Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/22484/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №520/22484/24

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/22484/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) по справі № 520/22484/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг;

- скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №3 від 23 липня 2024 року №963260842050 про відмову у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1971 по 28.06.1974), а саме 1 рік 11 місяців 29 днів та у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України №1402-VIII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 у сумі 3028 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, відділу перерахунків пенсій №3: зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1971 по 28.06.1974), а саме 1 рік 11 місяців 29 днів; здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року у сумі 3028 грн та стажу роботи 42 роки 06 днів, що складає 94% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничних розмірів з 1 січня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 липня 2024 року вих. №102609/01-16 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів, та здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром з 01 січня 2024 року з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 залишено без змін.

У листопаді 2025 р. позивач звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій просила:

- зобов`язати відповідача - керівника Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, від ділу перерахунків подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 заяву задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24.

На виконання ухвали суду від 27.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області подано звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Встановлено відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області строк для подання звіту про виконання рішення суду від 25.09.2024 по справі №520/22484/24 та зобов`язано відділ перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у строк протягом 20 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №520/22484/24.

25.03.2026 від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання судового рішення від 25.09.2024 по справі №520/22484/24.

У звіті відповідач зазначив, що на виконання рішення суду ним зараховано до стажу роботи судді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів з 01 січня 2024 року. Відсоток суддівської винагороди складає 94%.

Звернув увагу, що після виконання рішення суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 зменшується, оскільки ОСОБА_1 працювала у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не надала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

15.01.2025 відділом перерахунків пенсії №3 Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії та залишено виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в попередньому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, вважало, що вжило всіх належних заходів спрямованих на виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення суду від 25.09.2024 по справі №520/22484/24 Відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штраф на підставі ч. 3 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн.

Стягнуто з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 33 280 грн на користь ОСОБА_1 та у розмірі 33 280 грн - на користь Державного бюджету України.

Встановлено відділу перерахунків пенсії №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області строк для подання звіту про виконання рішення суду від 25.09.2024 по справі №520/22484/24 та зобов`язано у строк протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №520/22484/24.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач 1), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати в частині накладення на керівника пенсійного органу штрафу та прийняти нову, якою звільнити останнього від сплати штрафу на підставі доказів, що підтверджують виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійний орган в повному обсязі виконав судове рішення від 25.09.2024 по справі №520/22484/24, а саме: зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи судді у відставці половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, провів перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

На підтвердження вищевказаних обставин до суду апеляційної інстанції надає витяги з пенсійної справи ОСОБА_1 , відомості про розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, розрахунок стажу, витяги з програмного забезпечення пенсійного органу з інформацію про нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зауважує, що на момент подання звіту, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не мало документального підтвердження правильності проведеного розрахунку, у зв`язку з чим не мало змоги надати відповідні докази суду першої інстанції.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі – відповідач 2) не надало відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті звіту та накладаючи штраф на керівника відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк відповідачем 1 не виконано судове рішення в частині перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, поважних причин неможливості його виконання не наведено, а отже наявні підстави для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2, 3 ст. 382-2 КАС України.

Згідно з частинами 1-4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України.

А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1970 по 28.06.1974), а саме 01 рік 11 місяців 29 днів, та здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року відповідно до ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

У звіті, поданому суду першої інстанції, пенсійний орган зазначав, що ним зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, водночас відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, з огляду на те, що розмір відповідного утримання зменшиться.

На підтвердження наведених обставин, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало суду першої інстанції, в тому числі, рішення від 15.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії.

Відмовляючи в прийняті звіту, суд першої інстанції зазначив, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не виконало судове рішення в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року.

Наведені обставини зумовили суд першої інстанції також накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу.

Водночас, апелянт в суді апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на день прийняття оскаржуваної ухвали, ним виконано судове рішення в повному обсязі, зокрема, в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, на підтвердження чого надає витяги з пенсійної справи ОСОБА_1 , відомості про розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024.

Просить врахувати, що станом на момент подання звіту, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не мало документального підтвердження правильності проведеного розрахунку, у зв`язку з чим не мало змоги надати відповідні докази суду першої інстанції.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмо обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

З матеріалів справи вбачається, що до звіту ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало докази відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024.

Саме цим доказам суд першої інстанції надавав оцінку та дійшов висновку, що останні не підтверджують виконання судового рішення в повному обсязі.

В свою чергу, до апеляційної скарги пенсійним органом надано інші докази, з яких вбачається, зокрема, проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024.

Разом з тим, апелянт не зазначає суду апеляційної інстанції обставин неможливості надати відповідні докази суду першої інстанції до постановлення ним оскаржуваної ухвали.

Як наслідок, докази, долучені до апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначив, що додані до звіту витяги з пенсійної справи та рішення від 15.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії підтверджують невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового рішення від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24.

Поважних причин неможливості виконати судове рішення у спосіб, встановлений судом відповідачем 1 не наведено, а лише зазначено про відсутність підстав для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 з огляду на зменшення у такому випадку його розміру.

Водночас, рішенням суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24 встановлено імперативний обов`язок пенсійного органу у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту пенсійного органу та накладення на його керівника штрафу за невиконання судового рішення без поважних підстав.

Щодо доводів скаржника про звільнення від сплати штрафу з огляду на виконання боржником судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Враховуючи, що станом на день постановлення ухвали суду матеріали справи не містили доказів виконання судового рішення від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24., тому суд першої інстанції мав правові підстави для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не позбавлено можливості подати до суду першої інстанції докази виконання судового рішення разом із клопотанням про звільнення від сплати штрафу, оцінка якому буде надана судом під час дослідження доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/22484/24.

Натомість, суд апеляційної інстанції в межах розгляду цієї апеляційної скарги не надає оцінку доказам, що не надавались боржником суду першої інстанції, як наслідок, не вирішує питання щодо наявності/відсутності підстав для звільнення суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 по справі № 520/22484/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 19.10.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua