Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №376/1030/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 376/1030/26 Головуючий в суді І інстанції: Ловінська С.С.

Провадження № 33/824/3517/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції: Сушко Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Лихачової Маргарити Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615818 від 15.03.2026 року - 15 березня 2026 року о 19 год. 49 хв, у с. Дулицьке, вул. Млинова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер ARLM 0372», результат огляду позитивний - 1,51‰, з результатом згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави. Позбавлено ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн судового збору за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 26 червня 2026 року подала апеляційну скаргу, у якій просила оскаржувану постанову змінити, виключивши із резолютивної частини рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, 01 вересня 2026 року адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 26 червня 2026 року, подала апеляційну скаргу ідентичного змісту та вимог.

Таким чином, суд вважає, що подані адвокатом Лихачовою М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційні скарги слід розглядати, як одну.

Матеріали вказаної справи про адміністративне правопорушення надійшли до Київського апеляційного суду 08 вересня 2026 року.

Одночасно з апеляційною скаргою було подане клопотання, у якому адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови було отримано 11 червня 2026 року в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС - «Електронний суд», а 16 червня 2026 року було подано апеляційну скаргу, яку постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2026 року було повернуто.

Доводи апеляційної скарги адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , обґрунтовувала тим, що у матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Також доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводити огляд військовослужбовця ЗСУ.

Також захисниця ОСОБА_1 зазначає, що протокол фактично не містить жодних чітко визначених доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини.

Звертає увагу, що працівник поліції частково роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП, а на фрагментах відеозаписів, долучених до матеріалів справи, відсутня фіксація ознайомлення ОСОБА_1 з складеним протоколом та отримання ним копії протоколу.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт наявності підстав для зупинки транспортного засобу.

Адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , також зазначила, що ознаки алкогольного сп`яніння були зазначені формально і не підтверджуються іншими доказами.

Адвокат зауважила, що матеріали справи містять відеозапис тільки з одного нагрудного відеореєстратора, а тому можна констатувати факт відсутності безперервної фіксації події.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є непропорційним заходом та таким, що не відповідає цілям адміністративного покарання.

Захисниця ОСОБА_1 - адвокат Лихачова М.Б., також зазначила, що спеціальний технічний прилад «Drager» не відповідає вимогам, встановлених законодавством, зокрема, він не має сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Звернула увагу суду на те, що працівники поліції провели огляд транспортного засобу ОСОБА_1 без наявності законних на те підстав.

Адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримувала та просила її задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, доводи адвоката Лихачової М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 16 червня 2026 року вперше звернулась з апеляційною скаргою (а.с. 60-94), яку постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2026 року було повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із тим, що апеляційну скаргу було подано поза межами, встановленого ст. 294 КУпАП, строку на апеляційне оскарження, та не заявлено клопотання про поновлення такого строку (а.с. 98-99).

Відтак, 29 червня 2026 року адвокат Лихачова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , вдруге звернулась з апеляційною скаргою.

Крім того, у переданих судом першої інстанції відсутні будь-які докази на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 , або його захисником, копії оскаржуваної постанови.

Разом з тим, адвокатом Лихачовою М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було долучено знімки екрану з підсистеми ЄСІТС - «Електронний суд», якими підтверджується, що оскаржувана постанова дійсно була доставлена до електронного кабінету захисниці 11 червня 2026 року.

Отже, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Лихачовій М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615818 від 15.03.2026 року, з якого вбачається, що 15 березня 2026 року о 19 год. 49 хв, у с. Дулицьке, вул. Млинова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер ARLM 0372», результат огляду позитивний - 1,51‰, з результатом згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- у направленні на огляд водія транспортного засобу до «Сквирська ЦРЛ» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до змісту якого виявлено такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Зі змісту вказаного направлення вбачається, що водій на огляд до закладу охорони здоров`я не доставлявся (а.с. 3);

- у результаті тестування на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 15.03.2026 року о 20 год. 24 хв. проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Alcotest 7510, прилад № ARLМ - 0372, принтер № ARМА - 0136, тест № 1565, результат тестування - 1,51‰. Чек приладу «Драгер» підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 4);

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із якого вбачається, що огляд було проведено у зв`язку з такими виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Результат огляду позитивний - 1,51‰ (а.с. 5);

- у довідці щодо наявності посвідчення водія серії НОМЕР_2 у ОСОБА_1 (а.с. 6);

- у рапорті лейтенанта поліції Олександра Зайцева, у якому поліцейський пояснив, що під час несення служби було виявлено два транспортні засоби, які рухались назустріч наряду поліції на гнучкому зчепленні (буксирування). Побачивши автомобіль патрульної поліції, водій транспортного засобу, який буксирував, здійснив різку зупинку, вибіг з авто і втік у будинок поруч. Підійшовши до автомобіля, яке буксирували (Volkswagen Golf), було встановлено його водія - ОСОБА_1 , поспілкувавшись із останнім, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Водій не заперечував про факт вживання алкогольних напоїв та, запропонувавши йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, останній погодився. Огляд проводився за допомогою приладу газоаналізатор «Драгер», результат огляду позитивний - 1,51‰. Водій з результатом огляду погодився, а від проходження огляду у найближчому закладі охорони здоров`я категорично відмовився. У зв`язку з чим, на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл. Транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень ПДР України. Подію зафіксовано на боді-камеру «Моторола» № 477946, № 433240 (а.с. 8);

- даними відеофайлів «clip-0», «clip-1» та «clip-2» з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції № 477946, № 433240, що здійснював оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. На відеозаписі зафіксовано транспортний засіб на обочині проїзної частини з увімкненим сигналом аварійної зупинки. На запитання патрульного поліції, чому його транспортний засіб буксирували, водій відповів, що його транспортний засіб зламався. На запитання поліцейського щодо наявних на автомобілі ознак дорожньо-транспортної пригоди, водій знову відповів, що машина зламалась, оскільки його знесло на обочину (момент відеозапису «clip-0» з 0:03:36). На наступне запитання патрульного щодо того, чи вживав водій алкогольні напої, останній кивнув головою, що так, вживав (момент відеозапису «clip-0» з 0:03:50). Поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому, попросивши зробити подих та витягнути пальці рук, для підтвердження наявності ознак алкогольного сп`яніння (момент відеозапису «clip-0» з 0:06:30). На моменті відеозапису «clip-0» з 0:03:50 вкотре повідомляє патрульних поліції, що його знесло та, що, швидше за все, він пробив піддон транспортного засобу. Патрульними поліції було висловлено вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки, або в найближчому медичному закладі, на що останній на моменті відеозапису «clip-0» з 0:20:04 висловив згоду пройти огляд на місці зупинки. На фрагменті відеозапису «clip-0» з 0:34:37 відображено належну процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», у ході якого було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння - результат тесту позитивний і становив 1,51‰. Водій погодився з вищевказаним результатом огляду, а від проходження повторного огляду у закладі охорони здоров`я відмовився (момент відеозапису «clip-0» з 0:37:05). У зв`язку з цим поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Патрульним поліції було роз`яснено водієві права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 264 КУпАП (момент відеозапису «clip-0» з 0:37:40). Також відображено процедуру складання матеріалів справи про адміністративні правопорушення та ознайомлення водія з ними під підпис (момент відеозапису «clip-0» з 1:15:18). Водій відмовився від права надати свої письмові пояснення зі словами: «які можуть бути пояснення? І так все зрозуміло» (момент відеозапису «clip-0» з 1:15:40) (а.с. 9).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та пояснень.

Обставини, зазначені в протоколах узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції наданим відеозаписом, на якому відображені події, які відбувалися 15 березня 2026 року за участю ОСОБА_1 ..

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, зокрема рапортом лейтенанта поліції Олександра Зайцева, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення. Зазначений рапорт суд оцінює у сукупності з іншими наявними у справі доказами, у об`єктивності яких суд не має сумніву.

Так, зі змісту рапорту вбачається, що під час несення служби поліцейські виявили два транспортні засоби, які рухалися назустріч патрульному наряду на гнучкому зчепленні (буксируванні). Побачивши службовий автомобіль поліції, водій транспортного засобу, що здійснював буксирування, різко зупинився, залишив автомобіль та втік до розташованого поруч будинку. Після наближення до транспортного засобу, який буксирували (Volkswagen Golf), поліцейські встановили, що ним керував ОСОБА_1 .

Водночас із відеозапису «clip-2» з відеореєстратора службового автомобіля поліції, вбачається, що один транспортний засіб перебуває на узбіччі проїзної частини у працюючому стані, тоді як інший від`їжджає від нього.

Крім того, на відеозаписі «clip-0» зафіксовано транспортний засіб із буксирувальним тросом позаду. При цьому у транспортному засобі, який буксирувався та перебував на узбіччі проїзної частини з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, знаходився водій, який пояснив, що його автомобіль буксирували у зв`язку з поломкою, адже він з`їхав на узбіччя, та, ймовірно, пошкодив піддон. Водій не заперечував свого факту керування транспортним засобом, а навпаки надавав пояснення, які свідчили про те, що він здійснював керування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводити огляд військовослужбовця ЗСУ, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 266-1 КУпАП України огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів у випадку, якщо вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як вбачається з матеріалів справи, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП було вчинено не на території військової частини, а в АДРЕСА_2 . При цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 перебував у місці виконання обов`язків військової служби, прямував до місця її проходження чи повертався з нього, виконував службове завдання або перебував у будь-яких інших обставинах, передбачених ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 був одягнений у цивільний одяг.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол фактично не містить жодних чітко визначених доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини, суд апеляційної інстанції відхиляє, як формальні, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме у графі №11 наявний перелік доказів (рапорт, акт огляду на стан сп`яніння, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, відео з відеореєстратора 70маі, відео з БК Моторола № 477946, 433240, та інші матеріали справи), які листом т.в.о. начальника відділення адміністративної практики, старшим лейтенантом поліції Анною Садовою, від 18.03.2026 року було передано до Сквирського районного суду Київської області у відповідності до вимог ст. 221 КУпАП.

Не зазначення у протоколі номерів та дат, долучених доказів, носять суто технічний характер і ніяк не впливають на суть звинувачення у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адже такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя, зокрема, невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції частково роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП, а на фрагментах відеозаписів, долучених до матеріалів справи, відсутня фіксація ознайомлення ОСОБА_1 з складеним протоколом та отримання ним копії протоколу, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі доводи спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом «clip-0» з нагрудної камери патрульного поліції «477946», з якого вбачається, що водієві було чітко роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 264 КУпАП, у тому числі, право користуватись юридичною допомогою. Також на цьому ж відеозаписі відображено процедуру ознайомлення ОСОБА_1 зі складеним матеріалом про адміністративне правопорушення та, на моменті відеозапису «clip-0» з 1:16:28, зафіксовано факт вручення водієві копії протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт наявності підстав для зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису з боді-камери патрульного поліції вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність на транспортному засобі ознак дорожньо-транспортної пригоди, а така причина зупинки відповідає вимозі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», яка передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки алкогольного сп`яніння були зазначені формально і не підтверджуються іншими доказами, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки під наявністю у особи ознак сп`яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про можливу наявність у особи такого стану, яке грунтуються на порівнянні фізичного стану та поведінки особи і із станом та поведінкою, які визначені нормативними документами і указують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп`яніння містить суб`єктивний характер. Із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису із нагрудної камери патрульного вбачається, що поліцейським були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, що і стало підставою висунути вимогу про необхідність проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння.

До того ж, ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв та не заперечував у нього наявність ознак алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи містять відеозапис тільки з одного нагрудного відеореєстратора, а тому можна констатувати факт відсутності безперервної фіксації події, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, як формальні, оскільки такі доводи не відповідають дійсності з огляду на те, що в матеріалах справи наявні два компакт-диски, на яких наявні відеозаписи з двох боді-камер патрульних поліції, які здійснювали оформлення вчиненого адміністративного правопорушення, а саме № 477946 та № 433240.

Крім того, надані до суду відеозаписи містить безпосередню фіксацію подій за участю ОСОБА_1 .. Зокрема, на відеоматеріалах зафіксовано підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , зафіксовано згоду водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події із застосуванням спеціального технічного засобу, підтвердження ним факту перебування у стані алкогольного сп`яніння та згоду з результатами проведеного огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є непропорційним заходом та таким, що не відповідає цілям адміністративного покарання, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачається відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто санкція вказаної норми є абсолютно визначеною та вичерпно визначає вид і кількісну міру адміністративного стягнення, не передбачаючи при цьому альтернативи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Отже, з огляду на те, що накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, призначено в межах санкції статті, за якою останнього визнано винним, а також зважаючи, що положення ч. 2 ст. 33 КУпАП не застосовуються до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, визначена правопорушнику міра відповідальності за вчинене ним порушення правил дорожнього руху за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою, а також відповідає меті стягнення - виховання особи, яка його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що спеціальний технічний прилад «Drager» не відповідає вимогам, встановлених законодавством, зокрема, він не має сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, суд апеляційної інстанції також відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року термін періодична повірка засобів вимірювань використовується в такому сенсі перевірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.

Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Із роздрукованого результату приладу «Drager Alcotest 7510», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 02.09.2025 року, а водій проходив огляд на стан сп`яніння 15.03.2026 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу «Drager Alcotest 7510», відтак підстави для визнання його результатів недійсними відсутні.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Отже, з долученого до матеріалів справи відеозапису з боді-камери патрульного поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо надання сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку чи інших документів на спеціальний технічний засіб «Драгер», а також не висловлював будь-яких заперечень щодо дотримання поліцейським встановленого порядку проведення огляду, а тому об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду апеляційної інстанції не має.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції провели огляд транспортного засобу ОСОБА_1 без наявності законних на те підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки поверхнева перевірка, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про національну поліцію» є превентивним заходом, який поліцейський може здійснювати в тому числі, якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. Разом з тим, з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції, ОСОБА_1 повідомив, що є військовослужбовцем, а тому зазначена обставина, з огляду на можливість наявності у військовослужбовців зброї, боєприпасів та інших предметів, зумовила необхідність проведення відповідного превентивного заходу з метою забезпечення безпеки громадян.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , або ж його захисником, оскаржувалися дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України щодо незаконності дій працівників поліції, що вочевидь унеможливлює врахування судом апеляційної інстанції доводів щодо незаконності дій працівників поліції.

Разом з тим, ОСОБА_1 під час ознайомлення із адміністративними матеріалами не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначив.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Лихачової М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Лихачовій Маргариті Борисівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Лихачової Маргарити Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «19» жовтня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко