Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №757/32553/25-п
Суддя: Шкоріна Олена Іванівна
Головуючий у суді першої інстанції: Гречана С.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
справа № 757/32553/25
провадження №33/824/1961/2026
6 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Кульшенком Русланом Анатолійовичем, на постанову Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 605, 60 грн. Відповідно до протоколу, 4 червня 2025 року о 22 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві по вул. Велика Васильківська, 67/7 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка вимова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кульшенко Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року вказуючи, що постанову сторона захисту отримала лише 20 листопада 2025 року на електронну пошту. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник Кульшенко Р.А. посилався на недоведеність судом першої інстанції вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як зазначає апелянт, оскаржуване рішення ухвалено без виклику ОСОБА_1 . Крім того, на думку сторони захисту, відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам події, що мала місце 4 червня 2025 року. Захисник звертає увагу, що протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було складено о 00 год 20 хв уже після того, як останній залишив місце оформлення адміністративних матеріалів, тобто без його участі. При цьому, на долученому до матеріалів справи відеозаписі з боді-камери поліцейського безпосередній процес складання зазначеного протоколу не зафіксовано. Також, за твердженням апелянта, відеозапис не містить фіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 смугою для громадського транспорту, що стало підставою для його зупинки. Не зафіксовано на відео й складання направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Окрім цього, сторона захисту посилається на істотні порушення процедури оформлення адміністративних матеріалів, зокрема на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його процесуальні права, а його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не зафіксовано. З огляду на наведене захисник вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні. У судовому засіданні захисник Кульшенко Р.А. пояснив, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було зумовлене попереднім конфліктом останнього з працівниками поліції. Також наголосив, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, оскільки автомобіль лише знаходився на смузі для руху громадського транспорту, а рух не зафіксовано. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі не зафіксована. Окремо звернув увагу суду на наявність розбіжностей щодо часу подій, зазначеного в постанові та зафіксованого на відеозаписі працівника поліції Білоуса А.О. Зокрема, відеозапис розпочинається о 22 год 20 хв, тоді як у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі час 20 год 20 хв. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, дослідивши матеріали справи суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Щодо клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що постанову захиснику було доставлено на електронну пошту 20 листопада 2025 року о 17 год 09 хв, тому у зв`язку з наведеним, з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, суд вважає, що строк апеляційного оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року слід вважати таким, що пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильним. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю доведена дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351637 від 5 червня 2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, відеозаписом з місця події. З відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що о 22 год 24 хв працівники поліції підійшли до автомобіля «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_1 , та повідомили ОСОБА_1 , який перебував за кермом авто, причину зупинки транспортного засобу, а саме порушення вимог п. 17.1 ПДР України у зв`язку з рухом по смузі, призначеною для громадського транспорту. Надалі працівники поліції з метою встановлення особи водія неодноразово вимагали від ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Реєстраційний документ останній надав, однак посвідчення водія не пред`явив. При цьому, працівники поліції вже декілька разів роз`яснювали ОСОБА_1 як причину зупинки транспортного засобу, так і підстави для пред`явлення відповідних документів. О 22 год 30 хв у відповідь на чергову вимогу надати документи, що посвідчують його особу та підтверджують право керування транспортним засобом, ОСОБА_1 відповів: «Не хочу». Після цього він почав ставити працівникам поліції запитання, які не стосувалися ні обставин зупинки, ні процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема цікавився наявністю у них кайданок та просив застосувати їх до нього. Надалі ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія у його сумці відсутнє та знаходиться в автомобілі, після чого підійшов до транспортного засобу з боку переднього пасажирського сидіння. Разом з тим, посвідчення водія в автомобілі він також не знайшов та працівникам поліції не пред`явив. У подальшому поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». На відповідну пропозицію ОСОБА_1 огляд не пройшов, а о 22 год 49 хв на чергове запитання поліцейського відповів: «А навіщо, якщо я не керував?». О 22 год 50 хв правоохоронець повідомив ОСОБА_1 , що востаннє пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. У відповідь ОСОБА_1 продовжував наполягати на тому, що транспортним засобом не керував та водієм не є. Водночас він зазначав, що від проходження огляду не відмовляється, однак перед цим має намір забрати з автомобіля посвідчення водія, яке, за його словами, знаходилося в транспортному засобі. На пропозицію працівника поліції одразу сісти до службового автомобіля для проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відповів, що зробить це лише після того, як забере посвідчення водія. О 22 год 51 хв працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки не проходження огляду, зокрема повідомив, що така поведінка розцінюється як порушення вимог п. 2.5 ПДР України та тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, хоча ОСОБА_1 заперечував свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, його фактична поведінка свідчила про небажання виконати неодноразово висловлену законну вимогу працівників поліції. Попри повторні пропозиції пройти огляд як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі, а також роз`яснення правових наслідків відмови, ОСОБА_1 до проходження такого огляду не приступив. При цьому заслуговує на увагу й те, що з моменту зупинки транспортного засобу о 22 год 24 хв до моменту фактичної відмови від проходження огляду минуло близько 25 хвилин. Упродовж цього часу ОСОБА_1 спілкувався з працівниками поліції щодо причин зупинки, пред`явлення документів та місцезнаходження посвідчення водія, не заперечуючи при цьому факту керування автомобілем. Лише після пред`явлення вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння він почав стверджувати, що транспортним засобом не керував. За таких обставин, посилання ОСОБА_1 на те, що він не був водієм, не узгоджується з його попередньою поведінкою, а суд такі дії останнього розцінює як спосіб ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. До того ж, некоректна поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у неодноразових проханнях застосувати до нього кайданки, а також у висловлюваннях на адресу працівників поліції, що не стосувалися обставин справи та мали особистий і образливий характер, не відповідала загальноприйнятим критеріям етичної поведінки, взаємоповаги та поваги до честі й гідності інших осіб. Така поведінка не узгоджується зі стандартом відповідальної поведінки водія, який, керуючи транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, повинен усвідомлювати підвищену відповідальність за безпеку, життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху. Стосовно доводів апелянта про те, що на відеозаписі не зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. З дослідженого судом відеозапису вбачається поведінка ОСОБА_1 , яка полягає у не проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, попри неодноразове висловлення відповідної вимоги та роз`яснення наслідків такої відмови. Отже, з огляду на те, що відеозаписом безпосередньо зафіксовані обставини, які свідчать про невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, сама по собі відсутність відеофіксації процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення не спростовує встановлених обставин та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність розбіжностей у часі події, зазначених у протоколі та постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, суд зазначає наступне. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 4 червня 2026 року о 22 год 20 хв. Водночас, у постанові від 5 червня 2026 року серії ЕНА № 4894514, складеною капралом поліції бат. 2 роти 3 управління патрульної поліції в місті Києві Білоусом А.О., зазначено інші відомості щодо часу події. Суд розцінює таку розбіжність як технічну помилку, допущену під час оформлення постанови, яка сама по собі не впливає на встановлення фактичних обставин справи, не спростовує зміст протоколу та інших наявних у матеріалах справи доказів. З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, за наявності достатніх, беззаперечних, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведеною. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Відтак, неправильного застосування закону при розгляді справи судом першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Кульшенком Русланом Анатолійовичем, залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Шкоріна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua