Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №759/9671/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №759/9671/26

Провадження: № 22-ц/824/13562/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Бабич Н. Д.,

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року КП ВО Київради «Київтеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , однак належним чином не виконували обов`язок щодо їх оплати, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 182 940,78 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року закрито провадження у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалу просив скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі, оскільки спори у справах № 759/28794/25 та № 759/9671/26 не є тотожними за суб`єктним складом.

Зазначено, що у справі № 759/28794/25 позов було пред`явлено лише до ОСОБА_2 , тоді як у цій справі відповідачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є співвласником квартири та не була учасником попередньої справи. Відтак, на думку представника позивача, відсутня одна з обов`язкових умов для застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, тотожність сторін спору.

Крім того, зазначено, що на момент звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі ухвали від 23 квітня 2026 року у справі № 759/28794/25 ще не існувало. Цей позов надійшов до суду 08 квітня 2026 року, а провадження у справі було відкрито 15 квітня 2026 року, тобто, до постановлення ухвали про закриття провадження у попередній справі.

Також наголошував, що закриття провадження у справі № 759/28794/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору не було наслідком погашення відповідачем заборгованості чи припинення спірного зобов`язання. Заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги залишилася непогашеною, а матеріали справи не містять доказів її сплати. Звернення позивача із заявою про закриття провадження у попередній справі було зумовлено наявністю іншого провадження щодо стягнення цієї заборгованості з належного складу відповідачів, а не фактичним припиненням існування спірних правовідносин.

За таких обставин, вважає, що суд першої інстанції, пославшись на ухвалу від 23 квітня 2026 року як на таку, що постановлена у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не встановив дійсної тотожності спорів та не врахував відмінності їх суб`єктного складу, унаслідок чого передчасно закрив провадження у справі.

Також в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час визначення порядку розгляду справи та наголошено, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 182 940,78 грн фактично залишається непогашеною, а тому спір між сторонами не припинив свого існування.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 квітня 2026 року КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 182 940,78 грн. Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

Разом із тим ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року у справі № 759/28794/25 закрито провадження за позовом КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тією самою адресою у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року у справі № 759/28794/25 набрала законної сили та постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а залучення у цій справі ще одного відповідача ОСОБА_1 як солідарного боржника, не свідчить про виникнення нового спору. З огляду на це місцевий суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі.

Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За змістом наведеної норми процесуального права підставою для закриття провадження у справі є наявність судового рішення, яке набрало законної сили та ухвалене з приводу тотожного спору, тобто спору, в якому одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову.

При цьому відсутність тотожності хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України до відповідних позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, у справі № 759/28794/25 КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року провадження у зазначеній справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Зазначена ухвала постановлена за заявою представника позивача, набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Водночас, у справі, яка переглядається, КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» пред`явило позов до двох відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за тією самою адресою.

Оцінюючи наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів виходить із необхідності розмежування позовних вимог, заявлених до кожного з відповідачів.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 .

Колегія суддів ураховує, що спір між КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги вже був предметом судового розгляду у справі № 759/28794/25, провадження в якій закрито ухвалою суду від 23 квітня 2026 року.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що закриття провадження у попередній справі відбулося саме за ініціативою позивача, представник якого звернувся до суду з відповідною заявою, посилаючись на відсутність предмета спору.

Реалізувавши зазначене процесуальне право, позивач не скористався правом на апеляційне оскарження ухвали про закриття провадження, внаслідок чого вона набрала законної сили.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі № 759/28794/25 породжує визначені процесуальним законом наслідки, зокрема унеможливлює повторний розгляд тотожних позовних вимог між КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість фактично не погашена, а закриття провадження у попередній справі було зумовлено наявністю іншого судового провадження, не спростовують зазначеного висновку, оскільки самі по собі такі обставини не усувають процесуальних наслідків ухвали суду, яка набрала законної сили.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом цього апеляційного перегляду не є перевірка законності та обґрунтованості ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року у справі № 759/28794/25, а тому обставини, які стали підставою для її постановлення, не можуть бути переоцінені в межах цього провадження з метою усунення правових наслідків такого судового рішення.

Не змінює наведеного й та обставина, що позов у справі, яка переглядається, було подано 08 квітня 2026 року, а провадження відкрито 15 квітня 2026 року, тобто до постановлення ухвали про закриття провадження у справі № 759/28794/25.

Визначальним для застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є наявність на час вирішення питання про закриття провадження у справі судового рішення, яке набрало законної сили та постановлене з приводу тотожного спору, а не момент звернення позивача з відповідним позовом.

Отже, на час постановлення оскаржуваної ухвали від 27 травня 2026 року існувала ухвала суду, яка набрала законної сили та якою було закрито провадження у справі за позовом КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення тієї самої заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, у справі № 759/28794/25 відповідачем був ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_1 участі в справі не брала, позовні вимоги до неї не пред`являлися та судом не вирішувалися.

Відтак, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року, постановлена за результатами розгляду справи за позовом до ОСОБА_2 , не може вважатися судовим рішенням, ухваленим з приводу спору між КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 .

Саме по собі пред`явлення позивачем вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як до солідарних боржників не свідчить про тотожність суб`єктного складу спорів та не є підставою для поширення процесуальних наслідків закриття провадження у попередній справі на особу, яка не була її учасником.

При цьому, солідарний характер заявлених позовних вимог не звільняє суд від обов`язку встановити наявність передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження щодо кожного з відповідачів.

Наявність судового рішення про закриття провадження у справі за позовом до одного із солідарних боржників сама по собі не виключає можливості судового розгляду вимог кредитора до іншого боржника, який не був стороною попереднього спору.

Водночас, питання про наявність у ОСОБА_1 обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг, його характер та обсяг, а також обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості підлягають з`ясуванню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що залучення ОСОБА_1 як іншого солідарного боржника не свідчить про виникнення нового спору, не враховує відмінності суб`єктного складу відповідних правовідносин та не ґрунтується на належному застосуванні пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції помилково поширив процесуальні наслідки ухвали від 23 квітня 2026 року у справі № 759/28794/25 на позовні вимоги до ОСОБА_1 , яка не була учасником попередньої справи, у зв`язку із чим безпідставно закрив провадження у справі в цій частині.

Отже, оскаржувана ухвала в частині закриття провадження за позовними вимогами до ОСОБА_2 постановлена з додержанням норм процесуального права, тоді як у частині позовних вимог до ОСОБА_1 з порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, що призвело до передчасного припинення судового розгляду заявлених до неї вимог.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження за позовними вимогами до ОСОБА_1 скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, а в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М.Верланов

В. А. Нежура