Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №440/13686/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №440/13686/25

Суддя: Чалий І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 440/13686/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) від 10.09.2026 по справі № 440/13686/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

13.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтована приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, заявник вказує на те, що на даний час судове рішення залишається невиконаним, чим порушуються права позивача (стягувача). На думку позивача, за таких обставин судовий процес не може вважатися завершеним, оскільки остаточне судове рішення залишається невиконаним. А тому з метою належного виконання судового рішення, слід встановити судовий контроль за його виконанням шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 440/13686/25 скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 - задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 протягом двох місяців, з дня отримання цієї постанови, до суду першої інстанції.

До суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 440/13686/25 разом з доказами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі № 440/13686/25.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що у звіті Військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 в місяць звільнення не набув права на додаткову винагород на період дії воєнного стану виплата якої здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмір додаткової винагороди отриманої у травні 2024 становить 00 грн. 00 коп. При цьому Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь від № 9/2/4563 від 02.09.2025, якою було надано довідку про грошове забезпечення та інші види винагород Позивача, зазначена довідка містить інформацію про те, що Позивач отримував додаткову грошову винагороду в період проходження військової служби. Відтак, розрахунок додаткової грошової винагороди, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації, є таким: 1 035 197,39 грн (загальна сума додаткової грошової винагороди за весь період) / 30 місяців = 34 507,58 грн – середньомісячний розмір додаткової грошової винагороди. 15 483,87 грн / 30 календарних днів = 1 150,22 грн - одноденний розмір додаткової винагороди. 1 150,22 грн * 68 днів невикористаної відпустки = 78 214,91 грн - сума додаткової грошової винагороди, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації. Отже, висновок відповідача про відсутність підстав для виплати грошової компенсації та визначення її розміру у сумі 0,00 грн є безпідставним, оскільки здійснений із порушенням вимог пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 та без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував за останньою штатною посадою. Тому, аргументи, викладені у звіті Військової частини НОМЕР_1 , не свідчать про належне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 440/13686/25, а тому порушують право позивача на ефективний судовий захист.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 68 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 440/13686/25 скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 - задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25 протягом двох місяців, з дня отримання цієї постанови, до суду першої інстанції.

До суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 440/13686/25 разом з доказами.

Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції виходив з того, що керуючись проведеними розрахунками, а саме розміром виплати компенсації відпустки після виключення зі списків 54939,24 грн., з урахуванням розміру додаткової винагороди на яку набув право ОСОБА_1 у листопаді 2024, станом на день звільнення з військової служби, загальна сума компенсації після перерахунку становить 54939,24 грн.

Відтак, суд погодився з доводами Військової частини НОМЕР_1 , що рішення суду виконане в межах покладених на Військову частину НОМЕР_1 зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб`єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 68 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Наданий відповідачем перерахунок на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року фактично свідчить про відповідач заперечує наявність у позивача права на перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 440/13686/25, набрало законної сили, відповідачем у встановленому законом порядку не було оскаржене.

Щодо посилання відповідача на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам визначено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, як на підставу зазначення нульових показників розміру додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, колегія суддів зазначає таке.

Право позивача на врахування додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при перерахунку компенсації за невикористані дні відпусток, встановлене рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025, та не є спірним в межах розгляду звіту про виконання рішення суду.

При цьому відповідач, вказуючи, що розмір додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при перерахунку компенсації за невикористані дні відпусток становить 0,00 грн. фактично заперечує дане право.

Розмір перерахованої на виконання рішення суду компенсації не змінився, що свідчить про невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 по справі № 440/13686/25.

Отже, суд першої інстанції не навів мотивованого висновку чому перерахунок здійснений відповідачем з використанням нульового показника додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 є на його думку належним виконанням рішення, адже фактично розмір компенсації за невикористані дні відпусток не змінився, а суд при цьому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 по справі № 440/13686/25 визначив, що позивач має право на перерахунок компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням додаткової винагороди визначеної постановою № 168.

Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Також колегія суддів зазначає, що без дослідження та надання правової оцінки доводам як відповідача, так і позивача, затвердження судом першої інстанції звіту є передчасним, оскільки вказані обставини є суттєвими та підлягають з`ясуванню судом.

Суд враховує, що розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи судом встановлюється на підставі доказів, якими є будь-які дані. Відповідно до статей 73 та 74 КАС України докази мають бути належними та допустимими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про наявність / відсутність підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення, висновки суду першої інстанції є передчасними.

Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про прийняття звіту та зобов`язуючи подати новий звіт протягом трьох місяців, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/13686/25 - скасувати.

Справу № 440/13686/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Оригінал: reyestr.court.gov.ua