Суд: Згурівський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №365/1007/26
Суддя: Хижний Р. В.
Справа № 365/1007/26
Номер провадження: 2-о/365/33/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19 жовтня 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Хижного Р.В.
за участі секретаря судового засідання Середи Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
В С Т А Н О В И В:
Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Максімов П.О. звернувся до суду із зазначеною вище заявою, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ Луганської області.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ помер батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2026 року російського зразку, яке було видане на тимчасово окупованій території України в м. Луганську, «Ленінським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки», про що зроблено актовий запис № 170269940000500548001 від 28.04.2026 року.
Вказане свідоцтво про смерть було видане органом, який створений та діє у порядку, не передбаченому законами України, що позбавляє заявника можливості прийняти спадщину після смерті батька та реалізувати інші права та обов`язки, пов`язані з його смертю.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 13.10.2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.10.2026 року.
Розгляд справи, призначений на 13.10.2026 року було відкладено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
В судове засідання, призначене на 19.10.2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник заявника ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність заявника, заяву підтримує повністю.
Заінтересована особа - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв та своїх заперечень не направив.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із відсутність учасників справи.
З досліджених письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 8).
Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: Луганський національний аграрний університет, буд. 5, м. Луганськ Луганської області та має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 16.08.2021 № 3010-5000385861 (а.с. 12).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області. Оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України, то свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2026 року було видане 99400005 Ленінським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, про що зроблено актовий запис № 170269940000500548001 від 28.04.2026 року (а.с. 13).
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, м. Луганськ Луганської області визнано тимчасово окупованою територією з 07.04.2014 року.
Заявник звертався до Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з приводу отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 українського зразка та отримав рекомендацію звернутися до суду для встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України (а.с. 15).
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має значення для заявника, зокрема для оформлення його спадкових прав після смерті батька, як спадкоємця першої черги.
Суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації іншими особами своїх прав.
В силу ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Згідно з роз`ясненнями у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.5 ч.3 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у в м. Луганськ Луганської області, тому за встановлених обставин неможливо провести реєстрацію факту його смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до вимог ч.2 ст.319 ЦПК України дане рішення є підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 9 Конституції України, ст. 49 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Слепуха Долгоруковського району Липецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ Луганської області, Україна, для проведення державної реєстрації смерті у відповідних органах РАЦС України та видачі свідоцтва про смерть.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому судового рішення.
Учасник справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання (внутрішньо переміщена особа): АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 26125455, адреса місцезнаходження: вул. Якуба Колоса, буд. 6, м. Київ, 03146.
Головуючий суддя Р.В. Хижний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua