Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №367/4916/23 — Ірпінський міський суд Київської області

Суд: Ірпінський міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №367/4916/23

Суддя: Кравчук Ю. В.

Справа № 367/4916/23

Провадження №2/367/2176/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого – судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, –

в с т а н о в и в:

05 липня 2023 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Ковальов Олександр Андрійович звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма «ВАЛЕРІЯ»: судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; основний борг в сумі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок; інфляційні витрати в сумі 11 449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 53 копійки; 3% річних в сумі 4 319 (чотири тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 80 копійок; витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, а всього 34 438 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 63 копійки.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначав, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 213 від 27 вересня 2016 року, договору № 1/2016 від 01 вересня 2016 року, а в подальшому – згідно рішень Загальних зборів власників багатоквартирного будинку, Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» надано право виконувати обов`язки виконавця послуг з утримання будинків та прибудинкової території для мешканців багатоквартирних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Зазначеним Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області встановлений тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 , які проживають вище першого поверху – 5,49 гривень/кв.м.

Рішенням Загальних зборів від 16 грудня 2017 року встановлений розмір щомісячних внесків за отримання додаткових послуг (охорона прибудинкової території), а саме: 100 гривень з власників квартир/нежитлових приміщень, що мають постійну перепустку на автомобіль.

Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 18/11 від 12 лютого 2019 року з 01 березня 2019 тариф становить 7,05 гривень/ кв.м. +100 гривень, а згідно Рішення Загальних зборів співвласників від 10 березня 2021 року тариф з 01 квітня 2021 року складає 9,75 гривень / кв.м.

Вказував, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , площею 47 м.кв.

Стверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» у період з квітня місяця 2017 року по жовтень місяць 2021 року включно надавав ОСОБА_1 послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 21 424 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять чотири) гривні 58 копійок. Оплати за надані послуги ОСОБА_1 здійснювалися в хаотичному порядку та станом на 01 листопад 2021 року їх загальна сума становить 8 755 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 28 копійок. Всі оплати зараховувалися в погашення заборгованості минулих періодів, так як при сплаті в призначенні платежу ОСОБА_1 не зазначалося, за який період йде оплата, тому загальна сума, що була сплачена, була зарахована в наступному порядку: заборгованість минулого періоду. Тому в зведеному розрахунку нарахування заборгованості починається з червня місяця 2019 року.

Зазначав, що факт надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 є безспірним і беззаперечним, а своїми сплатами ОСОБА_1 визнає надані послуги та погоджується з ними. Послуги надаються належної якості та в повному обсязі. Прибирання прибудинкової території та утримання будинку відбуваються завжди, незалежно від проживання мешканців.

Вказував, що 05 жовтня 2021 року та 22 жовтня 2021 року цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 направлялися Вимоги стосовно наявності заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та її погашення.

Стверджував, що за вказаний період жодних заперечень з боку ОСОБА_1 на неналежну якість надання житлово-комунальних послуг на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» не надходило. Інфляційна складова за весь період порушення грошового зобов`язання складає – 11 449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 53 копійки; 3 % річних за весь період порушення грошового зобов`язання складає – 4 319 (чотири тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 80 копійок; основна сума боргу станом на 17 листопада 2021 року становила – 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок, тобто, загальна сума заборгованості складала – 28 438 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 63 копійки.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

31 липня 2023 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Ковальова Олександра Андрійовича надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року по справі № 367/4916/23, задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» основний борг в сумі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок, інфляційні витрати в сумі 11 449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 53 копійки, 3% річних в сумі 4 319 (чотири тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 80 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

11 квітня 2024 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року, ухвалене у цивільній справі № 367/4916/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач вказувала, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи, позивачем у позові здійснено невірний розрахунок суми боргу, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, позивачем при зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності, судом не перевірено документальне підтвердження витрат адвоката.

12 квітня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року, ухваленого у цивільній справі № 367/4916/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, та призначено судове засідання для розгляду зазначеної заяви.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2025 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року, ухваленого у цивільній справі №367/4916/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, скасовано заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року, ухвалене у цивільній справі № 367/4916/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

27 січня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Глущенко Тетяни Миколаївни надійшла заява про зміну предмету позову, у якій просить позовні вимоги у даній справі в подальшому розглядати у наступній редакції, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма «ВАЛЕРІЯ»: судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; основну суму боргу у розмірі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок; інфляційну складову порушення грошового зобов`язання за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки; 3% річних за весь період порушення грошового зобов`язання у розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок; інфляційну складову порушення грошового зобов`язання за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок; 3% річних за весь період порушення грошового зобов`язання у розмірі 381 (триста вісімдесят одну) гривня 18 копійок; витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, а всього 23 868 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 74 копійок.

Протокольною ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 14 квітня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Глущенко Тетяни Миколаївни про зміну предмету позову від 27 січня 2025 року, розгляд справи продовжено з урахуванням даної заяви.

28 квітня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_1 – Дементьєва Володимира Федоровича надійшов відзив (заперечення) на заяву про зміну предмету позову, в якому зазначає, що заява про зміну предмету позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вказує, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» містить предмет позову про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, а саме: основний борг в сумі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок; інфляційні витрати в сумі 11 449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 53 копійки; 3% річних в сумі 4 319 (чотири тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 80 копійок; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стверджує, що розуміючи очевидні порушення допущені при складанні позову та невідповідності в розрахунках, представник позивача вирішив виправити такі порушення, продовжуючи порушувати процесуальне законодавство та права ОСОБА_1 .

Зазначає, що заява про зміну предмету позову містить інший предмет позову та додані нові підстави позову про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території: основний борг в сумі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок; інфляційні витрати за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року порушення грошового зобов`язання у розмірі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки; 3% річних у розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок; інфляційна складова за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року порушення грошового зобов`язання у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок; 3% річних у розмірі 381 (триста вісімдесят одну) гривня 18 копійок; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Вказує, що таким чином, заява про зміну предмета позову не є ідентичною з первісним позовом і фактично містить нові обґрунтування, представником позивача змінено і предмет і підстави позову, змінено позовні вимоги, заявлено нові позовні вимоги про стягнення із самостійним предметом та підставами, змінено розмір інфляційної складової та 3 % річних, доданий новий період порушення грошового зобов`язання, викладені нові позовні вимоги, яких в первісному позові не було, що є недопустимим відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України та свідчить про подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» нової позовної заяви з визначенням іншого способу захисту та нових обґрунтувань, а отже змінено і предмет і підставу позову одночасно, що не допускається, а тому в прийнятті даного позову в новій редакції необхідно відмовити.

Стверджує, що заява про зміну предмету позову не містить обов`язкової інформації про реєстрацію в ЄСІТС адвоката Ковальова Олександра Андрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія», що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Наголошує на тому, що представником позивача невірно нараховано 3 % річних та інфляційні витрати, а розмір основного боргу викликає сумніви та є спірним.

Зазначає, що нарахування та стягнення інфляційних нарахувань у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про зміну предмету позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, представник просить: відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» в прийнятті заяви про зміну предмету позову від 27 січня 2025 року про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» подану 27 січня 2025 року заяву про зміну предмету позову про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території з додатками.

29 квітня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Глущенко Тетяни Миколаївни надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що заява про зміну предмету позову не суперечить вимогам закону та не виходить за межі спірних правовідносин, оскільки позивачем змінено предмет позову без зміни його підстав.

Вказує, що 05 березня 2022 року Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року. Абзац 1 пункту 1 даної Постанови встановлює, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Стверджує, що разом з тим Кабінетом Міністрів України постановою від 29 грудня 2023 року № 1405 скасовано заборону на припинення надання житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів і пені, а також стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Зазначає, що останній платіж за утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_1 здійснено 08 листопада 2021 року в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 00 копійок, у зв`язку із чим перебіг позовної давності розпочався з указаної дати, а строк позовної давності не пропущено.

Вказує, що договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Зазначає, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань не здійснює жодної з передбачених у зобов`язанні дій, та взагалі перестала оплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стверджує, що 01 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п. 5 Договору, плата за послугу з управління (надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У п. 20 Договору вказано, що Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору, або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку подовженим.

Вказує, що припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків.

Зазначає, що відповідно до Протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за АДРЕСА_1 , визначили та затвердили для Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» з 01 квітня 2021 року витрати на утримання будинку і прибудинкової території – 9,75 гривень.

Стверджу, що 15 квітня 2021 року на підставі Додатку № 1 до протоколу затвердженого Загальними зборами про надання послуги з управління багатоквартирним будинком затверджено розрахунок ціни послуги з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території ЖК Центральний – І по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , в сумі 9,75 гривень.

30 листопада 2023 року на підставі Додатку № 1 до протоколу затвердженого Загальними зборами про надання послуги з управління багатоквартирним будинком затверджено розрахунок ціни послуги з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території ЖК Центральний – І по АДРЕСА_3 , 26-А, АДРЕСА_5 , в сумі 11,32 гривень.

Вказує, що таким чином, доводи представника відповідача є безпідставними, оскільки позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, представник просить задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території в повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27 січня 2025 року.

05 травня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що представник позивача у заяві про зміну предмету позову та відповіді на відзив вказує різні суми заборгованості ОСОБА_1 , зокрема, у заяві про зміну предмета позову зазначено суму заборгованості в розмірі 23 868 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 74 копійки, тоді як у відповіді на відзив – 15 184 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 74 копійки.

Вказує, що наведені розбіжності свідчать про відсутність чіткої та послідовної позиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія», оскільки розмір заявленої до стягнення заборгованості в поданих процесуальних документах є різним, що свідчить про непослідовність доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» щодо суми заборгованості.

Наголошує на тому, що заява про зміну предмету позову містить інший предмет позову та додані нові підстави позову про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, що є недопустимим відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України.

Стверджує, що посилаючись у відповіді на відзив на обов`язок ОСОБА_1 сплачувати житлово-комунальні послуги та право Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» вимагати виконання такого обов`язку, представник позивача не вказує, яким саме документом підтверджується виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з оплати відповідних послуг за період, зазначений у заяві про зміну предмета позову, та не надає доказів на підтвердження цього.

Крім того, представник зазначає, що якщо Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 26-а/105 від 01 квітня 2017 року вважається продовженим щороку то і розмір щомісячної плати за надані послуги має бути незмінним, а якщо розмір змінюється, то сторони укладають новий договір або додаток до нього, а таких доказів в матеріалах справи немає.

Вказує, що у п. 20 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 26-а/105 від 01 квітня 2017 року зазначено про те, що договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами, у разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору, або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку подовженим, однак такі умови договору суперечать вимогам закону та судовій практиці.

Стверджує, що таким чином ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» не укладали Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01 квітня 2018 року по цей час або додатки до нього, а тому обов`язки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» існують тільки за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2018 року, у зв`язку з чим розмір заборгованості є не обґрунтованим.

Зазначає, що твердження представника позивача про скасування постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 заборони на припинення надання житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів і пені, а також стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не узгоджується зі змістом зазначеної постанови, а тому є неправдивим.

Враховуючи вищевикладене, представник просить відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» – Глущенко Тетяна Миколаївна позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 27 січня 2025 року підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – Дементьєв Володимир Федорович брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, виступив із вступним словом, після чого розпочав ставити запитання представнику позивача, у подальшому зв`язок із ним перервався у зв`язку з відключенням електроенергії.

Згідно з ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

З огляду на те, що переривання відеоконференцзв`язку відбулося з причин, які не залежали від суду, в судовому засіданні представник відповідача не заявляв клопотання про оголошення перерви у справі, з урахуванням тривалості розгляду справи, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44489261 від 24 вересня 2015 року, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 27 вересня 2016 року № 213 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає ТОВ ВКФ «Валерія» (для мешканців житлових будинків за адресами: АДРЕСА_7 )», встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців житлових будинків за адресою: АДРЕСА_7 , які проживають вище першого поверху – 5,49 грн/м.кв., для мешканців квартир, що розташовані на першому поверсі – 4,69 грн/м.кв.

01 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія», в особі директора Макаренка Максима Володимировича, що діє на підставі статуту, та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_2 , було укладено договір № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з п. 1 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, предметом договору є забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, розрахунковим періодом є календарний місяць. Початком першого розрахункового періоду встановлено 01 квітня 2017 року. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 8 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, за несвоєчасне внесення плати із ОСОБА_1 стягується пеня, відповідно з п. 10 ч. 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення від суми боргу. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 14 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, ОСОБА_1 несе відповідальність згідно із законом за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення в порядку, визначеному цим договором (лише згідно заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» вимоги, що подається чи не подається на розсуд товариства); порушення визначених цим договором зобов`язань.

Згідно з п. 15 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» несе відповідальність згідно із законом за: неналежне надання або ненадання послуги, що призвело до заподіяння збитків майну та (або) приміщенню ОСОБА_1 , шкоди її життю чи здоров`ю, шляхом відшкодування збитків; зниження кількісних і якісних показників послуг або перевищення строків проведення ремонтно-профілактичних робіт шляхом зменшення розміру плати. Якість надання послуг визначається відповідно до затвердженої органом місцевого самоврядування структури тарифу, періодичності та строків надання послуг; порушення зобов`язань, визначених цим договором.

Відповідно до п. 20 Договору № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2017 року, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Строк дії договору становить 1 (один) рік з дня його підписання сторонами. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 12 лютого 2019 року № 18/11 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає ТОВ ВКФ «Валерія», погоджено тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, які надає ТОВ ВКФ «Валерія» для мешканців будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , у розмірі: І-й поверх – 6,54 грн/кв.м., вище І-го поверху – 7,05 грн/кв.м.

Відповідно до витягу з протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 27 березня 2021 року, визначено з 01 квітня 2021 року для Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» ціну та перелік складових послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 : 8,9 грн/кв.м. – квартири першого поверху, 9,75 грн/кв.м. – квартири вище першого поверху, 6,50 грн/кв.м. – для нежитлових приміщень.

Згідно з розрахунком ціни послуги з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території ЖК ЦЕНТРАЛЬНИЙ – 1 по вулиці Дем`яна Попова 26-А, 26-Б, 26-В та АДРЕСА_8 , затвердженим Загальними зборами співвласників від 15 квітня 2021 року, ціна утримання будинку та прибудинкової території становить 9,75 грн/кв.м.

Відповідно до розрахунку ціни послуги з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території ЖК ЦЕНТРАЛЬНИЙ – 1 для квартир (вище 1 поверху) по вулиці Дем`яна Попова 26-А, 26-Б, 26-В та АДРЕСА_8 , затвердженого 30 листопада 2023 року, ціна утримання будинку та прибудинкової території становить 11,32 грн/кв.м.

Згідно з розрахунком суми боргу ОСОБА_1 за утримання будинку та прибудинкової території, заборгованість ОСОБА_1 становить 15 184 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 74 копійки, з яких: 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок – сума боргу, 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки – інфляційне збільшення за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року; 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок – 3 % річних за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року; 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок – інфляційне збільшення за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року; 381 (триста вісімдесят одна) гривня 18 копійок – 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до п. 5 ч. 2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний, в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються безперебійно.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Положеннями ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 01 квітня 2017 року між сторонами укладено договір № 26-а/105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідні послуги, а відповідач – своєчасно вносити плату за них. При цьому умовами договору передбачено його щорічне продовження за відсутності письмового повідомлення однієї зі сторін про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Доказів припинення дії зазначеного договору в установленому порядку матеріали справи не містять. Натомість здійснення відповідачем періодичних платежів за надані послуги підтверджує продовження договірних відносин після спливу первісного строку дії договору та спростовує доводи про припинення відповідних зобов`язань у зв`язку із закінченням цього строку.

Посилання представника відповідача на відсутність окремих додаткових угод до договору не спростовує обов`язку відповідача оплачувати надані послуги, оскільки матеріалами справи підтверджено ухвалення рішень уповноважених органів щодо вартості відповідних послуг, а також рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Водночас доказів припинення надання послуг, їх неналежної якості або наявності підстав для перерахунку нарахованої плати відповідачем не надано.

При цьому обов`язок власника квартири брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території не залежить виключно від фактичного проживання у квартирі, оскільки відповідні послуги спрямовані, зокрема, на належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума основної заборгованості ОСОБА_1 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок.

Перевіривши зазначений розрахунок у сукупності з іншими матеріалами справи, суд не встановив підстав для висновку про його необґрунтованість. Відповідачем не надано доказів здійснення платежів, не врахованих позивачем під час визначення суми заборгованості, або власного обґрунтованого розрахунку, який би спростовував заявлений розмір боргу. За таких обставин самі лише заперечення щодо суми заборгованості без належного доказового підтвердження не спростовують доводів позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

З огляду на те, що відповідач не виконала належним чином обов`язок з оплати наданих послуг, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» основної суми заборгованості в розмірі 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Так, представник позивача, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки та 3 % річних у розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, а також інфляційні втрати у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок та 3 % річних у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 18 копійок за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Разом із тим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» абзац 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції, а саме: до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Отже, вирішуючи питання про застосування зазначених обмежень, суд ураховує редакцію постанови № 206, чинну у відповідний період, та обставини, з якими цей нормативно-правовий акт пов`язує застосування відповідної заборони.

Щодо нарахувань за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року суд зазначає, що відповідні нарахування здійснено за період, який передував набранню чинності постановою Кабінету Міністрів України № 206. Відтак установлена цією постановою заборона не поширюється на спірні нарахування за зазначений період і не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Щодо нарахувань за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року суд зазначає, що в цей період діяла постанова № 206 у редакції постанови № 1405, якою було визначено випадки застосування заборони на нарахування та стягнення інфляційних нарахувань і процентів річних.

Матеріали справи не містять доказів того, що квартира відповідача була пошкоджена внаслідок воєнних (бойових) дій та що про такі обставини було повідомлено виконавця комунальної послуги. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для застосування передбаченої постановою № 206 заборони без наявності обставин, з якими відповідна редакція цього нормативно-правового акта пов`язує її застосування.

Отже, доводи представника відповідача щодо неправильного застосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 206 не спростовують висновку про наявність правових підстав для стягнення заявлених нарахувань за відповідні періоди.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий представником позивача, суд вважає його правильним та таким, що відповідає сумі заборгованості й періодам прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року розмір інфляційних втрат становить 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки, а 3 % річних – 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок, за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року розмір інфляційних втрат становить 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок, а 3 % річних – 381 (триста вісімдесят одна) гривня 18 копійок.

При цьому представником відповідача контррозрахунку заявлених інфляційних втрат та 3 % річних не надано, а доводи щодо неправильного застосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 206 не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність підстав для застосування встановлених нею обмежень до спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки та 3 % річних у розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, а також інфляційні втрати у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок та 3 % річних у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 18 копійок за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року.

Окрім того, представник відповідача посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, вказуючи про те, що позовна заява подана 05.07.2023, при цьому позивачем заявлений загальний період для стягнення - 3 роки 6 місяців, у зв`язку з чим заявив про застосування строку позовної давності та відмову з цієї підстави у задоволенні позову.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначила про те, що строк позовної давності не сплив, оскільки згідно поданої позовоної заяви від 05.07.2023, у період з квітня 2017 року по листопад 2021 року у відповідачки існує заборгованість перед ТОВ "ВКФ "Валерія", основна сума боргу становить 12 669 грн. 30 коп. станом на листопад 2021 року, остання оплата відповідачкою була внесена 08.11.2021 в сумі 428 грн., період, за який внесена оплата, в квитанції не зазначений, а тому, таким чином відповідачка визнала свій борг, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, у зв`язку наступним.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом із довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за період 01.03.2019 - 24.01.2025 від 24.01.2025 встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 на рахунок позивача сплачувалися кошти в хаотичному порядку та в різні періоди, а саме: 14.08.2019 - у розмірі 1601, 76 грн.; 05.03.2020 - у розмірі 936, 36 грн.; 06.07.2020 - у розмірі 533, 92 грн.; 08.11.2020 - у розмірі 533,92 грн.; 04.02.2021 - у розмірі 400, 44 грн.; 05.08.2021 - у розмірі 800,88 грн.; 08.11.2021 - у розмірі 428 грн.; 17.01.2022 - у розмірі 428 грн.; 22.02.2022 - у розмірі 215 грн.; 04.05.2022 - у розмірі 429 грн.; 18.07.2022 - у розмірі 429 грн.; 06.09.2022 - у розмірі 429 грн.; 06.11.2022 - у розмірі 458, 29 грн.; 01.01.2023 - у розмірі 458, 25 грн.; 05.02.2023 - у розмірі 916, 50 грн., 22.03.2023 - у розмірі 458,25 грн.; 14.04.2023 - у розмірі 458,25 грн., 17.05.2023 - у розмірі 458,25 грн.

З урахуванням наведених обставин, можливо зробити висновок, що відповідачкою вчинялись дії щодо оплати коштів за утримання будинку та прибудинкової території за спірний період, така оплата здійснювалась нерегулярно, деякі платежі здійснені у розмірі, більшому аніж нараховано за певний період, що свідчить про визнання боргу, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 27 січня 2025 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено копію договору № 06/02/2023 про надання правової допомоги від 01 лютого 2023 року, укладеного між адвокатом Ковальовим Олександром Андрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» в особі уповноваженої особи Добровольської Катерини Володимирівни, яка діяла на підставі довіреності № 3/23 від 09 січня 2023 року, та копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з копією розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, вартість наданих адвокатом послуг становить 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок та складається з наступних робіт: консультація клієнта, узгодження правової позиції, визначення обсягу та збір доказів, пошук та аналіз судової практики – 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок; підготовка судового наказу – 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок; розрахунок суми боргу (інфляційне збільшення, штрафні санкції) – 100 (сто) гривень 00 копійок; формування та подання судового наказу з додатками боржнику через поштове відділення – 100 (сто) гривень 00 копійок; формування та подання до суду судового наказу з додатками до суду – 100 (сто) гривень 00 копійок; підготовка заяви на отримання судового наказу та його отримання в суді – 100 (сто) гривень 00 копійок; підготовка заяви з додатками до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження та надіслання її на виконання – 100 (сто) гривень 00 копійок; підготовка цивільного позову до суду, підготовка уточнення до позовної заяви – 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок; участь у судових засіданнях, підготовка заяв чи клопотань, виступ у судових дебатах – 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок; підготовка заяви на отримання рішення суду та його отримання в суді – 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок; підготовка заяви з додатками до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження та надіслання її на виконання – 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст. ст. 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Дослідивши обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 15 184 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 74 копійки, де: 12 669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок – сума основного боргу; 553 (п`ятсот п`ятдесят три) гривні 22 копійки – інфляційні втрати за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року; 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 75 копійок – 3 % річних за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року; 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 29 копійок – інфляційні витрати за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року; 381 (триста вісімдесят одна) гривня 18 копійок – 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 21 січня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Валерія», код ЄДРПОУ 13722031, адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Академіка Заріфи Алієвої, буд. 76;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua