Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/20214/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/20214/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/20214/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового забезпечення.

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 19.06.2026 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового забезпечення.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 19.06.2026 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 у розмірі 331466,81 грн., які виплатив 19.06.2026 року, тому вважав, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що кошти, що підлягають виплаті як компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаційний характер та спрямовані на відшкодування негативних наслідків інфляційних процесів, при цьому сам факт виплати доходу на виконання судового рішення не свідчить автоматично про виникнення у особи права на відповідну компенсацію. Таким чином, рішення відповідача про відмову у виплаті компенсації є правомірним, а висновки суду першої інстанції про наявність протиправної відмови не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність чи протиправну відмову щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки питання виплати такої компенсації було розглянуто відповідачем за заявою позивача та вирішено шляхом прийняття відповідного рішення про відмову керуючись чинним законодавством України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в Національному університеті цивільного захисту України до 20.08.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/31636/25 визнано протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо зменшення відсоткового розміру встановлених надбавки за особливості проходження служби та премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023 на виконання судового рішення справи № 520/32600/24.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок складових грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 року, з урахуванням премій та щомісячних надбавок за особливості проходження служби у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку грошового забезпечення на виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 520/32600/24.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі № 520/31636/25 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/31636/25 - змінено, викладено абзац третій резолютивої частини в наступній редакції:

"Зобов`язати Національний університет цивільного захисту України провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, а саме щомісячних надбавки за особливості проходження служби та премій у належних відсоткових розмірах, установлених Національним університетом цивільного захисту України: по надбавці за особливості проходження служби з 01.01.2020 по 31.08.2020 та з 01.01.2021 по 20.05.2023 - 50% від перерахованих посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років; по премії з 01.01.2020 по 20.05.2023: за січень 2020 - серпень 2020 - 40%, за вересень 2020 - січень 2021 - 65%, за лютий 2021 - січень 2022 - 75%, за лютий 2022 - грудень 2022 - 110%, за січень 2023 - 145%, за лютий 2023 - травень 2023 - 265% перерахованих посадових окладів з урахуванням судового рішення по справі № 520/32600/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі №520/31636/25 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 331466,81 грн., які виплатив 19.06.2026 року.

На звернення представника позивача відповідач листом від 02.07.2026 повідомив, що прохання про виплату компенсації втрати частини доходів є передчасним.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20), та зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які стягнуті на виконання рішення суду у справі №520/31636/25, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини є складовими заробітної плати.

В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Як встановлено судовим розглядом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/31636/25 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 відповідач 19.06.2026 здійснив виплату позивачу у належному розмірі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 в розмірі 331466, 81 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною відмову Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового забезпечення та зобов`язання Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 19.06.2026 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Колегія суддів враховує, що кошти на виконання рішення суду є доходом в розумінні Закону №2050-ІІІ, оскільки вони нараховані за наслідком донарахування у належному розмірі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023 та відновлення права позивача, порушеного при неналежному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 20.05.2023, тому вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23 та у постанові від 28.10.2024 у справі № 420/2598/24.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 520/20214/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна