Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/7735/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/7735/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О.) по справі № 520/7735/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум доходу;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум доходу, компенсації втрати частини доходу за період з 25.04.2025 по 20.02.2026 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на отримання компенсації втрати частини доходу на несвоєчасно виплачену грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, яка виплачена органом ДСНС лише 20.02.2026 на виконання судового рішення у справі № 520/13483/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 задоволено позов.

ГУ ДСНС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило суд скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що судом не враховано того, що правовою підставою нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 є саме факт порушення встановлених строків виплати грошових доходів, які мають регулярний характер, за наявності вини відповідного органу у такому порушенні.

Вказує, що до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким визначено право позивача на отримання грошового забезпечення у відповідному розмірі, у відповідача не існувало юридично визначеного обов`язку щодо її нарахування та виплати, а відтак відсутній і сам факт порушення строків виплати у розумінні вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Посилається на те, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до отримання додаткової грошової виплати у вигляді компенсації у ситуації, коли основна виплата була здійснена на виконання судового рішення, що саме по собі не створює підстав для застосування механізму компенсації.

Вважає, що фактично позивач намагається покласти на державний орган додаткові фінансові зобов`язання, які не передбачені законодавством.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Під час проходження військової служби, зокрема в період з 01.01.2020 до 30.07.2021 грошове забезпечення виплачено ОСОБА_1 в меншому розмірі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №520/759/24, яке набрало законної сили 18.03.2025, зокрема зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 до 30.07.2021 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

25.04.2025 на виконання рішення суду ГУ ДСНС у Харківській області нарахувало позивачу грошове забезпечення у сумі 106 417,31 грн., однак під час проведення виплати утримало з цієї суми військовий збір у розмірі 6 910,22 грн. та податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 24 876,77 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/13483/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/759/24.

20.02.2026 на виконання рішення суду ГУ ДСНС у Харківській області виплатило позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та військовий збір, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду в справі № 520/759/24 в загальному розмірі 31 786,99 грн.

В подальшому, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо компенсації втрати частини доходу на несвоєчасну виплату грошового забезпечення у вигляді компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

27.02.2026 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області листом повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу будь-яких додаткових платежів.

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів, звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

Так, в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III законодавець визначив одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів, - заробітну плату (грошове забезпечення).

Судом встановлено та визнається сторонами у справі, що під час виплати позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №520/759/24 відповідачем утримано з розрахованої суми податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 24 876,77 грн та військовий збір у розмірі 6 910,22 грн.

Отже, в контексті спірних правовідносин слід вирішити питання: чи є компенсації ПДФО, яка передбачена Порядком №44 та військового збору складовими грошового забезпечення військовослужбовця та чи мають відповідні компенсації систематичний характер.

Так, згідно з п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства, зокрема, є особами рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують, зокрема, осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Положеннями п. 168.5 ст. 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, в тому числі, особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами, що проходять службу цивільного захисту спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують таких осіб за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення особам, що проходять службу цивільного захисту визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі - Порядок № 623).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 623 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що компенсація сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами, що проходять службу цивільного захисту не відноситься ані до щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за спеціальне звання), ані до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, та за своєю правовою природою є додатковою виплатою (компенсацією), що нараховується та виплачується окремо для відшкодування утриманого податку.

Подібну правову природу має військовий збір, надміру утриманий відповідачем з грошового забезпечення позивача.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється виключно як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів.

Відтак, оскільки сума податку (ПДФО) та військового збору за законом обов`язково віднімається перед розрахунком інфляційних втрат, сама по собі сума повернення цих податків не може виступати базою для нарахування інфляційних втрат, оскільки таке нарахування компенсації на компенсацію ПДФО та військового збору суперечитиме імперативній вимозі статті 3 Закону № 2050-III.

Враховуючи, що норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують отримання компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з доходами (заробітна плата, грошове забезпечення, пенсія, тощо), які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбаченої Порядком № 44 та військового збору, які є разовими виплатами і не є доходами особи, та, як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу на несвоєчасно виплачені компенсації з ПДФО та військового збору.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 по справі № 520/7735/26 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова