Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/11145/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/11145/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 року (ухвалене суддею Григоровим Д.В.) в справі № 520/11145/26

за позовом ОСОБА_1

до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.12.2022 р. по 15.04.2026 р. в сумі 26817,61 грн.; зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.12.2022 р. по 15.04.2026 р. в сумі 26817,61 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу законів про працю України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний позов стосується повторного стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а право позивачки на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні захищено в судовому порядку в межах справи № 520/14835/25.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Харківській області (по особовому складу) від 09.12.2022 р. за № 639 ОСОБА_1 з 09.12.2022 р. виключено із кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 р. в справі №520/1650/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 р., задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди із 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.; зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2019 р. із урахуванням вимог абз. 4 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 в частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу; зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2019 р., з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 в частині розрахунку індексації, як різниці між сульненні необхідно керуватися критеріями, вст

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 р. в справі №520/1650/25 відповідачем 15.04.2026 р. перераховано на банківський рахунок позивачки кошти в розмірі 130616,63 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 15.04.2026 р.

Позивачка вважаючи, що наявні підстави для виплати їй середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності права позивачки на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 09.12.2022 р. по 15.04.2026 р., оскільки повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 2 ст.116 КЗпП України визначено, що в разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч. 2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні ДСНС України у Харківській області по 09.12.2022 р. При звільненні ОСОБА_1 зі служби з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, з позивачкою не проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р., в розмірі 130616,63 грн., яка була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 р. в справі №520/1650/25, тобто, в порушення приписів ст. 116 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, доводи відповідача про відсутність у позивачки права на виплату середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з вищенаведених підстав.

Посилання суду першої інстанції на те, що рішенням суду в справі №520/14835/25 стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 19136,66 грн, тому фактично відповідача вже було притягнуто до відповідальності за несвоєчасний розрахунок із позивачкою при її звільненні, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки правовідносини виникли з різних правових підстав, а саме з перерахуванням грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення позивачки на виконання різних судових рішень, за різними предметами розгляду.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2025 р. в справі № 160/18656/22 дійшов висновку, що кожне з порушень (в даному випадку несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення в розмірі 130616,63 грн., яка виплачена згідно рішення суду в справі №520/1650/25 та несвоєчасна виплата щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 93744,90 грн., яка виплачена згідно рішення суду в справі 520/28856/24) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше. Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу. Отже, висновок суду першої інстанції інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

Відповідні висновки враховані Верховним Судом у постановах від 18.08.2026 р. в справі № 520/271/24, від 06.12.2024 р. в справі № 440/6856/22.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 р. в справі №520/14835/25 визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.12.2022 р. по 22.05.2025 р., але не більше шести місяців, у сумі 165714,64 грн.; стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 165714,64 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 р. в справі №520/14835/25 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 165714,64 грн. та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 19136,66 грн.; в іншій частині в позові відмовлено; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 р. залишено без змін.

Зі змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 зверталась за стягненням середнього заробітку за недоплачене при звільненні грошове забезпечення в розмірі 93744,90 грн., яке фактично виплачено 22.05.2025 на виконання судового рішення у справі № 520/28856/24.

В матеріалах цієї справи містяться виписка з банківського рахунку позивачки, на підставі якої 15.04.2026 р. відповідачем сплачено позивачці індексацію грошового забезпечення в розмірі 130616,63 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 р. в справі №520/1650/25.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах справи № 520/14835/25 судом вирішено питання про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасну виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення.

Натомість, в межах справи, що розглядається, позивачка звернулась за стягненням середнього заробітку за недоплачену при звільненні індексацію грошового забезпечення, яка фактично виплачена 15.04.2026 р.

Наведене свідчить про те, що спори у справах № 520/14835/25 та № 520/11145/26 хоч і стосуються виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте такі обґрунтовуються різними фактичними обставинами, а тому кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковими, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

Повертаючись до розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (в подальшому - Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1, 2 п.3 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом «б» п. 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення позивачки, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Судовим розглядом встановлено, що останнім днем виключення позивачки зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення є 09.12.2022 р., тому двома попередніми місяцями перед звільненням є жовтень 2022 р. та листопад 2022 р.

Зі змісту архівної відомості № 19 за період з січня 2022 р. по грудень 2022 р. встановлено, що грошове забезпечення позивачки за два повних місяця перед звільненням становить 31263,80 грн. (15560,40 грн. + 15703,40 грн.).

Загальна кількість календарних днів за жовтень-листопад 2022 року становила 61 днів, тому середньоденний розмір грошового забезпечення позивачки становить 512,52 грн. (31263,80 грн./61 днів).

Отже, розмір середнього заробітку позивачки за шість місяців (з 10.12.2022 р. (наступний день, за днем звільнення) - по 15.04.2026 р. (але не більш як за шість місяців) - 182 календарних днів) становить 93278,64 грн. (512,52 грн. х 182 днів).

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 р. в справі №489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19.07.2022 р. та дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 р., необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. в справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Велика Палата у постанові від 26.06.2019 р. в справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Аналізуючи обставини справи та порівнюючи розмір грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення суду, що не було виплачено позивачці при звільненні, з сумою середнього заробітку, розрахованого судом у межах даної справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зменшення відповідного розміру середнього заробітку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах загальний розмір виплат, нарахованих позивачці при звільненні складає 548086,42 грн. (323724,89 грн. (виплачена позивачці при звільненні) + 93744,90 грн. (виплачена за рішенням суду в справі № 520/28856/24) + 130616,63 грн. (виплачена за рішенням суду в справі № 520/1650/25).

Частка заборгованості в сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає в процентному виразі дорівнює 23,83 % (130616,63 грн./548086,42 грн.) х 100.

Середній заробіток за 182 дні затримки виплати грошового забезпечення склав 93278,64 грн. (512,52 грн. х 182 днів).

Отже, суми середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 22228,30 грн. (23,83% від 93278,64 грн).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку в загальному розмірі складає 22228,30 грн.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених в постановах від 30.10.2025 р. в справі № 420/2649/24, від 23.10.2025 р. в справі № 340/4454/23, від 23.10.2025 р. в справі № 280/6214/23, від 08.10.2025 р. в справі № 320/30311/24, від 08.10.2025 р. в справі № 320/30311/24, від 07.10.2025 р. в справі № 520/7611/22 та інших.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи матеріали даної справи, розмір простроченої заборгованості відповідача щодо належних до виплати позивачці при звільненні сум, суд апеляційної інстанції вважає справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме обставинам цієї справи та вищенаведеним критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат суму в розмірі 22228,30 грн., розраховану у процентному співвідношенні від суми середнього грошового забезпечення за період з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом першої інстанції не враховано всіх вищенаведених обставин та безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що фактично відповідача вже було притягнуто до відповідальності за несвоєчасний розрахунок із позивачкою при її звільненні та розраховано середній заробіток за шість місяців з дати звільнення позивачки, тому повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати позивачу всіх сум при звільненні на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення.

Однак, як зазначено вище, посилання суду першої інстанції на те, що в справі № №520/14835/25 стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 19136,66 грн., тому фактично відповідача вже притягнуто до відповідальності за несвоєчасний розрахунок із позивачкою при її звільненні, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вказані вищи правовідносини виникли з різних правових підстав, у зв`язку з перерахуванням грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення позивачки на виконання різних судових рішень, за різними предметами розгляду.

Враховуючи вищевикладене. суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивачки є частково обґрунтованими.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 р. та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язати Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 09.12.2022 р. по 15.04.2026 р. в розмірі 22228,30 грн.; в іншій частині позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 в справі № 520/11145/26 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 09.12.2022 р. по 15.04.2026 р. в розмірі 22228 (двадцять дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 30 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич