Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/17211/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/17211/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 (суддя: Ніколаєва О.В., м. Харків) по справі № 520/17211/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» від 26.05.2025 №702 щодо застосування до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.06.2025 №324 о/с про звільнення зі служби в поліції з 04.06.2025 поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314);

- поновити ОСОБА_1 з 04.06.2025 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.06.2025 по день поновлення на посаді, з урахуванням податків і зборів, включаючи середню заробітну плату за один місяць, що підлягає негайному виконанню;

- постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позову зазначив про протиправність пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» від 26.05.2025 №702 та наказу від 04.06.2025 №324 о/с як таких, що прийняті без повного проведення службового розслідування, за відсутності події дисциплінарного проступку з боку позивача, без обґрунтування обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, що порушує його право на працю.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 520/17211/25 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, місто Харків, Харківська область, Харківський район, 61002, код ЄДРПОУ: 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді – відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 520/17211/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 ..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на приписи Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, стверджував, що висновок службового розслідування є ключовим документом, в якому повинні бути чітко встановлені об`єктивна та суб`єктивна сторони дисциплінарного проступку, мотив, наслідки, ступінь вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, оскільки саме на його основі керівник видає наказ про накладення стягнення. Разом з цим, у наданих відповідачем матеріалах простежується непослідовність у правовій кваліфікації діяння позивача, зокрема відсутнє чітке визначення, чи полягає воно у вчиненні протиправної дії (відмови від виконання наказу, його обговоренні, критиці), чи у бездіяльності (невиконанні наказу).

Вищезазначене, на думку позивача, свідчить про внутрішню суперечність у правовій оцінці поведінки ОСОБА_1 , так як йому одночасно ставиться у провину як активна протиправна дія (відмова, обговорення, критика наказу), так і пасивна бездіяльність (невиконання наказу), що є юридично несумісними, взаємовиключними та унеможливлюють об`єктивну оцінку складу дисциплінарного проступку, а тому ставить під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача, що залишено поза увагою судом першої інстанції.

Крім того, зазначив, що під час проведення службового розслідування не було отримано та досліджено ключовий наказ №308 дск/ВС від 22.04.2025, взагалі не було встановлено його існування та за невиконання якого до позивача застосували найсуворіше дисциплінарне стягнення, таке, як звільнення зі служби в поліції. При цьому, при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності комісія обмежилась оцінкою зафіксованої на відеозаписі інформації, тобто, матеріали службового розслідування не містять ключового документа, порушення якого становить зміст проступку, що прямо суперечить вимогам пункту 5 розділу VI Порядку № 893 та принципам юридичної визначеності і презумпції невинуватості. За відсутності наказу, порушення якого ставляться у провину, неможливо встановити об`єктивну сторону діяння, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним.

Переконував, що текст документу, зачитаний на відеозаписі, не відповідає структурі повноцінного бойового наказу, встановленій Бойовими статутами, з огляду на те, що з семи обов`язкових пунктів: повністю відсутні 4 (оцінка противника (склад, положення, характер дій, вогневі засоби), завдання сил старшого начальника та сусідів, витрата боєприпасів/нормування, своє місце і заступника); частково наявні 2 пункти (бойове завдання взводу та порядок його виконання, завдання відділенням/групам/вогневим засобам); належним чином надано лише 1 пункт (час готовності до бою (дій)). Отже, наказ віддано формально, за відсутності необхідної деталізації, що вказує на небезпечну невизначеність умов бойового застосування, що могло безпосередньо вплинути на фізичну безпеку позивача та інших поліцейських.

Апелянт вважає, що у сукупності наведені обставини підтверджують те, що наказ № 308 дск/ВС не був ані належним чином оформленим розпорядчим документом, ані бойовим розпорядженням чи наказом, що відповідав би вимогам Бойових статутів, а, відтак, не породжував юридичного обов`язку для безумовного його виконання поліцейськими в умовах стримування збройної агресії та участі у бойових діях.

Наполягав, що позивач не вчинив жодних дій - ані вербальних, ані невербальних, які свідчили б про відмову від виконання наказу. Навпаки, як убачається з відеозапису, він виконав вимоги частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме негайно повідомив безпосереднього керівника про обставини, які можуть перешкодити виконанню наказу, з обґрунтуванням причин та зазначенням проблем, що потребують реагування.

Отже, вказує на формальний підхід до проведення службового розслідування та неповноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду 25.02.2026 по справі № 520/17211/25 залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції Харківській області у званні старшого сержанта поліції.

До ГУНП в Харківській області 25.04.2025 надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , в якій містилась інформація щодо невиконання наказу командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_4 від 22.04.2025 №308 дск/ВС “Про виконання бойового (спеціального) завдання” окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, вимоги якого відмовились виконувати, зокрема, але не виключно, поліцейський взводу №1 роти №4 старший сержант поліції ОСОБА_1 , посилаючись на особисті причини.

З метою перевірки вказаних відомостей наказом ГУНП в Харківській області від 06.05.2025 №1302 призначено службове розслідування.

20.05.2025 затверджено висновок службового розслідування за відомостями у доповідній записці БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 25.04.2025 №293-2020 (1474).

Пунктом 2 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №702 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» від 26.05.2025 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ч. 1 ст. 65 Конституції України, п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4 та 6 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1 п. 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.10.2024 №2172, до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №324 о/с від 04.06.2025 позивача звільнено зі служби в поліції з 03.06.2025 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Позивач, вважаючи зазначені накази протиправними та необґрунтованими, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки: службове розслідування проведено відповідачем у спосіб, передбачений законом, висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі, а вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції наказом № 324 о/с від 04.06.2025 слугували твердження відповідача про невиконання ОСОБА_1 наказу від 22.04.2025 №308 дск/ВС “Про виконання бойового (спеціального) завдання”.

Нормативною ж підставою вказано порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 65 Конституції України, п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4 та 6 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1 п. 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.10.2024 №2172.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.

Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі по тексту – Дисциплінарний статут), що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Згідно з пунктами 1, 4, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

За приписами частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Як передбачено частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Так, підставою для призначення службового розслідування відносно позивача слугувала доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області (далі - БПОП ГУНП) майора поліції - Есаулка В.І., від 25.04.2025 №293-2025 (1474) щодо невиконання наказу командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_4 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання".

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення № 893, дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.

На виконання пункту 3 розділу І Положення № 893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5 розділу VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Таким чином, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Так, з наявного у матеріалах справи висновку, затвердженого начальником ГУНП в Харківській області Токарем П.Т. 20.05.2025, колегією суддів встановлено, що дисциплінарна комісія визнала доведеним факт відмови позивача від виконання правомірного наказу, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.

З цього приводу слід зазначити, що, відповідно до частини 3 статті 4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Частиною 2 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

З матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі доповідної записки т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 , колегією суддів встановлено, що 23.04.2025 о 12:00 год. у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_4 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», вимоги якого відмовились виконувати, зокрема, але не виключно, поліцейський взводу №1 роти №4 старший сержант поліції ОСОБА_1 .

За твердженнями відповідача, відмова від виконання наказу від 22.04.2025 № 308дск/ВС зафіксована на службовий портативний відеореєстратор поліцейських відділення моніторингу та контролю БПОП ГУНП.

Так, з досліджених колегією суддів відеофайлів «VID250423-120635F-000012-280012-0031» та «VID250423-121636F-000012-280012-0032» вбачається, що старший сержант поліцейський взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області Головко А.В. представився та повідомив, що через стан здоров`я виконати наказ не зможе. Також, проінформував про наявність направлення № 231 від 01 квітня 2025 року на лікування в ДУ ТМО МВС України по Луганській області.

З наданих під час службового розслідування письмових пояснень позивача вбачається, що 23.04.2025 приблизно о 12:00 год. останньому було зачитано бойовий наказ від 22.04.2025 №308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Позивач не відмовився його виконувати, що було зафіксовано портативним відеореєстратором, однак повідомив, що має проблеми зі здоров`ям, а саме проблеми зі спиною. До пояснення додав копії: висновку МРТ поперекового відділу хребта (Т12 S2) від 31.03.2025, відповідно до якого встановлено: МР-ознаки протрузій між хребцевих дисків в сегменті L4-S1, остеохондроз, помірний спондилоартроз поперекового відділу хребта; виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.04.2025 №25/0321, відповідно до якої ОСОБА_1 11.04.2025 виписаний з ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» з поліпшенням та був звільнений від фізичних навантажень та носіння бронежилету терміном на 10 днів; консультативного висновку невролога від 06.05.2025.

Однак, незважаючи на викладене, дисциплінарна комісія вважала, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні наказу № 308 дск/ВС, старший сержант поліції ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

З цього приводу слід зазначити, що на підтвердження незадовільного фізичного стану, який може перешкодити належному виконанню бойового наказу № 308 дск/ВС, позивачем надавались дисциплінарній комісії:

- консультативний висновок спеціаліста № 1842 від 08 березня 2025 року, який видано Управлінням домедичної та медичної допомоги («Медична рота») ДПОП ОШБ «Лють» та яким діагностовано вертеброгенну люмбалгію з м`язово-тонічним синдромом;

- висновок магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 31 березня 2025 року, яким діагностовано у ОСОБА_1 МР-ознаки протрузій міжхребцевих дисків в сегменті L4-S1. Остеохондроз, помірний спондилоартроз поперекового відділу хребта;

- консультативний висновок спеціаліста № 2705/3664 від 01 квітня 2025 року, який видано лікарем-неврологом Управління домедичної та медичної допомоги («Медична рота») ДПОП ОШБ «Лють», відповідно до якого у позивача діагностовано хронічну вертебральну люмбалгію на фоні остеохондрозу, помірного спондилоартрозу, ПКВХ, протрузій міжхребцевих дисків L4 – L5 та L5 – S1 з локальними розривами фіброзного кільця диску, з частковим здавленням дурального мішка з м`язово-тонічним синдром;

- направлення № 231 від 01 квітня 2025 року на лікування в ДУ ТМО МВС України по Луганській області з діагнозом «Хронічна вертебральна люмбалгія на фоні остеохондрозу, помірного спондилоартрозу, ПКВХ, протрузій міжхребцевих дисків L4 – L5 та L5 – S1 з локальними розривами фіброзного кільця диску, з частковим здавленням дурального мішка з м`язово-тонічним синдром»;

- результат огляду № 9708872 від 02 квітня 2025 року, який проведено лікарем-терапевтом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», після чого у ОСОБА_1 діагностовано люмбаго з ішіасом середньої важкості;

- виписку № 25/0321 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11 квітня 2025 року, яка видана ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», з якої вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 02 квітня 2025 року по 11 квітня 2025 року з діагнозами «М54.4 Хронічна вертеброгенна люмбалгія на тлі остеохнодрозу помірного спондилоартрозу, ПКВХ, протрузій міжхребцевих дисків L4 – L5 та L5 – S1 з локальними розривами фіброзного кільця диску, з частковим здавленням дурального мішка з м`язово-тонічним синдром, стадія загострення». Виписано зі зменшенням болю в поперековому відділі хребта (а не у зв`язку з його зникненням), звільнено від фізичних навантажень та носіння бронежилету терміном на 10 діб, рекомендовано спостереження у невропатолога, призначено приймання протизапальних та обезболюючих ліків протягом місяця.

За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах, повідомлені позивачем причини, наявність яких перешкодила виконанню наказу № 308 дск/ВС, зокрема, незадовільний фізичний стан з наданням надалі дисциплінарній комісії вищевказаних медичних документів на підтвердження таких обставин, не є вочевидь неповажними, а, відтак, підлягали врахуванню дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування, однак взагалі були залишені поза увагою. Оцінка ним не надавалася.

Враховуючи, що позивач повідомив про вищезазначені обставини, ним дотримано вимоги частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, під час доведення до його відома наказу № 308 дск/ВС.

Слід зауважити, що згідно з частиною 6 статті 4 Дисциплінарного статуту, керівник несе відповідальність не лише за видання наказу, а і за його відповідність закону та результати виконання. В умовах, коли позивач вказував на об`єктивні перешкоди медичного характеру, посадова особа, що віддавала відповідні накази зобов`язана була вжити заходів щодо належної перевірки його стану здоров`я. Натомість, жодних дій у цьому напрямку здійснено не було.

Разом із тим, всупереч частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службовим розслідуванням не встановлено істотних причин та умов, що сприяли можливому порушенню службової дисципліни, зокрема, не досліджено та не надано належної оцінки факту повідомлених позивачем обставин погіршення здоров`я.

Посилання відповідача на проведення поверхневого медичного огляду лікарем під час доведення змісту наказу до ОСОБА_1 , яким не встановлено протипоказань до виконання бойових завдань позивачем, не звільняло відповідача від обов`язку своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з наданням їм належної оцінки.

Невжиття таких заходів свідчать про формальний підхід до проведення службового розслідування та неповноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У пункті 82 постанови від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 Верховний Суд наголошував на тому, що будь-які фактори, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.

Сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Присяги працівника поліції, недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів наголошує, що норми Дисциплінарного статуту та Порядок № 893 зобов`язують дисциплінарну комісію та керівника враховувати вищевказані відомості щодо поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування, адже рішення про визначення поліцейському виду дисциплінарного стягнення повинно бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на фактичних даних і матеріалах, зібраними під час розслідування.

Водночас, дисциплінарною комісією, а в подальшому і керівником у спірних наказах, при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення не враховано характер проступку та обставини, за яких він був вчинений.

У цьому зв`язку колегія суддів акцентує, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Між тим, колегія суддів вважає, що ненадання дисциплінарною комісією оцінки таким обставинам, як наявність у позивача медичних документів, перелік яких наведено вище, вказує на передчасність висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки у даному випадку ключовим аспектом у доведеності порушення позивачем службової дисципліни є встановлення під час службового розслідування наявності/відсутності поважних причин невиконання вимог спірного наказу та неприбуття до визначеного місця для виконання поставлених завдань, чого зроблено не було.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування положень Дисциплінарного статуту, якими урегульовано особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, з урахуванням усталеної практики, Верховний Суд вказав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.)

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 600/4386/22-а.

На переконання колегії суддів, порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Водночас саме лише відтворення у висновку службового розслідування обставин повідомлення позивачем про незадовільний стан здоров`я без надання відповідної оцінки таким поясненням, не є достатньою правовою підставою для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами.

Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні саме без поважних причин наказу командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 22.04.2025 № 308дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання", оскільки не надано жодної належної оцінки наявним у матеріалах службового розслідування медичним документам.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено належними доказами вчинення позивачем дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, а відтак, і наявність вини позивача.

Вищенаведене, на переконання колегії суддів, є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» від 26.05.2025 №702 щодо застосування до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

З огляду на те, що наказ № 702 визнано судом протиправним, колегія суддів вважає, що такий наказ не може породжувати правових наслідків від моменту його прийняття та слугувати законною підставою для прийняття інших наказів, зокрема, щодо його застосування та виконання.

Отже, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.06.2025 №324 о/с про звільнення зі служби в поліції з 04.06.2025 поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314) є також таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи, що звільнення позивача з посади визнано судом протиправним, керуючись приписами вищенаведеної норми права, ОСОБА_1 слід поновити на посаді, яку він займав до свого звільнення.

Оскільки 04.06.2025 (тобто день звільнення) є останнім днем служби позивача, то поновлення на службі слід провести з наступного календарного дня, тобто з 05.06.2025.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку № 100, встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Пунктом 2 вказаного Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24.12.1999 № 13 роз`яснено, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 № 669/28799, затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі по тексту - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 9 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, поліцейські отримують грошове забезпечення не за робочі дні, а за календарні дні, тому при розрахунку середньоденного заробітку необхідно брати кількість календарних днів.

Як зазначалось вище, днем звільнення позивача є 04.06.2025. Отже, двома попередніми місяцями перед звільненням є квітень 2025 року (30 календарних днів) та травень 2025 року (31 календарний день).

Виходячи зі змісту наданої відповідачем довідки від 13.06.2025 № 938 про доходи, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 543,36 грн., середньомісячна заробітна плата позивача складає 16572,48 грн..

Такий розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивачем не заперечується.

Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (04.06.2025) та дату поновлення на посаді (19.10.2026), кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 05.06.2025 по 19.10.2026 становить 502 календарних днів.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день прийняття рішення судом першої інстанції (з 05.06.2025 по 19.10.2026) складає 272766,72 грн. (543,36 грн.*502 днів).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача про поновлення на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає наявними підстави допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 16572,48 грн..

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції не надав правової оцінки підставам прийняття оскаржуваних у цій справі рішень відповідача, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та допустився порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 520/17211/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» від 26.05.2025 №702 щодо застосування до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.06.2025 №324 о/с про звільнення зі служби в поліції з 04.06.2025 поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031314).

Поновити ОСОБА_1 з 05.06.2025 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.06.2025 по 19.10.2026 у розмірі 272766 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 72 коп.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, Україна, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13 код ЄДРПОУ: 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16572,48 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 48 коп..

В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін