Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №361/10678/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/10678/25

провадження № 3/361/3531/25

20.08.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участю адвоката Чеботарьової Юлії Володимирівни, розглянувши адміністративну справу, що надійшла від інспектора сектору адміністративної практики Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

в с т а н о в и в:

21 серпня 2025 року, о 12 годині 55 хвилин, поблизу будинку № 1 по вулиці Київській в селі Красилівка в Броварському районі Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21121-125-51», н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Drager 6810, прилад ARAM 3596 тест 1587, результат огляду 0,94‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Захист ОСОБА_1 в суді здійснювався адвокатом Чеботарьовою Ю.В. За вказаних обставин суд вважає, що справи можливо розглянути у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Адвокат Чеботарьова Ю.В. просила провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Вважала, що результат огляду, проведений за допомогою газоаналізатора Drager 6810 є недійсний, оскільки результати вимірювання, проведені таким газоаналізатором може бути непрогнозованим через старіння техніки. Дані газоаналізатори, відповідно до відповіді на адвокатський запит, експлуатуються органами поліції більше 10 років, з 2015 року зняті з виробництва. Крім того після проведення огляду працівники поліції не запитали у ОСОБА_1 чи згоден він з результатами пройденого огляду. При цьому, поліцейські, знаючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не запросили на оформлення адміністративного матеріалу уповноважену особу Військової служби правопорядку. Також поліцейськими не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відеозапис, долучений до матеріалів справи, неповний і не є безперервним.

Інспектор поліції, яким оформлювалися адміністративний матеріал, на вимогу до суду не прибув.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку адвоката Чеботарьової Ю.В., оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Зі змісту частини першої статті 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 2.9 А ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на невизнання вини, заперечення адвоката, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431782 від 23.08.2025, направленням до закладу охорони здоров`я, актом огляду, роздруківкою тестування газоаналізатора Drager 6810, прилад ARAM 3596 тест 1587, результат огляду 0,94‰, відеозаписом обставин оформлення адміністративного матеріалу, з якого вбачається вся достатня інформація для можливості зробити відповідні висноски суду, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат даного огляду зафіксовано і він дорівнював 0,94‰, незгоди з результатом огляду останній не висловлював, отже у працівників поліції не було підстав пропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ще і у закладі охорони здоров`я.

Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами проведеного огляду.

Щодо доводів адвоката Чеботарьової Ю.В. стосовно порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 як військовослужбовця та визнання огляду недійсним, у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП, суддя зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Досліджені судом докази підтверджують, що місцем вчинення правопорушення є АДРЕСА_2 , поза межами території будь-якої військової частини. Підтверджень того, що ОСОБА_1 на момент його зупинки працівниками поліції виконував обов`язки військової служби не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Як вбачається з відеозапису оформлень адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 не вимагав залучення для оформлення адміністративного матеріалу представника Військової служби правопорядку.

Згідно з п.1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10.10.2016 №515, дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України, права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків. Положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

При цьому, з аналізу положень ст.15 КУпАП вбачається, що за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, працівники поліції мали відповідні повноваження щодо зупинки зазначеного транспортного засобу, проведення відповідно до ст. 266 КУпАП огляду водія на стан сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Щодо клопотання адвоката Чеботарьової Ю.В. стосовно не позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, то суд виходить із положень ст. 15 КУпАП, згідно з якими до військовослужбовців не можна застосовувати лише окремі види адміністративних стягнень, а саме: громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт. Санкція ч . 1 ст. 130 КУпАП є імперативною і передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Отже, суд, визнаючи особу винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, застосовує адміністративне стягнення, передбачене відповідною санкцією.

Суд визнає досліджені докази належними та допустимими, такими, що зібрані у законний спосіб, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України

№ 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення судом не встановлено.

Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 вбачається наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому на неї слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.

Водночас відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., сплату якого передбачено пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору не встановлено.

Керуючись пунктами 2, 5 статті 24, статтями 27, 30, 221, 283-285 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, що становить 665 грн 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.

Суддя В.М. Анікушин