Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №359/2088/26
Суддя: Кашперська Тамара Цезарівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14403/2026
Справа № 359/2088/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 жовтня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_8 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Чирки С.С. в м. Бориспіль 23 червня 2026 року щодо відмови у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання частково недійсним договору,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду із даним позовом, в якому просили визнати договір № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року щодо господарського відання складовими газорозподільної системи, укладеним між Вороньківською сільською радою та АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» недійсним в частині передачі газопроводу високого тиску Пед63, протяжністю 0,036 км., інв. номер 332170400330100275, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; газопроводу середнього тиску Пед90 протяжністю 0,09 км., інв. номер 332170400330201328; газопроводу високого тиску Пед63, протяжністю 0,752 км., інв. номер 332170400330201329, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , газопроводу середнього тиску Пед40, протяжністю 0,254 км., інв. номер 332170400330201330, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ШРП у кількості 1 шт., інв. номер 332170400420200468, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
В червні 2026 року представник позивачів ОСОБА_8 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» або його правонаступникам, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії, а також Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області вчиняти будь-які дії щодо видачі технічних умов, погодження проектної (виконавчо-технічної) документації, укладення договорів на приєднання та здійснення фізичного приєднання (врізки, підключення) будь-яких нових (третіх) осіб до об`єкта системи газопостачання (газопроводу), розташованого за адресою/масивом АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у особі представника ОСОБА_8 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказували, що суд невірно визначив суб`єктний склад заявників та формально підійшов до розгляду заяви. У вступній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали суд зазначив, що ним розглянуто заяву представника, який діє в інтересах ОСОБА_1 . Проте заява про забезпечення позову подавалася в інтересах усіх позивачів, що прямо вбачається з її тексту та прохальної частини. Таке звуження судом кола заявників свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви, та про формальний підхід до розгляду, за якого дійсний зміст і суб`єктний склад заяви залишилися поза увагою суду.
Вказували, що суд першої інстанції розглянув не той захід забезпечення позову, про який вони просили, оскільки позивачі просили застосувати захід за п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України - заборону вчиняти певні дії. Натомість в оскаржуваній ухвалі суд помилково послався на п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України (накладення арешту на майно та/або грошові кошти) та навів роз`яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, які стосуються саме арешту майна. Отже суд, мотивуючи ухвалу, виходив із положень, що регулюють інший вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, про застосування якого позивачі не заявляли, що свідчить про те, що суд не встановив дійсного предмета заяви та вирішив питання щодо заходу, який не був предметом розгляду, чим допустив неправильне застосування норм процесуального права.
Зазначали, що суд обґрунтував ухвалу неіснуючим у заяві доводом про «відчуження майна». Мотивувальна частина ухвали побудована на тезі про недоведеність можливого «відчуження» спірного майна та про те, що аргументація заяви ґрунтується на припущеннях щодо можливості відповідачами «здійснювати розпорядження та користування спірним майном», як об`єктом комунальної власності. Однак позивачі не заявляли вимог про заборону відчуження майна. Дійсні доводи заявників полягали в наявності реальної загрози фізичного приєднання (врізки, підключення) нових третіх осіб до спірного газопроводу, видачі технічних умов та погодження проектної документації. Цим фактичним доводам суд першої інстанції оцінки не надав, чим порушив вимоги ст. 89, ч. 1 ст. 263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення.
Стверджували, що заявлений захід не підмінює вирішення спору по суті, а спрямований на збереження існуючого стану предмета спору. Висновки суду про те, що обраний вид забезпечення не відповідає меті застосування та полягає у позбавленні/порушенні прав інших осіб, є помилковим. Предметом позову є визнання недійсним договору саме в частині передачі в господарське відання конкретного газопроводу, який належить позивачам. Заявлений захід стосується виключно цього ж газопроводу і спрямований не на зупинення дії оспорюваного договору між його сторонами, а на збереження існуючого фізичного (технічного) стану спірного майна - недопущення підключення до нього нових споживачів до вирішення спору.
Посилалися на правові висновки Верховного Суду у справі від 17 лютого 2025 року у справі № 916/4391/24, в якій зазначено, що заходи, які стосуються виключно предмета спору та спрямовані на збереження існуючого стану речей, є ефективним засобом запобігання утрудненню захисту прав позивача і спору по суті не вирішують, з урахуванням немайнового характеру позовних вимог. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 903/135/23: тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
Вказували, що реальність загрози підтверджується фактом уже здійсненого ТОВ «Газорозподільні мережі України» погодження проектної документації на приєднання третьої особи, а не є припущенням. Зокрема, Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» вже погодила робочий проект зовнішнього газопостачання житлового будинку третьої особи - замовника ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки 3220886001:01:008:0285, с. Проців Вороньківська територіальна громада Бориспільського району Київської області). Відповідне погодження здійснено Броварським УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (№ 3082 від 26 червня 2024 року, сертифікат АР № 019795). Погодження проектної (виконавчо-технічної документації) на приєднання третьої особи є саме тією дією, заборону вчинення якої просили позивачі у заяві про забезпечення позову. Таким чином, наявний документальний доказ того, що передбачений позивачами розвиток подій є не гіпотетичним припущенням, а вже реалізованою обставиною.
Вказували, що про реальний, а не уявний характер спору, свідчить і поведінка відповідача Вороньківської сільської ради, яка листами від 07 жовтня 2024 року та від 27 грудня 2024 року неодноразово зверталася до АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» із проханням виключити спірний газопровід з переліку майна, що є додатком до оспорюваного договору. Отже, навіть сторона оспорюваного договору фактично визнавала спірність правового статусу газопроводу, що додатково підтверджує наявність реального спору та реальної загрози вчинення дій щодо спірного майна.
Повідомляли, що ними послідовно заперечувалось проти втручання у їхнє майно, про що свідчать звернення до сільського голови Вороньківської сільської ради, у яких позивачі вимагали повернення мереж і попереджали про звернення до суду. Саме в зв`язку з діями оператора щодо спірних мереж позивачам під час звернення до Бориспільської філії стало відомо про існування оспорюваного договору. Попри заперечення позивачів документація на приєднання третіх осіб продовжувала погоджуватися.
Вказували, що наслідки підключення нових споживачів (падіння тиску газу, зміна пропускної спроможності газопроводу, порушення технічних умов позивачів) мають незворотний характер. У разі таких підключень до ухвалення рішення позивачі будуть змушені ініціювати численні окремі судові процеси про відключення кожного споживача, що зробить захист їхніх прав фактично неефективним, а виконання можливого рішення суду - істотно ускладненим, і саме на запобігання такого наслідку і спрямований заявлений захід.
Зазначали, що реальність загрози підтверджується не лише можливістю вчинення відповідних дій у майбутньому, а й тим, що такі дії вже були фактично розпочаті ТОВ «Газорозподільні мережі України» шляхом погодження робочого проекту приєднання третьої особи та подальшого здійснення підключення.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припущення, тоді як на момент апеляційного перегляду існують документально підтверджені факти реалізації саме тих дій, заборону яких просили застосувати позивачі.
Суд не встановлював відсутності ризику, а застосував завищений стандарт доказування. Оскаржувана ухвала не містить жодного встановлення того, що загроза вчинення дій щодо спірного майна відсутня. Тим часом, такий висновок за наявних у справі обставин був би неможливим.
Відповідачі під час розгляду не заявляли про відсутність наміру здійснювати нові приєднання, не брали на себе зобов`язання утриматися від видачі технічних умов та погодження проектної документації, не надали доказів припинення таких дій. Навпаки, з наявних доказів вбачається, що відповідна документація погоджувалася і після заперечень позивачів.
Стверджували, що забезпечення позову за змістом ст. 149 ЦПК України не вимагає доведення факту майбутнього порушення зі стовідсотковою достовірністю. Закон пов`язує вжиття заходів із ситуацією, коли невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав. Тобто законом встановлено стандарт обґрунтованої ймовірності (обґрунтованого припущення), а не абсолютної доведеності. Такого підходу дотримується Верховний Суд, який виходить із достатності обґрунтованого припущення про можливість утруднення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача. Поклавши в основу ухвали вимогу доведення загрози з достовірністю, суд застосував завищений і не властивий інституту забезпечення позову стандарт доказування.
Наголошували, що заявлений захід є співмірним із позовними вимогами. Захід стосується лише заборони нових (третіх) підключень на майбутнє і не порушує прав уже наявних споживачів на газопостачання. Він не позбавляє відповідачів права користування майном, не зупиняє їхньої господарської діяльності, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження спірним газопроводом шляхом приєднання до нього нових осіб до вирішення спору. Таким чином, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову є мінімальними та співставними з незворотними наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття. Між заявленим заходом і предметом позову існує прямий зв`язок, а захід відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін.
Від відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» у особі Київської філії надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Погоджувався з висновками суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову та додані до неї документи не містять доказів на підтвердження наявності викладених у ній обставин. Аргументація заяви ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливості відповідачів здійснювати розпорядження та користування спірним майном як об`єктом комунальної власності, і що таке відчуження може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Наголошував, що забезпечення позову повинно бути співмірним з позовними вимогами, що передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати через невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Зазначав, що у заяві про забезпечення позову позивачі в обґрунтування позовних вимог стверджують, що спірний газопровід є приватною власністю позивачів (фізичних осіб - замовників будівництва) на підставі договору про будівництво від 21 липня 2010 року та зареєстрованої Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 2012 року, в той час як Вороньківська сільська рада не є власником майна, а тому не мала правових підстав розпоряджатися ним та передавати його в господарське відання третім особам за оскаржуваним договором.
Не погоджуючись з даним твердженням, наводив положення ч. 4 ст. 5 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державна реєстрація прав є обов`язковою, а ч. 3 ст. 3 Закону передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Наголошував, що відповідно до ст. 191 Закону України «Про ринок природного газу» оператори газорозподільної системи зобов`язані за зверненням замовника забезпечити приєднання його об`єкта до газотранспортної або газорозподільної системи за умови дотримання замовником вимог кодексу газотранспортної системи та/або кодексу газорозподільних систем. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи мають право відмовити у наданні послуги з приєднання виключно у разі недотримання замовником процедури приєднання, визначеної цим Законом, кодексом газотранспортної системи та/або кодексом газорозподільних систем.
Вказував, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ до основних функцій Оператора ГРМ належить, зокрема, забезпечення приєднання об`єктів замовників до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, за їх звернення та за умови дотримання вимог цього Кодексу.
Наводив положення п. 1 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ, яким передбачено, що власники об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об`єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, у порядку, визначеному цим розділом.
За зверненням власника об`єкта чи земельної ділянки (замовника) про приєднання його об`єкта до ГРМ Оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити приєднання об`єкта (земельної ділянки) до ГРМ, що на законних підставах перебуває в його власності або користуванні (у тому числі в експлуатації), за умови дотримання власником (замовником) вимог цього Кодексу та чинного законодавства.
Наголошував, що заявниками не доведено суду та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди їх правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 посилалися на те, що 21 липня 2010 року позивачі та ТОВ «Укртеплогазбуд» уклали договір на будівництво системи газопостачання, згідно з наданим позивачами проектом газифікації (Робочий проект газопостачання котеджів по АДРЕСА_1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)). Будівництво системи газопостачання почалося в листопаді 2011 року та закінчилося в травні 2012 року.
19 вересня 2012 року була зареєстрована Декларація про готовність об`єкта до експлуатації місцевого трубопроводу для транспортування газу високого та середнього тиску за адресою АДРЕСА_1 .
Після завершення та введення в експлуатацію газопроводу позивачі звернулися із заявою до сільської ради с. Проців щодо прийняття на баланс останньою газопроводу, оскільки механізму укладення прямих договорів між оператором газорозподільних мереж та фізичними особами на той момент не існувало.
Процівська сільська рада 16 листопада 2012 року відповідно до рішення № 218 безоплатно передала на баланс Бориспільської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» збудований газопровід з метою здійснення технічного обслуговування.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12 червня 2020 року Процівська територіальна громада увійшла до складу Вороньківської територіальної громади з адміністративним центром у с. Вороньків.
У вересні 2024 року позивачі звернулися до сільського голови Вороньківської сільської ради, зазначивши, що під час візиту до Бориспільської філії АТ «Київоблгаз» їм стало відомо, що між Вороньківською сільською радою та АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» був укладений договір № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року щодо господарського відання складовими газорозподільної системи, відповідно до якого АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» може підключати третіх осіб до газопроводу без згоди власників.
За умовами договору № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у господарське відання передавалися складові газорозподільної системи, що безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж підприємства та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до майна власника, та за інвентарними номерами 332170400330100275, 332170400330201328, 332170400330201329, 332170400330201330, 332170400420200468, зазначеними у додатку до договору, за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до змісту договору № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року Вороньківська сільська рада зазначила, що саме вона є власником газових мереж, але передача позивачами в 2012 році газопроводу високого тиску на баланс Процівської сільської ради не передбачала передачу права власності на газові мережі, які були збудовані позивачами за власні кошти.
Як стало відомо з листа Вороньківської сільської ради від 07 жовтня 2024 року, 14 серпня 2023 року між Вороньківською сільською радою, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» був укладений договір № 14-08-23Бор/61Т про заміну сторони в зобов`язанні за договором господарського відання складовими газорозподільної системи № 05В810-16577-23, за умовами якого на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» було відступлено права та обов`язки за договором № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року, що укладений між первісним користувачем та власником.
Позивачі 24 вересня 2024 року зверталися до в.о. начальника Бориспільської дільниці Броварського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», зазначивши, що ними як власниками не було надано дозволу на підписання договору № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року щодо господарського відання складовими газорозподільної системи та дозволу щодо проведення земельних робіт на приєднання до газових мереж третіх осіб. Також про дану позицію позивачів було повідомлено Вороньківську сільську раду.
01 квітня 2025 року виконавчий комітет Вороньківської сільської ради направив відповідь позивачам, у якій зазначив, що сільська рада не вправі розглянути питання передачі газорозподільних систем без надання відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на вказане майно.
Зазначали, що право власності позивачів на газопровід, крім договору на будівництво системи газопостачання від 21 липня 2010 року, Робочого проекту газопостачання котеджів по АДРЕСА_1 , актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту про приймання закінченого будівництва об`єкта системи газопостачання, підтверджується також технічними умовами на газопостачання семи житлових будинків на АДРЕСА_1 , № 411-9 від 16 травня 2011 року. Договір про надання газопроводу у господарське відання мав би бути укладений між ними та відповідним Оператором ГРМ, а приєднання до газорозподільних систем має відбуватися за згодою власників.
Таким чином, вважали, що договір № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року щодо господарського відання складовими газорозподільної системи має бути визнаний недійсним.
На підтвердження обставин, зазначених у позові, позивачами було долучено до позовної заяви:
копію договору від 21 липня 2010 року, укладеного ними з ТОВ «Укртеплогазбуд», предметом якого є будівництво системи газопостачання згідно наданого проекту газифікації замовником з використанням своїх матеріалів або замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботи по газифікації;
копію технічних умов № 411-9 від 16 травня 2011 року, виданих ВАТ «Київоблгаз» на газопостачання семи житлових будинків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 , підключення передбачити до газопроводу високого тиску, що прокладений від с. Ревне до с. Проців;
копію робочого проекту газопостачання котеджів по АДРЕСА_1 , складеного ПП «Київенергопроект» на підставі договору № 42-10-КЕП від 01 жовтня 2010 року, робочий проект погоджено ПАТ «Київоблгаз», належність об`єкту: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ;
копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 42-10-КЕП від 01 жовтня 2010 року, підписаних позивачами із ПП «Київенергопроект»;
копію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Київській області у 2011 році, об`єкт «Місцевий трубопровід для транспортування газу високого та середнього тиску, АДРЕСА_1 »;
копію акту про приймання закінченого будівництвом об`єкта системи газопостачання - газопостачання котеджів по АДРЕСА_1 , підписаного в грудні 2011 року приймальною комісією у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , та представників генерального підрядника ТОВ «Укртеплогазбуд», експлуатаційної організації Бориспільської ФЕГГ, Департаментом технічного нагляду за будівництвом систем газопостачання ПАТ «Київоблгаз», органу Держнаглядохоронпраці України;
копію декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Місцевий трубопровід для транспортування газу високого та середнього тиску, село Проців, Бориспільського району, Київська обл., вул. Садова, вул. Вишнева, пров. Вишневий», зареєстровану в Інспекції ДАБК у Київській області 19 жовтня 2012 року КС № 14212168626;
копію рішення Процівської сільської ради від 16 листопада 2012 року № 218, яким передано безоплатно на баланс Бориспільської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз», з метою здійснення експлуатації, збудований газопровід по вул. Садова, вул. Вишнева, пров. Вишневий, високого та середнього тиску, довжиною 1194 метрів: ДУ 50, ДУ 80, ДУ 32, ДУ 55, ДУ 26 мм.;
копію договору № 05В810-16577-23 на господарське відання складовими газорозподільної системи, укладеного 18 липня 2023 року Вороньківською сільською радою у якості власника із АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», предметом договору є надання підприємству на праві господарського відання належних власнику складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж підприємства, що є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до майна власника. Згідно розділу ІІ договору, право власності на майно, передане за цим договором, належить власнику. Укладення цього договору не змінює права власності на майно, надане підприємству на праві господарського відання. Згідно розділу ІІІ договору, підприємство має право без узгодження з власником здійснювати приєднання до майна об`єктів системи газопостачання третіх осіб. Згідно переліку майна, яке надається АТ «Київоблгаз» на праві господарського відання, зазначено об`єкти за місцезнаходженням с. Проців, вул.. Садова, Вишнева, пров. Вишневий, з інвентарними номерами 332170400330100275 (газопровід високого тиску ПЕд63, протяжністю 0,036 км.), 332170400330201328 (газопровід середнього тиску ПЕд90 протяжністю 0,09 км.), 332170400330201329 (газопровід середнього тиску ПЕд63 протяжністю 0,752 км.), 332170400330201330 (газопровід середнього тиску ПЕд40 протяжністю 0,254 км.), 332170400420200468 (ШРП, 1 шт.);
копії звернень власників газових мереж до сільського голови Вороньківської сільської ради від 03 вересня 2024 року щодо розірвання договору з АТ «Київоблгаз», до в.о. начальника Бориспільської дільниці Броварського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 24 вересня 2024 року, у якому представник власників газових мереж просив не надавати дозволи на прокладання газових мереж за адресою АДРЕСА_1, треті особам без згоди власників, та анулювати дозвіл на проведення земельних робіт у с. Проців, який належить ОСОБА_9 на ділянці 3220886001:0:008:0285, виданий з метою проведення земельних робіт; до сільського голови Вороньківської сільської ради від 24 вересня 2024 року із додатком від 25 вересня 2024 року, у якому представник власників газових мереж просив негайно повернути отримані для обслуговування газові мережі;
копію листа Вороньківської сільської ради від 07 жовтня 2024 року на адреси АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України», у якому сільська рада просила розглянути внесення змін до договору № 05В810-16577-23 на господарське відання складовими газорозподільної системи від 18 липня 2023 року шляхом виключення п. 8, а саме газопроводу високого тиску Пед63, протяжність 0,036 км., інвентарний номер 332170400330100275, розташований за адресою АДРЕСА_1 , з Переліку майна, яке надається АТ «Київоблгаз» на праві господарського відання;
копію листа ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 23 жовтня 2024 року на адресу Вороньківської сільської ради, в якому повідомлено, що внесення змін в частині виключення п. 8 додатку до договору № 05В810-16577-23 можливе за умови наявного документально підтвердженого волевиявлення (рішення) сільської ради про передачу відповідного майна його власникам та укладення власниками газопроводу з Оператором ГРМ договору про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договору господарського відання чи користування передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, а саме газопровід високого тиску Пед63 протяжністю 0,036, за адресою АДРЕСА_1, інвентарний номер 332170400330100275;
копію звернення позивачів як власників газорозподільної мережі до Вороньківської сільської ради від 11 листопада 2024 року, в якому позивачі просили повернути газорозподільну систему, яка складається з газопроводу високого тиску Пед63, протяжністю 0,036 км., газопроводу середнього тиску Пед90, протяжністю 0,90 км., газопроводу середнього тиску Пед63, протяжністю 0,752 км., газопроводу середнього тиску Пед40, протяжністю 0,254 км. та ШРП типу ПГРШ 42-2-VІ - 1 шт. на території АДРЕСА_1 в розпорядження власників, які зобов`язуються укласти договір про експлуатацію газорозподільної системи з Оператором ГРМ;
копію листа Вороньківської сільської ради від 27 грудня 2024 року на адреси АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України», у якому сільська рада повідомляла, що в додаток до договору № 05В810-16577-23 від 18 липня 2024 року випадково включені мережі, які не є власністю Вороньківської сільської ради, із зазначенням інвентарних номерів складових газорозподільної системи, в зв`язку з чим просила внести зміни в додаток до договору, а саме виключити складові газорозподільних мереж, вказаних в таблиці, з переліку газорозподільних мереж, переданих Вороньківською сільською радою в господарське відання АТ «Київоблгаз» по договору № 05В810-16577-23 від 18 липня 2024 року;
копію звернення позивачів як власників газорозподільних мереж від 27 лютого 2025 року № 6 на адресу Вороньківської сільської ради про повернення газорозподільної системи, складові якої наведені в таблиці, в їх розпорядження для можливості укласти договір про експлуатацію газорозподільної системи між власником та Оператором ГРМ;
копію листа Вороньківської сільської ради від 01 квітня 2025 року на адресу ОСОБА_1 , згідно якого сільська рада не вправі розглянути питання передачі газорозподільних систем без надання відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на вказане майно.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вказували, що користуючись тривалим проміжком часу до судового засідання та чинністю оскаржуваного договору, відповідачі і третя особа мають технічну та правову можливість здійснювати розпорядження та користування спірним майном як об`єктом комунальної власності. Зокрема, існує реальна загроза безконтрольного видання технічних умов, погодження проектної документації та здійснення фізичного приєднання (підключення) третіх осіб (інших приватних забудовників, суміжних ділянок тощо) до вказаного газопроводу без письмової згоди позивачів як реальних співвласників.
Наводили зміст п. 2 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, яким передбачено, що приєднання об`єктів третіх осіб до газових мереж, які не належать Оператору ГРМ, можливе виключно за наявності письмової згоди власника цих мереж. На підставі оскаржуваного договору ТОВ «Газорозподільні мережі України» і третя особа вважають власником Вороньківську сільську раду і можуть здійснювати врізки в газопровід за її згодою, ігноруючи права позивачів.
Стверджували, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони підключення третіх осіб призведе до того, що до моменту ухвалення рішення до їх приватного газопроводу буде фізично підключено сторонніх споживачів, що призведе до падіння тиску газу в мережі, порушення технічних умов самих позивачів, зміни пропускної спроможності газопроводу та незворотного порушення їхнього права приватної власності. У такому разі позивачі будуть змушені ініціювати нові чисельні судові процеси про відключення кожного такого споживача окремо, що зробить захист їхніх прав неефективним.
Вказували, що заходи забезпечення позову, які вони просять вжити, є співмірними із заявленими позовними вимогами, не порушують прав третіх осіб на газопостачання, оскільки стосуються лише заборони нових підключень на майбутнє, та спрямовані виключно на збереження існуючого стану майна до вирішення спору судом.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства під час розгляду заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).
Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо під час його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 199/1359/23 міститься висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Аналогічні правові висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 27 липня 2026 року у справі № 947/10209/24 (провадження № 61-14092 св 25).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 307/2430/24, провадження № 61-14192св25).
Згідно п. 1, 2 розділу ІІ Кодексу газорозподільних систем, газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа.
Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування.
До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних Операторів ГРМ), зокрема, ГРМ включають, в тому числі, газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску.
Згідно п. 2 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, для приєднання об`єкта замовника до газових мереж, які не належать Оператору ГРМ та підключені до його ГРМ і які в результаті приєднання об`єкта замовника набудуть статусу газорозподільної системи, Оператор ГРМ зобов`язаний звернутися до власника зазначених газових мереж для отримання письмової згоди на приєднання об`єкта замовника до його газових мереж. Замовник має право самостійно отримати згоду власника газових мереж.
Згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, власник - юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об`єктом, зокрема газовими мережами або об`єктом газорозподільної системи.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про ринок природного газу» оператори газорозподільної системи зобов`язані за зверненням замовника забезпечити приєднання його об`єкта до газотранспортної або газорозподільної системи за умови дотримання замовником вимог кодексу газотранспортної системи та/або кодексу газорозподільних систем. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи мають право відмовити у наданні послуги з приєднання виключно у разі недотримання замовником процедури приєднання, визначеної цим Законом, кодексом газотранспортної системи та/або кодексом газорозподільних систем.
Відповідач ТОВ «Газорозподільні мережі України», у господарському управлінні якого знаходяться спірні газові мережі, є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ до основних функцій Оператора ГРМ належить, зокрема, забезпечення приєднання об`єктів замовників до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, за їх звернення та за умови дотримання вимог цього Кодексу.
Згідно п. 1 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ власники об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об`єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, у порядку, визначеному цим розділом.
За зверненням власника об`єкта чи земельної ділянки (замовника) про приєднання його об`єкта до ГРМ Оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити приєднання об`єкта (земельної ділянки) до ГРМ, що на законних підставах перебуває в його власності або користуванні (у тому числі в експлуатації), за умови дотримання власником (замовником) вимог цього Кодексу та чинного законодавства.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про визнання частково недійсним договору, ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не відповідає меті застосування заходів забезпечення позову, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Апеляційний суд погоджується з цими доводами, враховуючи, що на підставі іншого договору № 14-08-23Бор/61Т про заміну сторони в зобов`язанні за договором господарського відання складовими газорозподільної системи № 05В810-16577-23 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» було відступлено права та обов`язки за договором № 05В810-16577-23 від 18 липня 2023 року, і зазначений договір № 14-08-23Бор/61Т в межах цієї справи не оскаржується.
Отже, не є співмірними із заявленими позовними вимогами вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» або його правонаступникам, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії, а також Вороньківській селищній раді Бориспільського району Київської області вчиняти будь-які дії щодо видачі технічних умов, погодження проектної (виконавчо-технічної) документації, укладення договорів на приєднання та здійснення фізичного приєднання (врізки, підключення) будь-яких нових (третіх) осіб до об`єкта системи газопостачання (газопроводу), розташованого за адресою/масивом АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
У даному випадку позивачами не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися, в межах заявлених ними вимог.
Враховуючи специфіку предмета спору, необхідність встановлення прав сторін на спірне майно, заборона вчиняти дії відповідачам може мати наслідком втручання в господарську діяльність юридичних осіб, яка здійснюється на чинній правовій підставі, а також негативні наслідки для інших користувачів системи газопостачання. Без вирішення спору по суті такі процесуальні дії не можна вважати правомірними.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що погодження відповідачем проектної (виконавчо-технічної документації) на приєднання третьої особи є саме тією дією, заборону вчиняти яку просили позивачі у заяві про забезпечення позову, і таким чином, наявний документальний доказ того, що передбачений позивачами розвиток подій є не гіпотетичним припущенням, а вже реалізованою обставиною.
Апеляційний суд враховує, що надана позивачами копія робочого проекту зовнішнього газопостачання житлового будинку третьої особи - замовника ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки 3220886001:01:008:0285, с. Проців Вороньківська територіальна громада Бориспільського району Київської області), погоджена Броварським УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 26 червня 2024 року, сертифікат АР № 019795), тобто ще до звернень позивачів до відповідачів АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» із проханням виключити спірний газопровід з переліку майна, що є додатком до оспорюваного договору, оскільки вперше такі звернення документально підтверджуються лише із вересня 2024 року.
Доказів вчинення відповідачами будь-яких дій щодо видачі технічних умов, погодження проектної (виконавчо-технічної) документації, укладення договорів на приєднання та здійснення фізичного приєднання (врізки, підключення) будь-яких нових (третіх) осіб до об`єкта системи газопостачання (газопроводу), розташованого за адресою/масивом АДРЕСА_1 у період після червня 2024 року позивачами суду надано не було. Отже, доводи апеляційної скарги, що відповідна документація погоджувалася і після заперечень позивачів, не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Крім того, апеляційний суд враховує, що із наданої позивачами копії робочого проекту на ім`я ОСОБА_9 не можна дійти беззаперечного висновку, що проект газопостачання її житлового будинку передбачає приєднання саме до спірного газопроводу за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, запропонований позивачами захід забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивачів щодо забезпечення позову.
При цьому помилкове посилання суду першої інстанції на положення п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким регулюється такий вид забезпечення позову як накладення арешту, замість належного п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким врегульовано заборону вчиняти певні дії, а також помилкове посилання суду на припущення заявників щодо можливості відчуження спірного майна не впливають на загальну правильність висновків суду, що заявники не довели реального характеру загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і їх доводи ґрунтуються виключно на припущеннях.
Зазначені процесуальні недоліки, а також посилання позивачів у апеляційній скарзі, що суд невірно визначив суб`єктний склад заявників, вказавши, що заяву подано від імені лише одного з позивачів - ОСОБА_1 , не призвели до неправильного вирішення заяви по суті і можуть вважатися підставами для скасування ухвали суду, передбаченими ч. 2 ст. 376 ЦПК України.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та відхилив їх.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, з огляду на нерівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, заявлені позивачами заходи забезпечення позову не можуть вважатись допустимим заходом охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів та виходять за межі мети забезпечення позову, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua