Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №440/17018/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 440/17018/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/17018/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о начальника ГУНП в Полтавській області «По особовому складу» від 01.01.2026 № 1 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0119457), старшого оперуповноваженого в особливо важких справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку, 01.01.2026 за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити майора поліції ОСОБА_1 (0119457) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важких справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції з 01 січня 2026;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2026 по день прийняття рішення у справі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 в частині притягнення старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.01.2026 року № 1 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.01.2026 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.01.2026 року по 29.05.2026 року у розмірі 144903,84 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розімірі 10000,00 грн.

Допущено рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.01.2026 року та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в ході службового розслідування дисциплінарною комісією оцінено дії начальників ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП за період який ОСОБА_3 проходив службу у підрозділі, в тому числі – старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який з 27.01.2022 по 14.10.2025 перебував на посаді начальника ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП. За результатами проведеної перевірки встановлено ряд прорахунків з боку як діючого керівництва ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в особі підполковника поліції ОСОБА_4 , так і колишнього начальника вище вказаного підрозділу майора поліції ОСОБА_1 . Також слід відмітити, що у січні 2025 року начальником відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 затверджено «План робочих заходів по зміцненню дисципліни і законності серед працівників ВП № 3 ПРУП ГУНП в Полтавській області на І півріччя 2025 року». При цьому довідка про стан виконання вказаних робочих заходів відсутня, план на ІІ півріччя не складався. В ході службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено копії службової документації на яку звернуто увагу комісією з проведення цільової перевірки та які стосуються організації та проведення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни у ВП 3 3 Полтавського РУП ГУНП (запит на адресу Полтавського РУП ГУНП від 08.12.2025 № 206026-2025). 11.12.2025 з Полтавського РУП ГУНП за № 207715-2025 надійшла відповідь з копіями деяких документів що запитувались, в якій зазначено, що копій документів, які б підтверджували ознайомлення особового складу та виконання заходів, передбачених вимогами наказу НП України від 19.07.2022 № 507 в матеріалах відсутні. Жодної іншої службової документації, яка б підтверджувала виконання керівництвом ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП вимог ГУНП викладених в наказі ГУНП від 13.01.2025 № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 № 849) та в службовій телеграмі від 26.06.2025 № 114182-2025, а так само будь-яких інших заходів які б вказували на організацію та проведення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни у підрозділі дисциплінарній комісії надано не було. Дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що в межах службового розслідування повністю підтверджено висновки комісії з цільової перевірки що стосуються формального підходу до здійснення майором поліції ОСОБА_1 управлінських функцій при організації службової діяльності підпорядкованого особового складу, неналежного контролю за виконавською дисципліною, часткового та неповного виконання організаційно-розпорядчих документів керівництва ГУНП. Крім того, встановлено повну відсутність будь яких профілактичних дій та вжиття заходів з його боку щодо дотримання дисципліни та законності особовим складом відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП, а всі ініціативи з боку ГУНП в цьому напрямку службової діяльності колишнім та теперішнім керівництвом підрозділу були повністю проігноровано. Таким чином, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено та підтверджено факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , а саме недотримання вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580?VIII, п.п. 2, 4, 13 ч. 3 ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 2 пп. 24 п.14 р. ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, пп. 8, 10 п. 1 наказу ГУНП від 13.01.2025 № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 № 849), п.п. 3, 37, 39, 48 р. ІІІ Положення про ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 27.01.2021 № 81 (у редакції наказу ГУНП від 23.07.2024 № 700), який будучи начальником ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, не дотримувався законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, не виконував свої службові обов`язки відповідно до посадових обов`язків, наказів керівництва, не сприяв керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не контролював дотримання підлеглими службової дисципліни, не здійснював її аналіз, стан та не проводив жодної профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни, не запобігав вчиненню підлеглими правопорушень та виконав вимоги телеграми за підписом начальника ГУНП від 26.06.2025 № 114182-2025.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді начальника відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області в період з 27.01.2022 року по 14.10.2025 року; з 15.10.2025 року призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

01.12.2025 року до Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшла доповідна записка заступника начальника УГІ ГУНП майора поліції ОСОБА_5 № 202126-2025 від 01.12.2025 року про можливе порушення службової дисципліни, Правил дорожнього руху України, поліцейським з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП сержантом поліції ОСОБА_3 , що призвело до дорожньо - транспортної пригоди, унаслідок якої загинуло дві неповнолітні особи та внесення відомостей до ЄРДР, а також імовірного порушення службової дисципліни іншими поліцейськими ГУНП.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1354 від 01.12.2025 року за вказаним фактом призначено комісійне службове розслідування у формі письмового провадження.

15.12.2025 року за результатами службового розслідування затверджений висновок службового розслідування, згідно з пунктом 7 якого дисциплінарна комісія вважає, що за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 2, 4, 13 частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 2 пп. 24 п.14 р. ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 року № 414, пп. 8, 10 п. 1 наказу ГУНП від 13.01.2025 року № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 року № 849), п.п. 3, 37, 39, 48 р. ІІІ Положення про ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 27.01.2021 року № 81 (у редакції наказу ГУНП від 23.07.2024 року № 700), старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майор поліції ОСОБА_1 (0119457) заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 2, 4, 13 частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 2 пп. 24 п.14 р. ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 року № 414, пп. 8, 10 п. 1 наказу ГУНП від 13.01.2025 року № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 року № 849), п.п. 3, 37, 39, 48 р. ІІІ Положення про ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 27.01.2021 року № 81 (у редакції наказу ГУНП від 23.07.2024 року № 700), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 (0119457) притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.01.2026 року № 1 о/с "По особовому складу" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку, 01.01.2026 року.

Не погодившись із наказами Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 та від 01.01.2026 року № 1 о/с, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Отже відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 в частині притягнення старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.01.2026 року № 1 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч.3 ст.11 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 ст.19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Статтею 60 Закону №580-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13 Дисциплінарного статуту).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно ст.15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Згідно з ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє станом на дату розгляду цієї справи судом.

Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Частинами 6 ст.26 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, містить положення аналогічні вищенаведеним нормам Дисциплінарного статуту.

Окрім того, п. 4 Розділу V Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Колегія суддів зазначає, що правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.04.2023 у справі №620/4545/22 та у постанові від 22.02.2023 у справі №200/11036/20-а.

За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування від 15.12.2025 року.

За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 2, 4, 13 частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 2 пп. 24 п.14 р. ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 року № 414, пп. 8, 10 п. 1 наказу ГУНП від 13.01.2025 року № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 року № 849), п.п. 3, 37, 39, 48 р. ІІІ Положення про ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 27.01.2021 року № 81 (у редакції наказу ГУНП від 23.07.2024 року № 700), старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майор поліції ОСОБА_1 (0119457) заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Під час службового розслідування встановлено, що 30.11.2025 року о 19.28 надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 про те, що за адресою АДРЕСА_1 , автодорога Карлівка - Машівка, на узбіччі поблизу філії Полтаваобленерго виявлено 2-х неповнолітніх осіб без ознак життя. При виїзді на місце події встановлено що поліцейський з обліку та збереження речових доказів і озброєння ВП № 3 Полтавського РУП сержант поліції ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи поза службою, рухаючись на власному автомобілі "Hyundai Tucson" д.н.з. НОМЕР_2 в напрямку с. Машівка, скоїв наїзд на 2-ох неповнолітніх осіб: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від отриманих травм останні померли на місці. Вину у скоєному ДТП ОСОБА_3 визнав повністю. Також останній підтвердив, що під час скоєння ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Дисциплінарною комісією в ході службового розслідування, встановлено та підтверджено факт керування транспортним засобом ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, не обрані ним безпечної швидкості руху, не врахуванні дорожньої обстановки, в зв`язку з чим він не зміг проконтролювати рух транспортного засобу та допустив дорожньо - транспортну пригоду з тяжкими наслідками, після чого залишив місце події, не надавши допомоги постраждалим, не викликавши бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та не повідомивши про подію на лінію "102". Крім того, встановлено та підтверджено бездіяльність поліцейської ОСОБА_9 , яка будучи свідком неправомірних дій ОСОБА_3 у виді керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не вжила жодних заходів із їх попередження та припинення, що призвело до тяжких та трагічних наслідків у виді смерті двох неповнолітніх осіб. Також, ОСОБА_9 , будучи обізнаною про злочин, який вчинив ОСОБА_3 не повідомила про це у встановлений законом спосіб на лінію "102", ні свого керівника.

В ході розслідування дисциплінарною комісією також оцінено дії начальників ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП за період, який ОСОБА_3 проходив службу у підрозділі, в тому числі – старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який з 27.01.2022 року по 14.10.2025 року перебував на посаді начальника ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП. 10.12.2025 року в розпорядження дисциплінарної комісії для врахування під час проведення службового розслідування в частині управлінської діяльності керівництва ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП та можливих порушень службової дисципліни з боку сержанта поліції ОСОБА_3 надано довідку про результати цільової перевірки службової діяльності відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП від 09.12.2025 за № 206951-2025. Зі змісту вище вказаної довідки встановлено, що на виконання вимог наказу ГУНП від 02.12.2025 року № 1358 комісією у складі поліцейських ГУНП, із дотриманням вимог Інструкції з організації та проведення перевірок службової діяльності органів (підрозділів) Національної поліції, затвердженої наказом МВС України від 30.01.2017 року № 67, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2017 за №304/30172, у період з 02 по 08 грудня 2025 року здійснено цільову перевірку ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП. За результатами проведеної перевірки встановлено ряд прорахунків з боку як діючого керівництва ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в особі підполковника поліції ОСОБА_4 , так і колишнього начальника вище вказаного підрозділу майора поліції ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування встановлено неналежне виконання керівництвом відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.01.2025 року № 108 (зі змінами, внесеними наказом від 07.04.2025 року № 849) та службової телеграми (СЕД № 114182-2025) про необхідність посилення профілактичної роботи серед підлеглих поліцейських щодо недопущення вчинення надзвичайних подій та виключення випадків формального підходу до профілактичних заходів.

Відповідно до наказу ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП від 01.01.2025 року № 20 "відповідальним за організацію роботи зі зміцнення службової дисципліни у ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП та підтримання належного стану дисципліни та законності серед особового складу" призначено заступника відділу поліції - начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_10 , а відповідального за ведення накопичувальної справи з даного напрямку службової діяльності призначено старшого інспектора з КЗ відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_11 , який з 18.07.2025 року проходить службу в БОП (Стрілецький) ГУНП, наказ про визначення іншого відповідального не оновлено.

Наказом ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП від 14.07.2025 року № 208 "Про організацію проведення "Дня дисципліни" у відділі поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП", з метою дотримання дисципліни і законності, профілактичних заходів, спрямованих на підтвердження рівня службової дисципліни, недопущення надзвичайних подій, виховання правосвідомості та дотримання етичних норм особовим складом, визначено четвер кожного другого місяця "Днем дисципліни" відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП.

Про виконання вимог наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.01.2025 року № 108 повідомлено листом за підписом начальника ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 від 10.02.2025 року № 25669-2025.

В розпорядженні комісії надано списки про ознайомлення всього особового складу з вимогами наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.01.2025 року № 108 та наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.04.2025 року № 849, недопущення порушення транспортної і службової дисципліни.

Також, в підрозділі наявний план робочих заходів по зміцненню дисципліни і законності серед працівників ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП на І півріччя 2025 року та план робочих заходів щодо зміцнення транспортної дисципліни на І півріччя 2025 року, затвердженої начальником ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 . На ІІ півріччя аналогічні плани в підрозділі відсутні.

У протоколах нарад керівництва ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП ( № 12 від 31.01.2025 року, № 5 від 15.01.2025 року, № 13 від 03.02.2025 року, № 24 від 10.03.2025 року, № 33 від 01.04.2025 року, № 534 від 17.09.2025 року, № 803 від 13.11.2025 року) виносились питання щодо посилення контролю з боку керівників служби за дотриманням дисципліни і законності з боку підлеглих.

Враховуючи, що до комісії не надано документів про проведення конкретних заходів (рапорти, довідки тощо), вона прийшла до висновку про формальний підхід з боку керівництва до організації роботи в цьому напрямку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, зокрема: контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

Згідно пп. 2 пункту 1 наказу Національної поліції України "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції" від 19.07.2022 року № 507 передбачено застосовувати за результатами службових розслідувань за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати в умовах, що не пов`язані з веденням бойових дій, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, а також випадками керування транспортними засобами в стані (або з ознаками) сп`яніння, перебування на службі в стані сп`яніння, безпідставної відсутності на робочому місці (на службі) більше ніж добу до винних найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції.

У разі встановлення за результатами службових розслідувань за такими фактами, що порушення службової дисципліни стало наслідком неналежної організації та проведення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни, приймати рішення щодо звільнення з посади безпосереднього керівника порушника службової дисципліни, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого прямого керівника.

Згідно частин 3, 4 статті 2 Дисциплінарного статуту керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.

Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції відповідач керувався положеннями пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту та наказу Національної поліції України від 19.07.2022 року № 507.

Згідно з поясненнями позивача з 01.10.2025 року він перебував на стажуванні в УКР ГУНП у зв`язку із звільненням від виконання обов`язків начальника ВП №3 Полтавського РУП ГУНП. Звільнення відбулось на підставі його рапорта та призначення ст. о/у в ОВС УКР ГУНП, який фактично був написаний позивачем у вересні 2025 року, за особистим бажанням. В період з 22.09.2025 року по 30.09.2025 року позивач перебував на лікарняному та після виходу з лікарняного приступив до роботи в УКР ГУНП не повертаючись до обов`язків начальника ВП №3 Полтавського РУП ГУНП. Отже, станом на 30.11.2025 року (дату вчинення ОСОБА_3 дорожньої транспортної пригоди) позивач 61 календарний день як не виконував обов`язків начальника ВП №3 Полтавського РУП ГУНП.

Призначення ОСОБА_1 15.10.2025 року на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області підтверджується його послужним списком.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на дату вчинення ОСОБА_3 дорожньої транспортної пригоди 30.11.2025 року позивач більше місяця не був безпосереднім керівником ОСОБА_3 .

Відповідно до пп. 8, 10 п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.01.2025 року № 108 (зі змінами унесеним наказом ГУНП від 07.04.2025 року № 849), начальникам підрозділів апарату, окремих підрозділів, територіальних районних управлінь (відділів), відділів (відділень) поліції та секторів поліцейської діяльності ГУНП, наказано щомісяця стан службової дисципліни серед поліцейських розглядати на оперативних нарадах керівництва, заслуховувати з цього приводу звіти керівників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції, а також закріплених за цими підрозділами кураторів з числа працівників апаратів відповідних підрозділів поліції, з прийняттям дієвих управлінських рішень щодо його виправлення; щокварталу, дотримуючись вимог розділу ІІ Конституції України, здійснювати вивчення всіх рівнів побутових (в тому числі позаслужбових) умов поліцейських, поведінки в позаслужбовий час, схильності до азартних ігор, вживання алкоголю, наркотичних та психотропних речовин, їх соціальної захищеності як складових, що впливають на морально-психологічний стан підлеглих, їх ставлення та можливість виконання службових обов`язків. За результатами вивчення доповідати рапортом безпосередньому керівнику.

Отже, самим відповідачем визначено необхідну періодичність розгляду стану службової дисципліни серед поліцейських на оперативних нарадах керівництва - щомісяця.

Як слідує з матеріалів службового розслідування підполковник поліції ОСОБА_4 являється діючим безпосереднім керівником поліцейських ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; з 02.10.2025 року по теперішній час перебуває на посаді т.в.о. начальника ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даних правовідносинах відповідач застосував положення пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту та наказу Національної поліції України від 19.07.2022 року № 507 відносно позивача помилково.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно наказу Національної поліції України "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції" від 19.07.2022 року № 507 за наслідком неналежної організації та проведення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни, визначено приймати рішення щодо звільнення з посади безпосереднього керівника порушника службової дисципліни, а не звільнення зі служби в поліції.

Так, спірним наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 за порушення службової дисципліни позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, а безпосереднього керівника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Вказане рішення відповідача, враховуючи, що позивач станом на 30.11.2025 року не був ані безпосереднім, ані прямим керівником ОСОБА_3 , та застосування до позивача крайньої міри покарання у вигляді звільнення зі служби в поліції паралельно із застосуванням до безпосереднього керівника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ОСОБА_10 , який був відповідальним за організацію роботи зі зміцнення службової дисципліни у ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, та інших осіб іншої міри не відповідає принципу пропорційності.

Матеріали службового розслідування не містять обґрунтувань щодо рішень, дій (бездіяльності) ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області в контексті даної справи.

З приводу діяльності позивача на посаді начальника відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області до 01.10.2025 року, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів службового розслідування надано списки про ознайомлення всього особового складу з вимогами наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.01.2025 року № 108 та наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.04.2025 року № 849, недопущення порушення транспортної і службової дисципліни.

У протоколах нарад керівництва ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП ( № 12 від 31.01.2025 року, № 5 від 15.01.2025 року, № 13 від 03.02.2025 року, № 24 від 10.03.2025 року, № 33 від 01.04.2025 року, № 534 від 17.09.2025 року, № 803 від 13.11.2025 року) виносились питання щодо посилення контролю з боку керівників служби за дотриманням дисципліни і законності з боку підлеглих.

Колегія суддів зазначає, що результативність рівня організації та проведення профілактичної роботи не є показником, який характеризується односторонньо, а являє собою лише результат, що збалансований завдяки взаємодії керівної особи, яка здійснює профілактичну роботу, та підлеглої особи, яка впровадила в собі результати такої роботи. Тобто, звинувачення керівника в тому, що рівнень організації та проведення ним профілактичної роботи, спрямованої на зміцнення та недопущення порушення службової дисципліни, є недостатнім лише тому, що підлеглий у неробочий час скоїв дисциплінарне порушення, не можуть слугувати достатнім доказом вини такої керівної особи в неналежному здійсненні своїх обов`язків.

Колегія суддів також звертає увагу, що дисциплінарне порушення під час дорожньої транспортної пригоди 30.11.2025 року вчинене ОСОБА_3 у поза робочий час, а позивач не був учасником вказаних подій, а також не був керівником ОСОБА_3 з 02.10.2025 року.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції відбулося за відсутності правових підстав та з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.).

Колегія суддів зазначає, що закріплена за суб`єктом владних повноважень можливість з-поміж декількох варіантів правомірної поведінки (рішень) обирати один (одне) на власний розсуд не надає права робити це свавільно і не означає, що судовий контроль за такими діями та рішеннями неможливий взагалі.

Колегія суддів зауважує, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені в них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими.

Не менш важливим аспектом оцінки обґрунтованості звільнення позивача зі служби в поліції є з`ясування співмірності цього виду дисциплінарного стягнення тим порушенням, які стали для цього підставою, що, безумовно, також підлягає судовому контролю і не становить втручання у дискрецію відповідача.

Вимога пропорційності передбачає, що зменшення обсягу або кваліфікуючих ознак порушень, які ставляться у провину особі, має призводити до зменшення суворості стягнення, за винятком випадку, коли буде доведено, що порушення є істотним(и) настільки, щоб бути самостійною і достатньою підставою для застосування стягнення певного виду.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів констатує, що відповідачем не доведено належними і достатніми доказами наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, який є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагають врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення поліцейським дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Отже відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 16.12.2025 року № 3238 в частині притягнення старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.01.2026 року № 1 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку.

Згідно положень статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що день звільнення вважається останнім днем служби.

Зважаючи на викладене, оскільки останнім днем служби ОСОБА_1 є 01.01.2026 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що необхідно поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.01.2026 року.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799 (далі – Порядок № 260) передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 2 про розмір грошового забезпечення позивача середньоденний розмір заробітної плати складає 979,08 грн. (29829,78 грн. + 29894,29 грн)/61 днів).

Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.01.2026 року по 29.05.2026 року (дату прийняття рішення у цій справі) у розмірі 144 903,84 грн. (148 календарних днів * 979,08 грн.; сума зазначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

З огляду на приписи пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, до негайного виконання допускається рішення суду в частині в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.01.2026 року та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Щодо стягнення на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 10000 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідач у апеляційній скарзі заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., зокрема, зазначивши, що така сума є неспівмірною, оскільки справа, по якій адвокатом надано послуги, є незначної складності. Крім того, справа розглядалась в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про правової допомоги від 19.12.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом адвокатським бюро "Михайла Салашного"; додаткову угоду № 1 від 19.12.2025 року; ордер серії ВІ № 1347822; акт про прийняття - передачу наданих послуг від 05.01.2026 року; рахунок - фактуру № 214 від 05.01.2026 року; квитанцію про оплату послуг від 07.01.2026 року на суму 30 000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, наслідки апеляційного перегляду справи, колегія суддів доходить висновку про те, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 по справі №440/17018/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич