Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/29719/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/29719/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 року (ухвалене суддею Садовим М.І.) в справі № 520/29719/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 р. №385 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира військової частини ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 № 385 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період; в решті позовних вимог відмовлено.

06.07.2026 р. представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення суду в частині розподілу судових витрат, в якій просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 і Військової частини НОМЕР_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу на досудовому етапі в розмірі 30000 грн. та в суді першої інстанції в розмірі 25000 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 р. в справі № 520/29719/25 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.; в решті вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 р. в справі № 520/29719/25 змінити, збільшивши загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , з 3000 грн. до 55000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 134 і 139 Кодексу адміністративного судочинства України, неповно дослідив обставини, пов`язані з фактичним обсягом наданої правничої допомоги, та без належного мотивування зменшив документально підтверджені витрати.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 р. в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат в розмірі 3000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що витрати на на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з співмірності судових витрат в розмірі 3000 грн. зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. в справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. в справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. в справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. в справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. в справі № 340/1498/22.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. в справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. в справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. в справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. в справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. в справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. в справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: договору про надання правничої допомоги № 1 від 04.08.2025 р.; додаткову угоду № 1 від 07.11.2025 р.; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03.07.2026 р.; товарний чек № б/н від 04.08.2025 р.; товарний чек № б/н від 07.11.2025 р.

З наданих документів встановлено, що згідно з договору про надання правничої допомоги № 1 від 04.08.2025 р., за яким адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист прав клієнта у питаннях виключення з військового обліку, мобілізації, включення до особового складу військової частини та розшуку, з правом представляти його у всіх державних органах, судах та установах, отримувати документи, подавати заяви, сплачувати збори, оскаржувати рішення, а також передоручати повноваження іншим особам; Клієнт, у свою чергу, зобов`язується надавати необхідні документи й інформацію, видавати довіреності, компенсувати витрати, своєчасно приймати рішення та оплачувати послуги адвоката, які оцінені у 30000 грн., з додатковою оплатою витрат, відряджень та подвійним тарифом у вихідні й святкові дні, при цьому акт виконаних робіт вважається прийнятим, якщо протягом 5 днів після отримання не подано письмових заперечень.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 07.11.2025 р. до договору про надання правової допомоги № 1 від 04.08.2025 р. сторони домовилися внести зміни до Договору №1 від 04.08.2025 р. про надання правничої допомоги, за яким Клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснювати підготовку та подання адвокатських запитів щодо виключення клієнта з військового обліку, мобілізації, включення до особового складу військової частини та розшуку, а також представляти Клієнта в суді першої інстанції у справі про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття на військовий облік і призову, скасування наказу про мобілізацію та зарахування до військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання командира ухвалити рішення про звільнення Клієнта зі служби та виключення його зі списків особового складу, а також виключення з військового обліку ОСОБА_1 ; гонорар адвоката встановлено в розмірі 30000 грн. за підготовку та подання запитів і 25000 грн. за представництво в суді; додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє протягом строку дії основного договору.

Згідно з акту виконаних робіт (наданих послуг) від 03.07.2026 р. на виконання договору про надання правничої допомоги №1 від 04.08.2025 р. адвокатом здійснено комплекс робіт, що включав консультацію клієнта, узгодження стратегії, підписання договору, підготовку та подання численних адвокатських запитів до органів ВСП, ГУНП, ДБР, військових частин та ОТЦК, складання та подання позовної заяви, уточненої позовної заяви, апеляційної скарги, заяв і клопотань у суді, а також відповідей на відзиви та заяви про додаткове рішення; загалом витрачено 53 години, а відповідно до умов договору та додаткової угоди №1 від 07.11.2025 р. гонорар на досудовому етапі становить складає 30000 грн. за адвокатські запити та за представництво в суді першої інстанції 25000 грн. у справі щодо мобілізації та військового обліку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адвокат просив стягнути витрати за підготовку та подання адвокатських запитів щодо виключення позивача з військового обліку, мобілізації клієнта, включення в особовий склад військової частини, а також розшук на загальну суму 30000 грн., однак в додатках до позовної заяви не зазначено жодних адвокатських запитів, які направлялись в інтересах позивача, інформація на які була однією із фактичних обставин подання позову до суду. Натомість, містяться відповіді на адвокатський запит щодо позивача, як військовослужбовця від ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримано відповідь на адвокатський запит від ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена сума 30000 грн. за підготовку та подання адвокатських запиті у зв`язку з розглядом цієї справи є завищеним.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 3000 грн. є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. оскільки вони є обґрунтованими, документально підтвердженими та є співмірними обсягу виконаних робіт та складності справи.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовує і не дає підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/29719/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін