Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №753/1562/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/1562/26 Головуючий у І інстанції Заставенко М.О.

Провадження №22-ц/824/14804/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рудюк Євгенії Ігорівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 15 грудня 2019 року було укладено кредитний договір №20114891842, відповідно до умов якого відповідачу було видано кредитну картку з кредитним лімітом 3 000,00 грн. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 50 000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за договорами, надавши відповідачу кредит у встановленому договорах розмірі.

Відповідач, в свою чергу, не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 04 серпня 2025 року складає 86 655,18 грн, з яких: 46 286,29 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40 368,89 грн - заборгованість за відсотками.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» суму кредитної заборгованості у розмірі 86 655,18 грн та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» суму кредитної заборгованості в розмірі 86 655,18 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, грн, а всього: 89 077,58 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Рудюк Є.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінки доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для розгляду до іншого суду за встановленою підсудністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме додана до позовної заяви публічна пропозиція АТ «ПУМБ» є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме з нею відповідач ознайомився і погодився, підписуючи Заяву-приєднання від 15 грудня 2019 року та Паспорт споживчого кредиту, і що вказаний документ містив умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштамив тих розмірах, які застосовані банком у наданому суду розрахунку заборгованості.

Вказує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг (Публічну пропозицію), надані банком умови кредитування не можуть розцінюватися я к стандартна (типова) форма, що встановлена до укладених із відповідачем кредитних договорів, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила надання банківських послуг в ПУМБі розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету клієнта та заяву про приєднання до Договору, а також не містять підтверджень того, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети та заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування

Також в своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рудюк Є.І. порушує питання про застосування строків позовної давості до даних правовідносин, зокрема зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану не означає автоматичного поновлення чи відсутності строків позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування позикою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву за №20114891842 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, встановити кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн, розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу картки. Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом, ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлена та зобов`язується їх дотримуватись. Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що з ДКБО, Тарифами Банку згідний.

Також, 15 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому наведено основні умови кредитування: сума кредиту 3000,00 грн, строк кредитування 12 місяців, процентна ставка 47,88% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 1257,86 грн.

Паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

П. 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

Згідно п. 5.1.7. розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту до договору № 20114891842 від 15 грудня 2019 року, кредитний ліміт по картковому рахунку ОСОБА_1 в період з 15 грудня 2019 року по 03 березня 2022 року збільшився до 50000,00 грн.

Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 в період з 15 грудня 2019 року по 01 серпня 2025 року містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком.

АТ «ПУМБ» на адресу ОСОБА_1 надіслало письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 20114891842 від 15 грудня 2019 року в розмірі 86 655,18 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки, визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 20114891842 від 15 грудня 2019 року наявна заборгованості станом на 04 серпня 2025 року (включно) у розмірі 86 655,18 грн, яка складається з 46 286,29 грн - заборгованість за кредитом, 40 368,89 грн - заборгованість за відсотками.

Доказів виконання кредитних зобов`язань, шляхом погашення вищевказаної заборгованості стороною відповідача не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі сторона відповідача визнала, що з 2019 року ОСОБА_1 використовував кредитні кошти в різних сумах, повертав частинами та знову використовував їх.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що банком не надано доказів на укладання кредитного договору на тих умовах, які вказує банк у позові та не було узгоджено нарахування процентів та збільшення кредитного ліміту, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач користувався кредитними коштами, у тому числі після збільшення кредитного ліміту, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача та є належним та допустимим доказом у справі.

Підписавши заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач погодилась із умовами та правилами, які викладені у ньому, зокрема в частині зміни кредитного ліміту, а продовжуючи користуватись наданими грошовими коштами понад встановлений кредитний ліміт, про свою незгоду зі зміною кредитного ліміту не повідомляв.

Доводи апеляційної скарги про не ознайомлення відповідача з умовами кредитування та не погодження сторонами в момент укладення договору його умов, суд апеляційної інстанції критично оцінює, оскільки в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомився і погодився з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування, що посвідчив своїм особистим підписом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у межах заявленого спору на підтвердження розміру заборгованості, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, із якої вбачається, що відповідач частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, у тому числі відсотків за використання кредитним лімітом. Факт отримання кредитних коштів та користування ними відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості ним суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що су першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 20114891842 від 15 грудня 2019 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того, що позовна давність банком була пропущена, а сам по собі факт введення воєнного стану не означає автоматичного поновлення чи відсутності строків позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом установлено, що 15 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 20114891842.

30 березня 2020 року було прийнято Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15.03.2022, №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14.05.2025, №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , уклавши 15 грудня 2019 року з позивачем кредитний договір, користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, умови якого прийняв беззастережно шляхом підписання заяви.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та зі змісту виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 періодично здійснював оплату кредитного зобов`язання. Остання часткова оплата суми кредиту позичальник здійснив 28 лютого 2023 року, у зв`язку з чим строк позовної давності банком не пропущений.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про пропуск АТ «ПУМБ» строку позовної давності є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Рудюк Є.І. просить направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, однак зі змісту самої апеляційної скарги не вбачається жодного обґрунтування того, що судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви було порушено правила підсудності, встановлені ЦПК України.

За таких обставин зазначена вимога прохальної частини апеляційної скарги є такою, що не підтверджена відповідними доводами, і не може бути задоволена апеляційним судом за відсутності встановленого порушення правил підсудності судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Так як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рудюк Євгенії Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб