Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/951/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/951/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/951/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було визнано придатним до військової служби без застережень;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у неналежному розгляді скарги №0107/25- 001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року, без прийняття мотивованої постанови за результатами такого розгляду;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України здійснити з урахуванням висновків суду повторний розгляд скарги №0107/25-001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, про перегляд постанови військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, виклавши результат розгляду у формі належної постанови.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав з`ясувати, чи була постанова прийнята на підставі повного дослідження стану здоров`я позивача, чи були враховані всі істотні медичні документи, чи містять матеріали ВЛК належне обґрунтування кінцевого висновку та чи не існує невирішених суперечностей між первинними медичними документами і довідкою ВЛК. Ключовою обставиною справи була розбіжність між показником індексу маси міокарда лівого шлуночка, зафіксованим у медичних документах, та показником, зазначеним у довідці ВЛК. Позивач в позовній заяві посилався на те, що в ехокардіографічному дослідженні КНП «Міська клінічна лікарня №27» від 30.06.2025 року індекс маси міокарда лівого шлуночка становив 137 г/м2. Цей показник, за доводами позивача, мав істотне значення для оцінки наявності гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, ураження органів-мішеней та правильного застосування статті 39 Розкладу хвороб. Водночас у довідці ВЛК №2025-0703-1000-4917-3 від 03.07.2025 року зазначено інший показник ІММ 113 г/м2. Суд першої інстанції цю обставину не встановив. Також зазначає, що відповідачі не надали мотивованого пояснення, чому за наявності доводів позивача щодо гіпертонічної хвороби ІІ стадії, гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та ураження органів-мішеней було застосовано саме статтю 39в Розкладу хвороб. Відповідачі не довели, що акт дослідження стану здоров`я, документи стаціонарного лікування, добове моніторування артеріального тиску, кардіологічні документи та інші медичні матеріали були не лише формально наявні, а й фактично оцінені ВЛК при прийнятті постанови від 03.07.2025 року. Відповідачі також не довели правомірності поведінки Центральної ВЛК щодо скарги позивача №0107/25-001. Центральна ВЛК не подала відзиву та не обґрунтувала, чому отримана скарга не була переслана за належністю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 або повернута заявнику у належній процесуальній формі з відповідними роз`ясненнями. Натомість суд першої інстанції фактично визнав достатнім сам факт існування довідки ВЛК та листа Центральної ВЛК №598/9/21131 від 03.09.2025 року.

КНП "МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА № 25" Харківської міської ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності судового рішення та просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 03.07.2025 позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого складено довідку №2025-0703-1000-4917-3 від 03.07.2025.

Згідно вказаної довідки позивачу встановлено діагноз гіпертонічна хвороба І ст., 2 ст., ризик 2 (ІММ 113г/м2), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, ерозівний гастродуоденіт, хронічний калькульозний холецистит, посттравматичний артроз правої гомілково - ступневого суглоба, незначне порушення функції, хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбоішіалгія, викривлення носової перетинки. Вказано, що на підставі статті 39в, 53в, 52в, 54в, 23в, 61в графи II розкладу хвороб.

Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03 липня 2025 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 , в якій просив:

- скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.07.2025 року щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби без застережень;

- провести обстеження та огляд ОСОБА_1 з подальшим винесенням постанови про визначенням придатності до служби відповідно до вимог «Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженої Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, з урахуванням наданої медичної документації;

- прийняти нову постанову військово-лікарської комісії відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, - про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби за визначеним призначенням, а саме: для проходження служби виключно в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, частинах забезпечення, підрозділах зв`язку, охорони, логістики та в медичних установах, відповідно до ст. 39 пункту “б” Розкладу хвороб, станів та фізичних вад;

- витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_6 повний пакет матеріалів, які стали підставою для ухвалення постанови військово-лікарської комісії від 03.07.2025 року щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, у тому числі протокол засідання ВЛК, висновки профільних лікарів- спеціалістів, дані обстежень, виписки з медичних документів, а також копію самої постанови ВЛК, оформленої у встановленому порядку.

Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом №598/9/21131 від 03.09.2025 на вищевказану скаргу повідомила, що військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі - Положення). Вказано, що згідно пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Зазначено, що з метою оскарження постанови ВЛК при районному ТЦК та СП, розташованого в місті Харків, ОСОБА_1 пропонується звернутись особисто або письмово до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення та протиправною бездіяльність щодо не розгляду скарги, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України правомірно надано роз`яснення в порядку Закону України «Про звернення громадян», що з метою оскарження постанови ВЛК при районному ТЦК та СП, розташованого в місті Харків, позивач має звернутись до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , та що у даній частині спірних правовідносин відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як слідує з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі – ВМС).

Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

В силу пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, гарнізонні ВЛК (п.п.2.6.1 п.2.6. глави 2 розділу І Положення №402).

Згідно з пунктом 2.7 розділу І Положення № 402 госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

- проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

- ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

- проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

- проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

- приймати постанови відповідно до цього Положення;

- перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

- залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Додатком 1 до Положення №402 є «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», яким визначено контингенти, що проходять медичний огляд за графами.

У графі ІІ Додатку 1 до Положення № 402 зазначено «Громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани)»:

Згідно з пунктом 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив: "...що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі". Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

З огляду на правові норми глави 21 розділу ІІ Положення № 402, оцінка визначення ступеню придатності є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Таким чином, ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних гарнізонних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд зробив висновок про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та у постанові від 26.02.2025 по справі № 600/3273/22-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано придатним до військової служби без застережень.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 2.4.5. Положення 402 - ВЛК регіону має право контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Також Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України покладається на Центральну військово-лікарську комісію розгляд, перегляд, скасування, затвердження, не затвердження, контролю згідно з цим Положенням постанови військово-лікарської комісії. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пп. 2.3.1. п. 2.3 Положення 402 центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно пп. 2.3.2 п. 2.3 Положення 402 начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 Положення 402 ЦВЛК має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;

особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);

архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

залучати, у разі необхідності, головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;

перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб;

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно пп. 2.3.5 п. 2.3 Постанови №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено та вбачається з листа ЦВЛК ЗСУ №598/9/21131 від 03.09.2025 скаргу позивача щодо рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого довідкою довідку №2025-0703-1000-4917-3 від 03.07.2025 про визнання придатним ОСОБА_1 до військової служби, розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та направлено позивачу відповідний лист.

Таким чином, відповідачем в порушення п. 2.3.5 Положення №402 не було прийнято постанови щодо розгляду скарги позивача, яка може бути оскаржена в судовому порядку.

Вказане свідчить про відсутність рішення щодо скарги позивача та відповідно про неналежний її розгляд.

Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, колегія суддів дійшла висновку, що для повного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, необхідним буде визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у неналежному розгляді скарги №0107/25-001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року, без прийняття мотивованої постанови за результатами такого розгляду та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України здійснити повторний розгляд скарги №0107/25-001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, про перегляд постанови військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, виклавши результат розгляду у формі належної постанови.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, зробив помилкові висновки.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №520/951/26 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн., а при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2555,90 грн.

З огляду на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, колегія суддів вважає, що витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України у загальному розмірі 2342,91 грн. (2129,92 грн.+2555,90 грн.)/2.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі №520/951/26 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у неналежному розгляді скарги №0107/25- 001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, на постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року, без прийняття мотивованої постанови за результатами такого розгляду.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України здійснити повторний розгляд скарги №0107/25-001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була надіслана листом від 01 серпня 2025 року, про перегляд постанови військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 липня 2025 року з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, виклавши результат розгляду у формі належної постанови.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (ЄДРПОУ 08356179) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 2342,91 грн. (дві тисячі триста сорок дві гривні 91 копійку).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк