спору так як не перебувають у володінні сторін. В зв`язку з цим просить суд визнати спільною сумісною власністю земельні ділянки кадастровий номер 3223110100:01:091:0094 площею 0,489 га та кадастровий номер 3223110100:01:091:0063 площею 0,448 га, сумісною власністю подружжя. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини, в рівних частках, земельної ділянки кадастровий номер 3223110100:01:091:0094 площею 0,489 га та кадастровий номер 3223110100:01:091:0063 площею 0,448 га. В решті заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати задовольнити згідно задоволеного позову відповідно до вимог ст.ст.141, 142 ЦПК України.

12.06.2026 р. до суду від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та його представника – адвоката Маруги С.В. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому зазначено, що позивачка за первісним позовом приховала від суду той факт, що під час шлюбу ними було придбано 23.11.2024 р. (шлюб укладено 08.06.2024 р.) автомобіль SUZUKI GRAND VITARA 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , який був зареєстрований на її ім`я, в облаштування якого були вкладені значні сімейні кошти, заміна газового обладнання, відновлення лакофарбувального покриття, заміна деталей кузова (бампер), відновлення трансмісійної частини автомобіля, капітальний ремонт заднього редуктора автомобіля тощо) та в подальшому був відчужений без його згоди 04.11.2025 р. ОСОБА_3 . Станом на дату подачі зустрічного позову ринкова вартість даного автомобіля згідно інтернет ресурса АВТО РІА складає 7500 у.е по курсу НБУ на 11.06.2026 р. 45,28 за 1 долар = 339600 грн. З даної вартості він має право стягувати з відповідача за зустрічним позовом 169800,00 грн. В зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA 2007 р.в., в розмірі 169800,00 грн., стягнути з відповідача судові витрати згідно квитанції.

26.06.2026 р. до суду від представника позивача за первісним позовом – адвоката Костюка В.О. надійшла заява про зміну предмету позову про поділ спільного сумісного майна подружжя, в обґрунтування якої зазначено, що позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 08.06.2024 р. у Обухівському ВДРАЦС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 204.

В період шлюбу сторонами, як подружжям було придбано наступне майно:

- 28 січня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3244/2025/5090929 транспортний засіб «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на вказаний об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем;

- 01 квітня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу через електронні сервіси транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_4 . Право власності на об`єкт рухомого майна було зареєстровано за відповідачем;

- 29 травня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м. Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем;

- 27 червня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м. Обухові Київської області. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем.

Вказані земельні ділянки та транспортні засоби є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 .

Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідача від 10.03.2026 року та доданих до нього доказів, відповідач 31.01.2026 р. згідно договору купівлі-продажу 3244/2026/5922144 транспортного засобу здійснив відчуження автомобіля «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 за ціною 268 000,00 грн.

Крім того, до відзиву на заяву про зміну предмету позову від 26.03.2026 р. відповідачем долучено копію договору купівлі-продажу 3244/2026/5988276 від 06.03.2026 р. згідно якого відповідач відчужив транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_4 ОСОБА_6 за ціною 20 200,00 грн.

При цьому вартість мотоцикла «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску при укладенні договору купівлі-продажу від 06.03.2026 р. відповідачем значно занижена та не відповідає ринковій вартості.

Сторони купували зазначений транспортний засіб 01.04.2025 р. за 79 200 грн., що було еквівалентом 1800 доларів США.

Згідно оголошень на спеціалізованих майданчиках з продажу транспортних засобів вартість аналогічних за характеристиками транспортних засобів становить 66 000 грн. та 74 800 грн. відповідно. Тому середня ринкова ціна мотоцикла «МОТОМОТО-RENEGATE» становить 70 400 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач здійснив продаж спірних транспортних засобів без відома та згоди позивача, та вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація половини вартості вищевказаних транспортних засобів в розмірі 169 200,00 грн. (268000+70400)/2).

Загальна вартість майна (дві земельні ділянки, автомобіль та мотоцикл), яке було набуте сторонами у шлюбі та є спільною сумісною власність складає (497 984 грн. 72 коп. + 269 199 грн. 39 коп. + 268 000 грн. 00 коп. + 70 400 грн. 00 коп.) 1 105 584 грн. 11 коп.

Виходячи з того, що частки кожного з подружжя у відповідності до ст.70 СК України є рівними, а тому частка кожного зі сторін у грошовому виразі становить 552 792 грн. 06 коп.

Земельні ділянки придбані сторонами у шлюбі є майже ідентичними за площею та місцем розташування, є неподільними речами тому позивач вважає за доцільне просити суд поділити їх між сторонами та виділити у власність кожного окрему земельну ділянку, а саме площею 0,0488 га кадастровий номер 3223110100:01:091:0063, вартість якої згідно висновку про вартість майна складає 497 984 грн. 72 коп. виділити позивачу, земельну ділянку площею 0,0489 га кадастровий номер 3223110100:01:091:0094, вартість якої згідно висновку про вартість майна складає 269 199 грн. 39 коп. виділити відповідачу.

При цьому Відповідач без згоди та відома позивача відчужив (продав) автомобіль «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за ціною 268 000 грн. та мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , середня ринкова вартість якого становить 70 400 грн., на загальну суму 338 000 грн.

Підстави для виділення відповідачу у власність в порядку поділу майна подружжя спірного автомобіля «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 відсутні, оскільки ці транспортні засоби вибули із спільної сумісної власності сторін, а отже, не можуть бути предметом поділу між сторонами.

Разом з тим, оскільки спірні транспортні засоби відчужено без згоди позивача відповідачем і таке відчуження відбулося після припинення фактичних шлюбних стосунків сторін, тому слід врахувати та віднести на користь відповідача вартість відчужених транспортних засобів 338 000 грн.

Водночас підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 54 807,34 грн. грошової компенсації різниці вартості часток у спільному майні ((269199,39+338000) – 497984,72) :2).

В зв`язку з цим просить суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м. Обухові Київської області. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м. Обухові Київської області, одночасно припинивши право власності на неї ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 807 грн. 34 коп. грошової компенсації різниці вартості часток у спільному майні. Стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

30.06.2026 р. ухвалою суду було прийнято заяву представника позивача ОСОБА_7 про зміну предмету позову по даній цивільній справі. Прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано його в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

26.08.2026 р. ухвалою Обухівського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 – адвокат Костюк В.О. в судовому засіданні первісний позов з уточненнями підтримав, просив суд визнати право власності на землю за позивачкою та відповідачем на різні земельні ділянки та стягнути грошову компенсацію в сумі 54807,34 грн., як різницю за вартість автомобіля «TOYOTA RAV4», мотоцикла та землі. Проти зустрічного позову заперечував, пояснив, що в час перебування сторін у шлюбі, було здійснено дарування автомобіля SUZUKI, тобто відчужено безоплатно.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – адвокат Маруга С.В. в судовому засіданні первісний позов визнав частково, а саме просив визнати за сторонами право власності за кожним на 1/2 частини, в рівних частках, земельних ділянок, без їх поділу. Заперечував проти стягнення з відповідача грошової компенсації. Пояснив, що земельні ділянки є різними, придбані в різний час, мають різну вартість. Автомобіль «TOYOTA RAV4» було відчужено. Зустрічний позов підтримав.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вважає, що заявлені вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, заявлені вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлені наступні обставини:

08.06.2024 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 08.06.2024 р. (а.с.8)

Згідно з положеннями ч.1 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

29.05.2025 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 купила земельну ділянку загальною площею 0,0488 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0063, яка розташована в м.Обухові Київської області. (а.с.17-20)

27.06.2025 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 купила земельну ділянку загальною площею 0,0489 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер земельної ділянки 3223110100:01:091:0094, яка розташована в районі гори «Педина» в м. Обухові Київської області. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав 433305556 від 27.06.2025 р. ОСОБА_11 є власницею вказаної земельної ділянки (а.с.12-16)

З відповіді Територіального сервісного центра №3244 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на запит №31733/3244/1280-аз-1320-2025 від 26.11.2025 р. вбачається, що відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_2 , 28.01.2025 р. був зареєстрований транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2008 р.н. на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.01.2025 р. №3244/2025/5090929, реєстрація здійснювалась в ТСЦ МВС №3244. (а.с.22)

25.11.2025 р. ФОП « ОСОБА_12 » було складено висновки про вартість майна, згідно яких ринкова вартість об`єкта оцінки – земельної ділянки за адресою: Київська область, м.Обухів, район гори «Педина» кадастровий номер 3223110100:01:091:0094 - 269199,39 грн., ринкова вартість об`єкта оцінки – земельної ділянки за адресою: Київська область, Обухівський район, м.Обухів, кадастровий номер 3223110100:01:091:0063 - 497984,72 грн. (а.с.25 – 26)

З відповіді Територіального сервісного центра №3244 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на запит №31/33/3244/233-аз-233-2026 від 07.03.2026 р. вбачається, що відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_1 , 23.11.2024 р. був зареєстрований транспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA 2007 р.в., об`єм двигуна 1995 см.куб. на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2024 р. №5706/24/003255, реєстрація здійснювалась в ТСЦ МВС №8046. 04.11.2025 р. транспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA був переєстрований на ОСОБА_3 по договору дарування укладеному в ТСЦ 3244 №3244/2025/5719360. (а.с.38-39)

Згідно копії договору купівлі-продажу 3244/2026/5922144 транспортного засобу від 31.01.2026 р. ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 транспортний засіб автомобіль «TOYOTA RAV4» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 268000,00 грн. (а.с.40-41)

Згідно копії договору купівлі-продажу 3244/2026/5988276 транспортного засобу від 06.03.2026 р. ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 транспортний засіб мотоцикл «МОТОМОТО-RENEGATE» 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_4 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20200,00 грн. (а.с.58-59)

У відповіді Обухівського ВДРАЦС в Обухівському районі Київської області №107/22-21-32 від 15.04.2026 р. зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися у призначений день державної реєстрації розірвання шлюбу та письмове прохання подружжя щодо перенесення на інший день відповідної реєстрації до відділу не надходило. Таким чином, державна реєстрація розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відбувалася на підставі поданої заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 21.11.2025 р. та відповідна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 21.11.2025 р. втратила свою чинність. (а.с.71)

З роздруківки з сайту АUTO.RIA вбачається, що станом на 19.05.2026 р. вартість мотоциклів RIDER RENEGATE 250 2023 року випуску – 1700 дол.США – 74800,00 грн., 2026 року випуску – 1500 дол.США – 66000,00 грн. (а.с.72-73)

Ч.3 ст.368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положення ст.65 СК України передбачають, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерела і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (ст.ст.60, 69 України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я якого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Ч.1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи вищевказані обставини необхідно визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0488га з кадастровим номером 3223110100:01:091:0063, цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» та земельну ділянку, загальною площею 0,0489га з кадастровим номером 3223110100:01:091:0094, цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» , які розташовані в районі гори «Пидина» м. Обухів Київської області.

Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказів конкретної дати припинення шлюбних відносин між сторонами матеріали справи не містять, як і не містять достатніх доказів, які б вказували на дату початку окремого проживання сторін в період зареєстрованого шлюбу.

Сторонами позивача та відповідача як за первісним так і за зустрічним позовом не було надано доказів на підтвердження того, що під час перебування у шлюбі автомобілі та мотоцикл було відчужено без їхнього відома та згоди, а кошти від їх продажу були використані сторонами не в інтересах сім`ї. Відтак твердження сторін про наявність підстав для стягнення на їхню користь грошової компенсації за їхню частку у праві спільної сумісної власності на вказані автомобілі та мотоцикл є безпідставними.

Варто вказати, що тягар доведення використання коштів, отриманих від продажу автомобілів та мотоцикла, не в інтересах сім`ї під час перебування в офіційно зареєстрованому шлюбі покладається на позивача та відповідача, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, однак, достатніх доказів, які б підтверджували таку позицію, суду в ході розгляду справи надано не було.

Таким чином, суд вважає, що первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності на вищевказані автомобілі та мотоцикл задоволенню не підлягають, оскільки наведені позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

В зв`язку з тим, що обґрунтування зустрічних позовних вимог в частині стягнення на користь відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) компенсації вартості транспортного засобу в порядку поділу майна подружжя не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а відтак суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слід також відмовити.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З квитанції №1.438932977.1 від 09.12.2025 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення первісного позову, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 1331.20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.368 ЦК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісно майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0488га з кадастровим номером 3223110100:01:091:0063, цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» та земельну ділянку, загальною площею 0,0489га з кадастровим номером 3223110100:01:091:0094, цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» , які розташовані в районі гори «Пидина» м. Обухів Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко