Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №520/13518/26
Суддя: Подобайло З.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 р.Справа № 520/13518/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 06.07.26 по справі № 520/13518/26
за позовом ОСОБА_1
до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240666 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд та розглянути заяву ОСОБА_1 № 3В-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищене майно за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо зупинення розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищене майно є протиправними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 № ЗВ-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищене нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Покровську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № ЗВ-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищене нерухоме майно, поданої через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія», та здійснити її розгляд.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532.48 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000.00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчими органами виконавчого комітету відповідної сільської, селищної та міської ради, і не мають статусу юридичної особи, а тому не мають адміністративної процесуальної правоздатності. Розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації від 09.02.2024 № 185рг створена Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджено склад та Положення про неї. Вказує, що позивач подавав заяву в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), то відповідне повідомлення надійшло йому у вказаний додаток. Враховуючи норми чинного законодавства, зупинено розгляд заяви в надані компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, на підставі абз.2 п.15 Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, у зв`язку з неможливістю проведення обстеження об`єкта з міркувань безпеки. Посилається на постанови Верховного Суду від 18.03.2022 у справі № 420/15055/21, від 20.07.2023 у справі № 200/16232/21-а. Ці правові позиції прямо підкріплюють аргумент про правомірність зупинення розгляду заяви, коли неможливо провести обстеження майна через воєнні дії. Таким чином, суд першої інстанції не врахував ключові приписи Закону України № 2923-ІХ, зокрема ч.1 ст.7 Закону, яка прямо передбачає можливість зупинення розгляду заяви, абз.2 п.15 Порядку № 600, який надає Комісії право зупинити розгляд заяви у разі неможливості проведення обстеження з міркувань безпеки. Комісією Покровської міської військової адміністрації встановлено: об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 - знаходиться в зоні активних бойових дій; проведення обстеження є неможливим з міркувань безпеки. За таких умов Комісія була зобов`язана відповідно до Закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 зупинити розгляд заяви. Посилається на те, що зупинення розгляду заяви є формою реалізації наданих законом повноважень, а не проявом бездіяльності. Судом першої інстанції не враховано специфіку правового режиму територій можливих бойових дій. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості неврахування положень постанови Кабінету Міністрів України № 600 від 30.05.2023. Зазначає, що у Комісії були відсутні будь-які правові підстави для невикористання положень постанови КМУ № 600, а її застосування було не правом, а обов`язком. Більше того, неврахування або ігнорування чинного нормативно-правового акта порушує принцип правової визначеності, суперечить принципу законності діяльності органів публічної влади, створює ризик свавільного прийняття рішень. Висновки суду про можливість невикористання постанови КМУ № 600 є юридично необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, технічний звіт, вказаний в позові та рішенні суду І інстанції, підписано експертом Пироговим А.В. та інженером- проектувальником ОСОБА_2 . Доказів фізичного знаходження цих осіб у населеному пункті Покровськ Покровського району Донецької області (тобто за місцем фізичного розміщення Об`єкту) у період 02.06.2025 (задекларована позивачем календарна дата ушкодження Об`єкту) - 30.07.2025 (дата затвердження Звіту) матеріали справи не містять. Зміст Звіту не ідентифікує Об`єкт як окрему річ матеріального світу та не містить відомостей про технічний стан саме Об`єкту як окремої житлової квартири 12 квартирного житлового будинку. Посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України № 815 від 07.07.2025 є вибірковим та таким, що не враховує змісту зазначеного нормативно-правового акта. Вказана постанова не встановлює імперативного обов`язку проведення дистанційного обстеження у кожному випадку знищення об`єкта нерухомого майна, а лише визначає можливість його проведення за наявності технічної та фактичної можливості у уповноваженого органу. Надання позивачем фото-, відеоматеріалів та технічного звіту саме по собі не означає автоматичної можливості проведення дистанційного обстеження та не позбавляє Комісію дискреційних повноважень щодо оцінки достатності таких матеріалів. Прийняття рішення про надання або відмову у наданні компенсації без належного підтвердження факту та ступеня знищення об`єкта нерухомого майна створювало б ризик порушення принципів законності, обґрунтованості та цільового використання бюджетних коштів. Саме з метою недопущення таких порушень законодавством передбачено механізм зупинення розгляду заяв. Зупинення розгляду заяви є формою реалізації наданих законом повноважень, а не проявом бездіяльності. Судом першої інстанції не враховано специфіку правового режиму територій можливих бойових дій. Також, зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність усіх передумов для проведення дистанційного обстеження та можливість його здійснення відповідачем. Однак жодних належних і допустимих доказів таких обставин позивачем не надано, що залишено судом без належної оцінки. Також, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, фактично підмінивши собою адміністративний орган та визначивши конкретний спосіб реалізації його повноважень. Зобов`язання провести саме дистанційне обстеження є втручанням у дискреційні повноваження Комісії, тоді як вибір форми та способу обстеження належить виключно до її компетенції та залежить від наявних умов і можливостей. Вказує, що суд не вправі підміняти собою орган влади, втручатися у процедури, що містять оцінювальні повноваження Комісії, зобов`язувати орган приймати конкретні рішення або здійснювати дії, які законом віднесені до його компетенції. Суд може лише зобов`язати діяти в загальній формі, але не замість органу визначати, чи є підстави поновити розгляд заяви за умов об`єктивної неможливості проведення обстеження. Крім того, під час дії правового режиму воєнного стану обмеження або особливості реалізації повноважень органів місцевого самоврядування та органів влади не може кваліфікуватися як протиправна бездіяльність, якщо такі дії прямо передбачені спеціальним законодавством, що викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 520/10327/21, тобто Покровська міська військова адміністрація діяла в межах спеціального закону та не могла проводити обстеження в умовах небезпеки. Отже, відсутня будь-яка протиправність. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у є явно завищеними, не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності, встановленим практикою Верховного Суду та положеннями статті 134 КАС України. Враховуючи ту обставину, що підготовка даної справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адвокат не був задіяним до судових засідань, розмір витрат на правову допомогу на рівні 2 000.00 грн. є неспівмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг. Зокрема, справа не є складною ані фактично, ані юридично, розгляд справи по суті фактично не відбувався, обсяг наданих адвокатом послуг є мінімальним, частина заявлених послуг взагалі не пов`язана безпосередньо з судовим розглядом справи. Дана справа не потребувала значного обсягу доказування, розглядалася у письмовому провадженні, не супроводжувалася судовими засіданнями, не містила складних або виключних правових питань, фактично завершилась на початковій стадії розгляду у зв`язку із відмовою від позову. Суд першої інстанції належним чином не перевірив співмірність заявлених витрат, обсяг фактично наданих послуг, необхідність понесення саме таких витрат, відповідність заявленої суми складності справи. Зважаючи на викладене, наявні правові підстави для залишення позову без розгляду або відмови в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Деменкова Є.С., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Також, представник позивача просить стягнути з Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн, пов`язані із захистом прав позивачки в Другому апеляційному адміністративному суді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та веденням активних бойових дій на території м. Покровська багатоквартирний житловий будинок, у якому розташована належна позивачці квартира, зазнав руйнувань. Відомості про зазначені обставини внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001037 від 22.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
08.09.2025 позивачкою засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія» сформовано інформаційне повідомлення про пошкоджене або знищене нерухоме майно № ІП-08.09.2025-580520, а також подано заяву № ЗВ-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Під час розгляду заяви Комісією позивачці запропоновано надати звіт про технічне обстеження стану будівельних конструкцій та визначення експлуатаційної придатності багатоквартирного житлового будинку.
На виконання зазначеної вимоги позивачкою спочатку подано звіт у редакції від 12.08.2025, а після усунення зауважень Комісії — доопрацьований звіт у редакції від 04.12.2025 разом із витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження (реєстраційний номер документа ТО01:7397-2082-2882-5011).
Відповідно до зазначеного технічного звіту багатоквартирний житловий будинок віднесено до аварійного технічного стану (категорія пошкоджень ІІІ), встановлено, що він непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив економічну цінність, а також рекомендовано виконання робіт щодо його демонтажу.
Незважаючи на подання позивачкою витребуваних документів, розгляд заяви № ЗВ-08.09.2025-240666 відповідачем не поновлено. Згідно з інформацією, що міститься у застосунку «Дія», станом на час звернення до суду розгляд заяви був призупинений із зазначенням причини: «проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки».
Разом із тим, листом Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 19.12.2025 № Н-2917-1.1 позивачку повідомлено, що поданий нею технічний звіт № 95/07/2025-ТО від 30.07.2025 направлено на повторну перевірку, а Комісія продовжує розгляд заяв відповідно до вимог чинного законодавства та черговості їх надходження.
Вважаючи, що після подання всіх витребуваних документів відповідач безпідставно не поновив розгляд її заяви та не прийняв рішення по суті у строки, встановлені законом, а також що зазначена у застосунку «Дія» причина зупинення розгляду не відповідає фактичним обставинам справи, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу другого пункту 15 Порядку № 600 Комісія має право зупинити розгляд заяви у разі неможливості проведення обстеження об`єкта з міркувань безпеки. Водночас, таке зупинення за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який обумовлений існуванням обставин, що перешкоджають проведенню обстеження, і не може розглядатися як остаточне припинення адміністративної процедури чи фактична відмова у розгляді заяви. Суд зазначив, що віднесення території до зон активних бойових дій саме по собі не скасовує обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечити реалізацію процедури розгляду заяви у межах передбачених законом альтернативних механізмів встановлення факту знищення майна. Нормативне регулювання, зокрема положення Постанови Кабінету Міністрів України № 815 та пов`язані зміни до підзаконних актів, передбачає можливість використання дистанційного обстеження, технічної документації та інших наявних джерел інформації для встановлення відповідних обставин, що виключає необхідність безумовного завершення процедури виключно шляхом виїзного обстеження. Тривале перебування заяви у стані «зупинено» без визначеного строку її поновлення фактично призводить до невизначеності правового становища позивачки та суперечить принципу розумних строків розгляду адміністративних справ, який є складовою права особи на ефективний засіб юридичного захисту. Крім того, відповідачем не доведено вчинення після прийняття рішення про зупинення розгляду заяви будь-яких активних дій щодо її поновлення, визначення подальшого порядку розгляду або прийняття рішення по суті, що свідчить про фактичну бездіяльність суб`єкта владних повноважень у межах спірних правовідносин. Суд дійшов висновку, що подальше невизначене у часі зупинення розгляду заяви є таким, що не відповідає меті та змісту правового регулювання, встановленого Законом України № 2923-ІХ, оскільки фактично нівелює право позивачки на отримання рішення за поданою заявою у передбачені законом строки. У зв`язку з цим належним і ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправними дій щодо зупинення розгляду заяви та зобов`язання Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № ЗВ-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищене нерухоме майно. Водночас суд зазначив, що вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача здійснити розгляд заяви по суті та прийняти за нею рішення на момент розгляду справи є передчасними. Також, з урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено частково, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума є неспівмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000.00 грн.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України № 2923-IX) визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним:
а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;
б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України № 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є: 1) фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого віднесено, зокрема, Покровську міську територіальну громаду, як територію активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 23.08.2024.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України № 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.
Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.
Частиною 17 статті 4 Закону України № 2923-IX встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Порядок розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна визначено статтею 6 Закону України № 2923-IX.
Згідно частини 1 цієї статті розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає:
1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;
2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;
3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, шляхом:
а) доступу до відповідних інформаційно-комунікаційних систем державної та комунальної форм власності та отримання документів та/або інформації з них;
б) витребовування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності документів та/або інформації (у тому числі з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна) (за необхідності);
в) витребовування від отримувача компенсації оригіналів документів, визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону, для засвідчення вірності поданих копій, у разі якщо такі документи (відомості з таких документів) відсутні в осіб, визначених підпунктом «б» цього пункту, та в інформаційно-комунікаційних системах державної та комунальної форм власності.
4) забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви);
5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;
Частиною 3 статті 6 Закону України № 2923-IX визначено, що строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.
За рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути продовжено на 30 календарних днів, якщо знищений об`єкт нерухомого майна знаходиться на території територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 7 Закону України № 2923-IX підставою для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації є:
1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону;
2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України.
Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у строк, встановлений для розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття такого рішення, повідомляє про це заявника у спосіб, у який було подано заяву.
Рішення має містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Отже, статтею 7 Закону України № 2923-IX визначено вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі - Порядок № 600, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Порядок прийнято відповідно до статті 8 Закону України № 2923-IX та визначає механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до вказаного Закону.
Згідно пункту15 Порядку № 600 розгляд заяви здійснюється Комісією відповідно до статей 6, 7, частин четвертої - шостої статті 8 Закону.
Для підтвердження факту знищення об`єкта нерухомого майна Комісія перевіряє наявність в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна таких відомостей:
акт комісійного обстеження, проведеного відповідно до пункту 8-1 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 473 (Офіційний вісник України, 2022, № 37, ст. 1981);
та/або звіт з технічного обстеження, проведеного відповідно до пункту 9 зазначеного Порядку;
або акт дистанційного обстеження, проведеного відповідно до особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815.
У разі відсутності таких відомостей в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна Комісія вживає заходів до проведення обстеження відповідно до законодавства шляхом звернення до уповноваженого органу або самостійно, якщо вона виконує функції Комісії відповідно до зазначеного Порядку та особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815.
Комісія має право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки.
З викладеного вбачається, що пунктом 15 Порядку № 600 передбачено право Комісії зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки.
Водночас, колегія суддів зазначає, що як вже встановлено вище, статтею 7 Закону України № 2923-IX визначено вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна: 1) неподання або подання не в повному обсязі документів (відомостей), визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону; 2) наявність у Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації документально підтверджених відомостей про те, що отримувачу компенсації або його спадкоємцю вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини Кримінального кодексу України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, якою затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, прийнята на виконання Закону України № 2923-IX, а тому не може звужувати чи змінювати права, передбачені Законом.
Колегія суддів трактує надане пунктом 15 Порядку № 600 комісії право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна в разі, коли проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки, як звуження прав особи.
Більш того невизначення часових меж такого зупинення у комбінації з необмеженою дискрецією у цьому питанні не відповідає ключовим ознакам принципу верховенства права, а саме: юридичній визначеності та заборонні свавілля, яке породжується через таку необмежену дискрецією.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зупинено розгляд заяви позивачки щодо належного їй об`єкту нерухомості у зв`язку з неможливістю проведення обстеження об`єкту з міркувань безпеки.
Наведених міркувань суду є достатньо для установлення факту протиправності дій відповідача щодо зупинення розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна № 3В-08.09.2025-240654 та зобов`язання відповідача поновити такий розгляд.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області є належним відповідачем по справі, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 Примірного положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 516 (далі - Примірне положення № 516), комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі комісія), є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі знищені об`єкти нерухомого майна).
Комісія може виконувати функції з розгляду питань надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, у разі прийняття уповноваженим органом рішення щодо покладення на неї таких функцій (пункт 2 Примірного положення № 516).
Отже, оскільки комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчими органами виконавчого комітету відповідної сільської, селищної та міської ради, і не мають статусу юридичної особи, а тому не мають адміністративної процесуальної правоздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у населених пунктах, де утворено військові адміністрації населених пунктів, повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови переходять до військової адміністрації відповідного населеного пункту та її начальника.
Постановою Верховної Ради України від 21.09.2022 № 2616-ІХ «Про здійснення начальниками Добропільської, Мирноградської, Покровської та Селидівської міських військових адміністрації Покровського району Донецької області повноважень, передбачених частиною другою ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо визначено, що начальник Покровської міської військової адміністрації здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету та міського голови.
Пункт 8 ч. 6 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що начальник міської військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради.
Розпорядженням начальника Покровської міської військової адміністрації створена Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджено склад та Положення про неї.
При цьому, Покровською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області, в відзиві на позов та відзиві на апеляційну скаргу, не заперечується, що вона є належним відповідачем по справі.
Крім того, в відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем також зазначено, що комісія є консультативно – дорадчим органом і не має статусу юридичної особи.
Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Щодо доводів відповідача про втручання судом в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 2923-IX розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна поновлюється на підставі рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації про відновлення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у разі усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду такої заяви. Зазначене рішення приймається протягом п`яти робочих днів з дня отримання Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації відомостей про усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено протиправність дій Комісії щодо зупинення розгляду заяви позивача, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області поновити розгляд заяви ОСОБА_1 № ЗВ-08.09.2025-240654 про надання компенсації за знищене нерухоме майно, поданої через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія», та здійснити її розгляд.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: ордер серія АН № 1988220, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4790, договір про надання правової допомоги від 20.05.2026.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у Харківському окружному адміністративному суді, Покровській МВА Покровського району Донецької області, інших органах, підприємствах, установах, організацій, товариств з приводу захисту прав клієнтки у суді з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо зупинення розгляду заяви клієнтки про надання їй компенсації за знищену квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Гонорар адвоката складає : 6 064.96 грн. В дану суму входить оплата судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 064.96 грн
Гонорар успіху адвоката -0.00 грн
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026 клієнт сплачує гонорар до 25.05.2026.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17.
З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено частково, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, заперечень відповідача, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2 000.00 грн.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 25.08.2026 предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді, Покровській MBA Покровського району Донецької області, інших органах, підприємствах, установах, організацій, товариств з приводу захисту прав Клієнтки під час перегляду в апеляційному порядку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі № 520/13518/26.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 25.08.2026 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Гонорар адвоката складає : 5 000.00 грн.
Гонорар успіху адвоката -0.00 грн
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Відповідно до п.п. 3.1-3.5 Договору про надання правової допомоги від 20.08.2026 клієнт сплачує гонорар до 05.08.2026.
Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката ( Деменкова Є.С.) при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, якою встановлено, що «надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.»
Тобто , в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2023 у справі № 640/2756/19, 05.12.2024 у справі № 520/21177/23.
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 1 000.00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/13518/26 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 44790232) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі в сумі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua