Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/10357/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/10357/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 17.07.26 по справі № 520/10357/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у застосуванні до виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 (Справа № 520/8711/25) постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” від 14.07.2025 № 821, та бездіяльність, яка полягає у непроведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн (з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 у розмірі 1,115) додатково на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, додатково з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн (із обов`язковим урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115) та проводити виплату пенсії без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” від 14.07.2025 № 821.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність дій відповідача, які полягають у застосуванні до виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 520/8711/25, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” від 14.07.2025 № 821 (далі по тексту - Порядок №821), а також бездіяльність щодо непроведення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн (з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 1,115) на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/8711/25, яке набрало законної сили 14.10.2025, проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025. Сума нарахованих коштів за рішенням суду за період з 01.03.2025 по 31.03.2026 становить 31 578,51 грн. Виплата нарахованих коштів за рішенням суду проводиться відповідно до Порядку № 821. Апелянт вказує, що, на виконання рішення суду, відповідно до Порядку № 821, ОСОБА_1 у грудні 2025 року виплачені кошти у загальній сумі 22 213,71 грн, у лютому 2026 – 2 468,19 грн та березні 2026 – 2 468,19 грн. Зазначає, що покладені на орган Пенсійного фонду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/8711/25 зобов`язання щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу поширюються лише станом на визначену судом дату перерахунку, тому правові підстави для проведення останньому індексації пенсії після 01.03.2025, на виконання цього рішення суду, відсутні. Отже, пенсію обчислено та перераховано з додержанням вимог чинного законодавства. За цим, відповідач посилається на дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати пенсії.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, якою вона просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії без урахування Порядку № 821 підлягають задоволенню, адже у такий спосіб забезпечується повний та ефективний захист порушених прав позивача. Вказано, що, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, слід визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у застосуванні до виплати пенсії ОСОБА_1 , перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 520/8711/25, Порядку № 821, та зобов`язати відповідача проводити виплату пенсії без застосування до відповідних виплат Порядку № 821. Також, позивач просить врахувати висновки Верховного Суду у постановах від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21, від 11.02.2020 у справі № 940/2394/18, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21.

Сторони по справі не скористались правом на подання відзивів на апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/8711/25, яке набрало законної сили 14.10.2015, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у застосуванні з 01.03.2025 при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який визначений станом на 01.10.2017, бездіяльність, яка полягає у непроведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Листом від 03.04.2026 № 2000-0305-8/56446 ГУ ПФУ в Харківській області на запит представника позивача від 27.03.2026 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/8711/25, яке набрало законної сили 14.10.2025, проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025. Сума нарахованих коштів за рішенням суду за період з 01.03.2025 по 31.03.2026 становить 31 578,51 грн. Виплата нарахованих коштів за рішенням суду проводиться відповідно до Порядку № 821. На виконання рішення суду, відповідно до Порядку № 821, ОСОБА_1 у грудні 2025 виплачені кошти у загальній сумі – 22 213,71 грн, у лютому 2026 – 2 468,19 грн та березні 2026 – 2 468,19 грн. Відповідач зазначив, що покладені на орган Пенсійного фонду вищевказаним рішенням суду зобов`язання щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 поширюються лише станом на визначену судом дату перерахунку. Тому правові підстави для проведення позивачу індексації пенсії після 01.03.2025, на виконання цього рішення суду, відсутні. Пенсію обчислено та перераховано з додержанням вимог чинного законодавства.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати пенсії, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, суд першої інстанції виходив із того, що спір між сторонами виник не у зв`язку із виплатою перерахованої суми пенсії, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Судом зазначено, що у випадку, якщо позивач за результатом вчиненого відповідачем, на підставі рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде незгоден з нарахованою до сплати сумою пенсії, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсії без застосування Порядку № 821, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник не у зв`язку із застосуванням норм вказаного Порядку, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням виплачених сум.

Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» викладено в новій редакції.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою указаного Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту – Порядок № 124).

Згідно з п. 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (ЗСЦ + ЗСЗ ) х 50% / 100% + 1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

З листа ГУ ПФУ в Харківській області від 03.04.2026 № 2000-0305-8/56446 судовим розглядом встановлено, що ГУ ПФУ в Харківській області, у порушення вимог Закону № 1058-IV, у 2026 році не проведено індексацію пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», що є недопустимим та призвело до порушення пенсійних прав позивача, зокрема, права на належну індексацію пенсії у 2026 році.

Отже, індексація пенсії позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», повинна проводитись згідно з Порядком № 124 та відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Зважаючи на право позивача на перерахунок пенсії, у зв`язку з щорічною індексацією, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 у 2026 році, відповідач безпідставно не застосував даний коефіцієнт, у зв`язку з чим, діяв не у відповідності до вимог законодавства.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25, від 13.01.2025 у справа № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/24248/24, № 200/422/24, № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 28.01.2025 у справі № 120/1483/24, від 20.02.2025 у справі № 460/2711/24, від 25.02.2025 у справі № 160/14043/24, від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24, від 12.03.2025 у справі № 460/4783/24, від 18.03.2025 у справі № 280/7407/24, від 19.03.2025 у справі № 380/11918/24.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не провів ОСОБА_1 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що внаслідок перерахунку пенсії позивача за спірний період не допущено протиправної поведінки та не порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

При цьому, у даній справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки, у разі визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій щодо здійснення індексації та перерахунку пенсії.

За цим, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про дискреційні повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача, є безпідставними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області проводити виплату позивачу пенсії після проведення перерахунку (індексації) у відповідності до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7 763,17 грн без застосування Порядку № 821, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність їх заявлення.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, з вищенаведених підстав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області проводити виплату позивачу пенсії, перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 520/8711/25, без застосування Порядку № 821, колегія суддів зауважує на таке.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Статтями 382-1 - 382-3 КАС України визначено порядок розгляду такого звіту та наслідки його неподання або відмови у його прийнятті, зокрема накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, встановлення нового строку подання звіту, а також можливість розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, підставою застосування якого є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Щодо спорів про застосування Порядку № 821 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 відступив від висновку, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Натомість судова палата визнала правильним висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку законності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, учинених на стадії його виконання, такий спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства та підлягає вирішенню із застосуванням спеціальних процедур судового контролю, встановлених КАС України.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 зазначив, що наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання (пункт 30). З посиланням на постанову у справі № 580/490/26 Верховний Суд також зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням; визначальним є не форма акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення (пункт 35).

Верховний Суд наголосив, що інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю (пункт 39). При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю (пункт 40).

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (пункт 41).

Відтак, як зазначив Верховний Суд, якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 38, 43-45).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду стало, зокрема, те, що відповідач, виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8711/25, провів перерахунок пенсії з 01.03.2025, нарахувавши кошти за період з 01.03.2025 по 31.03.2026 у розмірі 31 578,51 грн. Однак, виплата нарахованих коштів проводиться із застосуванням Порядку № 821: у грудні 2025 року ОСОБА_1 виплачені кошти у загальній сумі - 22 213,71 грн, у лютому 2026 року - 2 468,19 грн, у березні 2026 року - 2 468,19 грн. Позивачем також в обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно застосовано Порядок № 821 під час виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 520/8711/25.

Порядок № 821, як випливає з його назви та змісту, регулює виключно здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, і не стосується визначення права на пенсію, її розміру чи складових. Матеріали справи не містять відомостей про застосування відповідачем Порядку № 821 до пенсійних виплат позивача поза межами виконання рішення у справі № 520/8711/25.

Отже, дії відповідача щодо виплати позивачу перерахованої пенсії із застосуванням Порядку № 821 не породили нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі № 520/8711/25, а є способом (порядком) реалізації обов`язку, встановленого цим судовим рішенням. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8711/25, а заявлені у цій справі позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області проводити виплату позивачу пенсії без застосування Порядку № 821 фактично спрямовані на примушування відповідача до повного виконання вже ухваленого судового рішення шляхом ухвалення нового судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства, а питання правомірності дій відповідача, вчинених на виконання рішення у справі № 520/8711/25, підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України, судом, який ухвалив це рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки вимоги позивача у вказаній частині стосуються виконання судового рішення в іншій справі і не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, суд першої інстанції, розглянувши спір по суті та відмовивши у задоволенні позову у цій частині, допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів роз`яснює позивачу, що він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 520/8711/25, із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України та/або із заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання цього рішення, в порядку ст. 383 КАС України.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю в частині зазначених позовних вимог, правова оцінка питання щодо правомірності застосування відповідачем Порядку № 821 та належності виконання рішення у справі № 520/8711/25 у межах цієї справи не надається, оскільки такі питання мають вирішуватись судом у порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Колегія суддів враховує посилання позивача на висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21, від 11.02.2020 у справі № 940/2394/18, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21, та зауважує, що висновки суду у даній справі не суперечать їм.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у застосуванні до виплати пенсії ОСОБА_1 , перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 520/8711/25, постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області проводити виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та закриття провадження у справі в цій частині.

За цим, апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 311, 315, 319, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 по справі № 520/10357/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у застосуванні до виплати пенсії ОСОБА_1 , перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 520/8711/25, постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області проводити виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, та закрити провадження у справі в цій частині.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 520/8711/25, із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 по справі № 520/10357/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко