Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №440/11723/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №440/11723/26

Суддя: Подобайло З.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 440/11723/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, повний текст складено 02.09.26 по справі № 440/11723/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік; визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п.п.3, ч.6, ст.27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я, відповідно до відомостей, які містяться у військово-обліковому документі у паперовій формі - тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , виданому 18.06.2019; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до Національної поліції для доставлення його до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд: забезпечити позов шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Мотивуючи дану заяву, представник позивача зазначив, що за умови здійснення органами ТЦК та СП заходів з мобілізації відносно позивача після неправомірного поновлення його на військовому обліку в статусі «військовозобов`язаний» в результаті реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 може закінчитись тяжкими непоправними наслідками для здоров`я позивача та становити безпосередню загрозу для його життя, а тому неприйняття заходів забезпечення позову потягне за собою грубе порушення статті 3 Конституції України. До того ж невжиття визначеного в цій заяві заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки за умови мобілізації позивача його статус «військовозобов`язаний» буде так же протиправно органами ТЦК та СП змінений на статус «військовослужбовець» і позивачеві доведеться й далі звертатись до суду з іншими позовами для поновлення порушених прав та інтересів. Неправомірне оголошення позивача в так званий «розшук ТЦК» шляхом звернення відповідачем до Нацполіції про доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку, обов`язок виконання яких у позивача був відсутній через відсутність у нього статусу «військовозобов`язаний» через визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, збільшує вірогідність його примусової мобілізації. Тож, належним, справедливим, співмірним та ефективним видом забезпечення позову є встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП, на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Мулявці Сергію Олександровичу в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/11723/26.

Залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову та забезпечити позов шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП, на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач являється особою з інвалідністю з дитинства, оскільки з 2007 року має хронічне аутоімунне захворювання шкіри – герпетиформний дерматит Дюринга, яке є невиліковним та потребує постійного лікування, що спрямоване лише на досягнення стійкої ремісії та відсікання чинників, які можуть провокувати симптоми у вигляді поширення різних за розміром і формою висипаннями, які супроводжуються сильним свербежем та печінням. Вказує, що за умови недотримання жорсткої дієти, що виключає найменшу можливість вживання продуктів та лікарських засобів, які мають у своєму складі йод і глютен, а також лікарських засобів, що містять в своєму складі інгредієнти натурального походження та попадання в організм цих заборонених продуктів харчування, зміна обстановки і способу життя позивачем різко провокують проявлення тяжких симптомів хвороби, за яких позивач потребує негайної госпіталізації. Забезпечення належних умов харчування з дотриманням необхідної для нормального життя позивача дієти з отриманням належних препаратів для підтримання належного стану організму в умовах забезпечення Збройних Сил України неможливе, а неможливість дотримання такого суворого медичного режиму гарантовано призведе до стрімкого, безповоротного погіршення стану здоров`я і створить безпосередню загрозу його життю. Стверджує, що обраний спосіб забезпечення позову носить тимчасовий характер з наданням тимчасового захисту прав і свобод, життя і здоров`я позивача до вирішення справи по суті та для його застосування є всі наявні об`єктивні обставини, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Звертає увагу, що суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято рішення про затримання та доставлення позивача до ТЦК, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. Водночас, розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, доказів неможливості взяття участі у судовому засіданні до суду не надали.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до електронного військово-облікового документу Резерв+, сформованого станом на 24.08.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в категорії військовозобов`язаний. Дата уточнення даних: 20.07.2026. Також наявна інформація про звернення до Нацполіції по причині: «Не стали на військовий облік за новою адресою».

Разом з тим, 18.06.2019 ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачеві видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , у пункті 8 якого зазначено, що призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 16.04.2019 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 наявні відмітки про виключення позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 з військового обліку 18.06.2019 та зняття з обліку 18.06.2019.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до Національної поліції для доставлення його до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення, позивач звернувся до суду з позовною заявою та подав заяву про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування заходу забезпечення позову шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП, на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду без з`ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами 1, 4, 5 та 6 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та мають бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів враховує те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Враховуючи вищевказане, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.02.2024 у справі №380/14241/23, від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 11.03.2026 у справі №380/12281/25 та ін.

Спірним у даній справі є питання правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до Національної поліції для доставлення його до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що вимоги заявника про заборону ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП, на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду, ґрунтуються на припущеннях щодо його можливого призову позивача на військову службу в майбутньому.

Такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті у подальшому пред`явленні позову і ототожнюватиметься з його фактичним задоволенням.

Доводи заявника, викладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, ґрунтуються виключно на припущеннях про подальші дії воєнізованих формувань щодо можливого його призову на військову службу під час мобілізації, за яким зміниться статус з "військовозобов`язаного" на "військовослужбовця".

Разом з тим, матеріли справи не містять належних доказів того, що, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняє дії по призову та/або направленню ОСОБА_1 до військової служби.

Більше того, можливі заходи призову позивача під час мобілізації не охоплюються предметом позову в цій справі.

Суд враховує, що безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі давали можливість суду бути переконаним у тому, що дії чи бездіяльність воєнізованих формувань будуть "очевидно протиправними" поза обґрунтованим сумнівом.

Колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи позивача щодо поданої заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у заяві про забезпечення позову не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, чи ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав, а також інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а тому заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мулявця Сергія Олександровича не підлягає задоволенню.

Суд вважає, що на даному етапі розгляду справи такий захід забезпечення позову, як заборона ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншим ТЦК та СП, на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації, з огляду на посилання позивача на хронічне аутоімунне захворювання шкіри, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем оскаржуються виключно дії відповідача щодо військового обліку позивача, а запропонований позивачем захід фактично спрямований на недопущення проведення інших процедур та прийняття рішень щодо можливого призову позивача на військову службу в майбутньому.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 по справі № 440/11723/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua