Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/16187/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/16187/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/16187/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача, допущеної на виконання рішення суду, та постановлення окремої ухвали, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущену на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/16187/25, яка полягає у невнесенні після набрання рішенням законної сили та отримання вимоги державного виконавця до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки замість військового квитка № 1/2709 від 20.05.2003;

- на підставі частини шостої статті 383 КАС України постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України щодо виявленого порушення закону та направити її ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли невиконанню судового рішення, та забезпечення його повного виконання;

- встановити в окремій ухвалі строк десять календарних днів із дня її отримання для надання Харківському окружному адміністративному суду інформації про вжиті заходи та належних доказів фактичного внесення до Реєстру присуджених відомостей.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що незважаючи на видачу виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження та отримання 18.06.2026 постанови про його відкриття разом із вимогою державного виконавця, відповідач не виконав покладеного на нього судом обов`язку, а саме, не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я. Така бездіяльність порушує право позивача на повне та своєчасне виконання остаточного судового рішення, а також продовжує порушення його права на достовірність і актуальність військово-облікових відомостей, підтвердженого рішенням від 01.12.2025. Виконання рішення не залежить від бюджетного фінансування, складних розрахунків чи участі третіх осіб. Ведення та актуалізація Реєстру належать до повноважень відповідача, а пункт 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, прямо визначає, що особиста присутність особи для виключення з військового обліку не є обов`язковою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням рішення в порядку ст. 383 КАС України по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, ненадання оцінки істотним доказам та неправильне застосуванні статті 383 КАС України, просить:

- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі № 520/16187/25;

- постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущену під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/16187/25, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки замість військового квитка № 1/2709 від 20.05.2003;

- постановити окрему ухвалу в порядку статей 249, 383 КАС України та направити її ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4 для усунення порушення, причин та умов, що сприяли невиконанню судового рішення, і забезпечення його повного виконання;

- установити десятиденний строк із дня отримання окремої ухвали для повідомлення Харківського окружного адміністративного суду про вжиті заходи та надання належних доказів фактичного внесення до Реєстру присуджених відомостей;

- якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість постановлення нової ухвали через неповне дослідження обставин судом першої інстанції, - скасувати оскаржувану ухвалу та направити заяву ОСОБА_1 для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 11.08.2026 державний виконавець постановив закінчити ВП № 81268077, прямо зазначивши в постанові: «Станом на 11.08.2026 року рішення суду не виконано». Проте 14.09.2026 суд першої інстанції залишив заяву без задоволення, виходячи з того, що рішення продовжує перебувати на виконанні.

Зазначення інформації про пред`явлення виконавчого листа і перебіг виконавчого провадження є обов`язковою вимогою до заяви згідно з пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України. Отже, наявність відкритого виконавчого провадження не спростовує протиправності поведінки боржника, а підтверджує, що стягувач застосував передбачений законом механізм примусового виконання. Суд першої інстанції використав передбачену законом передумову застосування судового контролю як підставу для відмови в такому контролі. Саме по собі перебування виконавчого документа на виконанні не доводить належного виконання рішення відповідачем і не усуває вже допущеної бездіяльності.

Також апелянт зазначає, що постанова державного виконавця від 22.07.2026 про накладення штрафу була винесена в межах ВП № 81268077 після перевірки виконання рішення. У ній установлено конкретний юридично значущий факт: ІНФОРМАЦІЯ_5 не виконав рішення без поважних причин після отримання постанови про відкриття провадження і вимоги виконавця. Оскаржувана ухвала не містить жодної оцінки цій постанові, не спростовує встановленого виконавцем факту, не визначає, які саме дії відповідач учинив для виконання, та не пояснює, чому невнесення присуджених відомостей після накладення штрафу не становить протиправної бездіяльності. Висновок про відсутність протиправності зроблено без аналізу доказу, який безпосередньо підтверджує протилежне.

Крім того, оскаржувана ухвала постановлена 14.09.2026. Проте ще 11.08.2026 державний виконавець закінчив ВП № 81268077 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». У цій же постанові виконавець прямо підтвердив, що судове рішення не виконано. Отже, понад місяць до постановлення оскаржуваної ухвали примусове виконання вже було припинено, а результат, визначений резолютивною частиною рішення, не був досягнутий. Мотив суду про те, що рішення «знаходиться на виконанні», об`єктивно не відповідав фактичному стану справ на дату судового рішення.

Також апелянт зазначає, що резолютивна частина рішення від 01.12.2025 містить чіткий і безумовний обов`язок відповідача внести до Реєстру інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Вона не покладає на Позивача обов`язку особисто з`являтися до ТЦК, відмовлятися від відстрочки, подавати нову заяву або вчиняти інші додаткові дії. Посилання відповідача на технічну чи правову несумісність запису про відстрочку із записом про виключення з обліку не звільняє його від виконання. Внутрішній алгоритм Реєстру, взаємодія його складових і виправлення суперечливих державних записів перебувають у сфері відповідальності державних органів. Боржник не може змінити спосіб виконання остаточного рішення або перекласти на особу наслідки функціонування державної інформаційної системи. Суд першої інстанції не дослідив лист Відповідача від 31.07.2026 № 10651 і не перевірив, чи передбачена висунута ним умова резолютивною частиною рішення. Унаслідок цього суд не надав оцінки фактичній відмові відповідача виконати рішення у визначений судом спосіб.

Крім того, апелянт вказує на те, що частина п`ята статті 383 КАС України передбачає розгляд заяви протягом десяти днів з дня її отримання. Заяву подано 29.07.2026, а ухвалу постановлено 14.09.2026, тобто через 47 днів. Сам по собі вихід за межі процесуального строку не замінює перевірки правильності ухвали, однак у цій справі він мав безпосередні наслідки: під час тривалого розгляду виконавче провадження було закінчено, а суд не перевірив актуальний стан виконання і поклав в основу рішення відомості, що втратили актуальність. Суд розглянув заяву поза судовим засіданням, не запропонував учасникам надати оновлені відомості та не витребував інформацію про стан ВП № 81268077. Водночас частина четверта статті 9 КАС України зобов`язує суд уживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи. Оскільки саме статус виконавчого провадження суд використав як вирішальну підставу для відмови, він мав установити цей статус станом на дату постановлення ухвали.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо непридатності Позивача до військової служби з виключенням його з військового обліку;

- зобов`язати Відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно Позивача про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки замість військового квитка№1/2709 від 20.05.2003, виданої Гагарінським райвійськкоматом м. Севастополя, відповідно до якої Позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаний та резервістів інформації щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з виключенням його з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки замість військового квитка №1/2709 від 20.05.2003, виданої Гагарінським райвійськкоматом м. Севастополя, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення набрало законної сили 01.01.2026.

На виконання рішення 07.01.2026 Харківський окружний адміністративний суд видані виконавчі листи № 520/16187/25.

На підставі виконавчого листа 15.06.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 81268077 та винесено вимогу щодо виконання рішення суду № 98175.

Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.07.2026 у виконавчому провадженні № 81268077 накладено штраф на відповідача у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

29.07.2026 позивач подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача, допущеної на виконання рішення суду, та постановлення окремої ухвали, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущену на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/16187/25, яка полягає у невнесенні після набрання рішенням законної сили та отримання вимоги державного виконавця до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки замість військового квитка № 1/2709 від 20.05.2003;

- на підставі частини шостої статті 383 КАС України постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України щодо виявленого порушення закону та направити її ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли невиконанню судового рішення, та забезпечення його повного виконання;

- встановити в окремій ухвалі строк десять календарних днів із дня її отримання для надання Харківському окружному адміністративному суду інформації про вжиті заходи та належних доказів фактичного внесення до Реєстру присуджених відомостей.

Залишаючи без задоволення заяву позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача в межах справи №520/16187/25 відсутня, так як рішення суду знаходиться на виконанні, про що позивач підтвердив в наданій до суду заяві. Оскільки факту протиправної бездіяльності відповідача у невиконанні рішення суду по справі № 520/16187/25 не встановлено, а тому підстави винесення окремої ухвали відсутні.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини, вказав, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Ст. 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом першого речення ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, рішення суду в адміністративних справах може бути виконане як добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, так і примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який може здійснюватися, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 383 КАС України.

За змістом частин 1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За змістом ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Положеннями ч. 6 ст. 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених правових норм випливає, що правовий інститут судового контролю за виконанням рішення суду, механізм якого передбачений ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у випадку встановлення протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача при виконанні виконання рішення суду, які порушують права та/або законні інтереси позивача.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що зазначення інформації про пред`явлення виконавчого листа і перебіг виконавчого провадження є обов`язковою вимогою до заяви згідно з пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України. Отже, наявність відкритого виконавчого провадження не спростовує протиправності поведінки боржника, а підтверджує, що стягувач застосував передбачений законом механізм примусового виконання. Суд першої інстанції використав передбачену законом передумову застосування судового контролю як підставу для відмови в такому контролі. Саме по собі перебування виконавчого документа на виконанні не доводить належного виконання рішення відповідачем і не усуває вже допущеної бездіяльності.

Колегія суддів вважає зазначені доводи обґрунтованими з огляду на таке.

Залишаючи без задоволення заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача в межах справи №520/16187/25 відсутня, так як рішення суду знаходиться на виконанні.

Водночас, положення ч. 2 ст. 383 КАС України передбачають, що у заяві має бути зазначена, зокрема, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження.

Тобто подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. При здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 640/1364/19 та від 23.02.2024 у справі № 420/5352/22.

Крім того, з аналізу положень ст. 383 КАС України вбачається, що відмова у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, пов`язана саме з відсутністю обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача при виконанні судового рішення.

Тобто, презюмується обов`язок суду надати належну правову оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача, які спрямовані на виконання відповідного судового рішення.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви лише обмежився посиланням на факт перебування рішення суду у цій справі на примусовому виконанні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає також обґрунтованими посилання апелянта на неповне з`ясування обставин, оскільки суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доказам, наданих позивачем, зокрема, постанові державного виконавця від 22.07.2026 у виконавчому провадженні № 81268077, якою на відповідача було накладено штраф у зв`язку з невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити пенсі дії.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Міністерства юстиції України від 14.08.2026, з якого вбачається, що у зв`язку з невиконанням рішення суду у справі № 520/16187/25 та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону державним виконавцем до боржника двічі (22.07.2026 та 11.08.2026) застосовано штрафні санкції та до органу досудового розслідування надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України. Оскільки виконати рішення суду без участі боржника неможливо, а державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання, визначених Законом, керуючись пунктом 11 частини першої статті 39 Закону, 11.08.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів висновує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дослідивши фактичні обставини та питання права, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апеляційної скарги, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року по справі № 520/16187/25 - скасувати.

Справу № 520/16187/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко