Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №440/8053/25
Суддя: Мінаєва К.В.
Головуючий І інстанції: С.С. Бойко
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 р.Справа № 440/8053/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8053/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163750028540 від 02.05.2025 року стосовно не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 року, а саме: з 01.9.1981 року по 25.05.1982 рік, робота в Полтавському краєзнавчому музеї; з 06.09.1982 року (з 07.08.1983 рік по 06.08.1986 догляд за дитиною) по 28.02.1985 рік, робота в Полтавському виробничому об`єднанні Пересувна механізована колона; з 28.10.1985 року по 27.12.1985 рік, робота на Полтавському заводі штучних алмазів та алмазного інструменту імені 50-річчя СССР; з 01.08.1986 року по 04.05.1987 рік, робота в Полтавському спеціалізованому госпрозрахунковому монтаж-пусконалагоджувальне управління; з 18.05.1987 року по 15.07.1991 рік, робота в Оптовій базі «Продтехпостач»; з 01.08.1991 року по 09.06.1992 рік, робота в Полтавському багатогалузевому підприємство «Септима»; з 10.06.1992 року по 10.04.1995 рік робота в Полтавському багатогалузеве підприємство «Септима»; з 16.05.1995 року по 05.06.1995 рік, робота в Октябрському районному відділі внутрішніх справ міста Полтави; з 11.08.2000 року по 06.02.2001 рік період отримання допомоги по безробіттю та перебування на обліку у Полтавському міському центрі зайнятості;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію.
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що рішенням №163750028540 від 02.05.2025 їй було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не було зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 року з підстав того, що не підтверджено зміну прізвища особи ОСОБА_2 .
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750028540 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запис на титульному аркуші трудової книжки від № НОМЕР_1 прізвища позивачки здійснено у зв`язку з одруженням на підставі паспорту Серії НОМЕР_2 , виданого Окт. РОВД 13.11.1986, вказаний запис засвідчений печаткою та ПІБ відповідальної особи. Крім того, факт зміни прізвища позивачки з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.04.2025 №00050813746 /а.с. 72/.
Суд першої інстанції вважав, що за наведених обставин посилання відповідача у рішенні про відмову в призначенні пенсії від 02.05.2025 року №163750028540 на невідповідність трудової книжки від № НОМЕР_1 пункту 2.11. Інструкції про порядок ведення трудових книжок та не врахування до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці, є необґрунтованими, тому дійшов висновку, що обрахунок страхового стажу ОСОБА_1 у розмірі 7 років 3 місяця 14 днів здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії.
Суд констатував, що обрахунок стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750028540 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 року, а саме: з 01.09.1981 року по 25.05.1982 рік, робота в Полтавському краєзнавчому музеї; з 06.09.1982 року (з 07.08.1983 рік по 06.08.1986 догляд за дитиною) по 28.02.1985 рік, робота в Полтавському виробничому об`єднанні Пересувна механізована колона; з 28.10.1985 року по 27.12.1985 рік, робота на Полтавському заводі штучних алмазів та алмазного інструменту імені 50-річчя СССР; з 01.08.1986 року по 04.05.1987 рік, робота в Полтавському спеціалізованому госпрозрахунковому монтаж-пусконалагоджувальне управління; з 18.05.1987 року по 15.07.1991 рік, робота в Оптовій базі «Продтехпостач»; з 01.08.1991 року по 09.06.1992 рік, робота в Полтавському багатогалузевому підприємство «Септима»; з 10.06.1992 року по 10.04.1995 рік робота в Полтавському багатогалузеве підприємство «Септима»; з 16.05.1995 року по 05.06.1995 рік, робота в Октябрському районному відділі внутрішніх справ міста Полтави; з 11.08.2000 року по 06.02.2001 рік період отримання допомоги по безробіттю та перебування на обліку у Полтавському міському центрі зайнятості та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі є передчасними, оскільки вказане питання підлягає вирішенню органом Пенсійного фонду в межах повторного розгляду заяви про призначення пенсії.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що із трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.09.1981 року встановлено, що на титульному аркуші трудової книжки прізвище ім`я по батькові вказано « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним заявниці. На титульному аркуші виправлення щодо імені позивача відсутні. У зв`язку із цим, записи наданої трудової книжки НОМЕР_1 не підтверджують трудовий стаж ОСОБА_1 та не можуть враховуватись при призначенні пенсії за віком.
Позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за умови подання додаткових матеріалів на підтвердження періодів роботи.
Враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж (31 рік) відповідно і відсутнє право на призначення пенсії за віком по досягненні 60 річного віку, а тому рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 163750028540 від 02.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято правомірно.
Зауважує, що суд першої інстанції не звернув на вказані вище обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
21.09.2026 позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що у зв`язку з тим, що вона двічі виходила заміж та змінювала своє прізвище, тому на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 однією рискою закреслено «дівоче» прізвище « ОСОБА_5 » і записано « ОСОБА_3 », а в подальшому після того як вийшла заміж вдруге, закреслено і прізвище « ОСОБА_3 » і записано « ОСОБА_4 », а також виправлено ім`я, а саме « ОСОБА_6 » закреслено та написано « ОСОБА_6 ». Крім того, у верхньому лівому кутку на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки внесено зміни про прізвище, а саме ОСОБА_7 свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 видане 03 червня 1982 р., яке закреслено однією лінією і написано « ОСОБА_8 изменена фамилия в связи в ступлением в брак паспорт сер. НОМЕР_4 виданий Окт.СОВД г. Полтава». Також на вказаній сторінці міститься напис «Виправленому на « ОСОБА_6 » вірити, згідно паспорту НОМЕР_5 виданого Октябрським РВ ПМУ УМВС України у Полтавській області виданий 3 листопада 2000 р.» зазначені зміни завірені уповноваженими особами та поставлені печатки.
Зауважує, що до заяви про призначення пенсії було надано відповідачу свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 на прізвище « ОСОБА_5 », також трудову книжку. Додатково зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00050813746 від 24.04.2025 року; Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу (копії додаються). Окремо звертає увагу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2007 року по справі №2-о-192/07, яким вирішено: «Визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Крім того, рішенням суду встановлено: «І в свідоцтві про народження, і в паспорті заявниці вказано ім`я та по батькові – « ОСОБА_10 », а також однакову дату народження – « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та місце народження – «м. Полтава», що дає підстави вважати, що дані документи належать одній людині. В свідоцтві про народження заявниці вказано, що її матір`ю є ОСОБА_9 »
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних доказів, вважає, що періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1981 року підлягають врахуванню до трудового стажу, оскільки зазначені періоди роботи підтверджуються належними документами. Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права
Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 по справі №440/8053/25 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін .
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.
V. Обставини, встановлені судом.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського об`єднаного управління ПФУ з заявою про призначення пенсії /а.с. 63/, яка прийнята і зареєстрована за №2561.
До вказаної заяви додано, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 /а.с. 74-81/, свідоцтво про шлюб /а.с. 63/.
Зазначену заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750028540 у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону №1058 відмовлено /а.с. 62 зворотній бік/.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, у 2027 році будуть мати відповідно до п.2 цієї ж статті, - у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 24 років, у 2029 році будуть мати відповідно до п. 3 цієї ж статті, - у віці 65 років, за наявності страхового стажу від 15 років. Відповідно до ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 з наступними змінами, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
За результатами розгляду документів, поданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981, оскільки не підтверджено зміну прізвища особи ОСОБА_2 . Страховий стаж розраховано з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
У вищезазначеному рішенні також вказано, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 7 років 3 місяців 14 днів.
Позивачка, вважаючи протиправним вказане рішення, звернулася до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.
Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) .
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162), відповідно до пункту 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається, зокрема, на те, що до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1981, оскільки не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_2 .
Дослідивши записи, наявні в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 01.09.1981, апеляційний суд зазначає, що на титульному аркуші трудової книжки прізвище працівника " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_3 " закреслено та зазначено " ОСОБА_4 ", крім того, ім`я " ОСОБА_6 " закреслено та зазначено " ОСОБА_6 ", по батькові вказано без виправлень " ОСОБА_11 " (а.с. 74-81).
Титульний аркуш трудової книжки містить закреслений запис " ОСОБА_7 свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 03.07.1982", після цього йде запис " ОСОБА_1 змінено прізвище у зв`язку зі шлюбом паспорт Сер НОМЕР_2 виданий Окт. РОВД 13.11.1986, вказаний запис засвідчений печаткою та ПІБ відповідальної особи.
Крім того, на титульному аркуші трудової книжки міститься запис "Виправленому на " ОСОБА_6 " вірно, згідно паспорту НОМЕР_5 виданого Октябрським РВ ПМУУМВС України у Полтавській області виданого 3 листопада 2000 року, вказаний запис засвідчений печаткою, підписом та ПІБ відповідальної особи.
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 24.05.2025 №00050815634 за параметрами запиту " ОСОБА_7 " 18 лютого 1985 року згідно номеру актового запису 98 внесеного Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 було розірвано шлюб.
Відповідно до в графи "зміни, внесені до відомостей актового запису" зазначено, що 24 квітня 2025 р. реєстратором Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі заяви гр. ОСОБА_1 №217/30.30-30 від 24 квітня 2025 р., відповідно до п. 4.5 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості про дружину власне ім`я ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_6 (а.с. 70-71).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.04.2025 №00050813746 за параметрами запиту " ОСОБА_7 ", в графі "Реєстрація актового запису про шлюб" зазначено наступне:
-відомості про актовий запис: номер актового запиту - 2475, дата складання - 24 вересня 1986 року, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис поновлено - ні;
-відомості про чоловіка: прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 , власне ім`я, по батькові - ОСОБА_13 , національність - росіянин;
-відомості про дружину: прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 , власне ім`я по батькові - ОСОБА_10 , національність - українка.
В графі "Відомості про розірвання шлюбу" зазначено наступне: орган реєстрації актів цивільного стану - Октябрський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, номер актового запису про розірвання шлюбу - 524, дата складання - 12 вересня 1997 р. (а.с. 72).
Апеляційний суд зауважує, що на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1981 прізвище працівника " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_3 " закреслено та зазначено " ОСОБА_4 ", також титульний аркуш трудової книжки містить закреслений запис " ОСОБА_7 свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 03.07.1982", після цього йде запис " ОСОБА_1 змінено прізвище у зв`язку зі шлюбом паспорт Сер НОМЕР_2 виданий Окт. РОВД 13.11.1986, вказаний запис засвідчений печаткою та ПІБ відповідальної особи.
Крім того, факт зміни прізвища позивача з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.04.2025 №00050813746 (а.с. 72).
Враховуючи досліджені судом докази, вказані пенсійним органом недоліки заповнення трудової книжки позивачки не можуть бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Відповідачем не враховано, що не всі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно встановив, що обрахунок стажу позивачки здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, а тому рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750028540 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє та зауважує, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 по справі № 440/8053/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua