Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №755/1409/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/1409/26 Головуючий у І інстанції Галаган В.І.

Провадження №22-ц/824/10999/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дейнюк Марії Петрівни на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Баталін Сергій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Баталін Сергій Сергійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В від 12.03.2021 року № 25423 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 гривень 80 копійок.

02.03.2026 року представник позивача - адвокат Дейнюк М.П. подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до змісту якої просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги на суму 13 000,00 грн.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року заяву адвоката Дейнюк М.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Доповнено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року у цивільній справі № 755/1409/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Баталін Сергій Сергійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, адвокат Дейнюк М.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», до 3 000,00 грн, порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити додаткове рішення, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 13 000,00 грн.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд не вправі з власної ініціативи зменшувати на власний розсуд витрати, понесені стороною на професійну правничу допомогу, за відсутності відповідних заперечень з боку іншої сторони цивільного процесу.

Водночас, відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», не подав до суду першої інстанції ані відзиву на позовну заяві, ні клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи будь-яких інших заперечень з приводу заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 гривень.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Дейнюк М.П. в апеляційній скарзі також порушує питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у суді апеляційної інстанції у зв`язку із розглядом даної апеляційної скарги. Вказала, що орієнтовний розмір таких витрат становить 1453,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Керуючись частиною 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін та їх представників, з огляду на їх належне повідомлення та враховуючи, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі додаткове рішення не відповідає.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

У справі, яка переглядається, встановлено, що у позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Дейнюк М.П. зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у даній справі, який становить 16 816,80 грн та складається з: сплаченого судового збору у розмірі 1816,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 15 000,00 грн, докази чого будуть подані згодом.

02 лютого 2026 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, ухваливши проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін.

23 лютого 2026 року адвокат Дейнюк М.П. в інтересах позивачки за допомогою системи «Електронний суд» подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до якого долучила копію Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025; акт про надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025; докази направлення вказаних документів стороні відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Баталін Сергій Сергійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було задоволено. Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1816,80 грн.

02.03.2026 року адвокат Дейнюк М.П. за допомогою системи «Електронний суд» подала до суду першої інстанції заяву (вх.№ 13444 від 12.03.2026 року) про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявник просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги, про які було заявлено позивачем, на суму 13 000,00 грн.

Задовольняючи заяву частково та визнаючи доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025 року на суму 3 000,00 грн, суд першої інстанції мотивував свої висновки незначною складністю справи, яку розглянуто у порядку письмового провадження, а також невеликим обсяг виконаних представником позивача робіт щодо підготовки позовної заяви, зібрання доказів у справі.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Судом встановлено, що між адвокатом Дейнюк М.П. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги від 01.12.2025 року, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта, вартість послуг адвоката за п. 5.1 Договору становить 13 000,00 грн, які сплачено клієнтом в повному обсязі.

Крім того, позивачем на підтвердження вимоги про розподіл витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи Акт про надання правничої допомоги від 06.02.2026 року, підписаний сторонами Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025 року на суму 13 000,00 грн.

Жодної заяви про зменшення судових витрат від сторони відповідача у даній справі до суду першої інстанції не надійшло.

У розумінні положень частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом і часом, витраченим на виконання робіт адвокатом. Суд не вправі з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми витрат на правову допомогу.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції без належних підстав, за відсутності заяви сторони відповідача та без належного мотивування, зменшив розмір витрат на правову допомогу.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги представника апелянта заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дейнюк М.П. слід задовольнити. Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, збільшивши їх до розміру 13000,00 грн.

Крім того, з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає правильним також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження таких витрат представником апелянта подано Договір про надання правничої допомоги від 31 березня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дейнюк М.П. Відповідно до умов вказаного Договору адвокат зобов`язується надати правничу допомогу Клієнту щодо складання апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26 та всіх необхідних процесуальних документів, пов`язаних з апеляційним оскарженням вказаного рішення суду; представництва інтересів Клієнта в Київському апеляційному суді з приводу апеляційного оскарження додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги, розмір гонорару Адвоката за надання правничої допомоги, передбаченої цим Договором, становить 6 000,00 грн.

Згідно з актом про надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 31 березня 2026 року, адвокат Дейнюк М.П. надала Клієнту, ОСОБА_1 , наступний обсяг послуг:

- юридичний аналіз додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26;

- усна консультація клієнта;

- аналіз нормативного регулювання та судової практики щодо відшкодування витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень відповідача;

- складання апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26;

- подання апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26.

Згідно даний Акту, гонорар Адвоката складає 6000,00 грн, який повністю сплачений Клієнтом станом на дату підписання цього Акту.

Жодних письмових заперечень чи заяв про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, від ТОВ «ФК «Оналйн Фінанс» до Київського апеляційного суду не надходило.

З огляду на вказане, керуючись ч. ч. 2,13 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 6 000,00 грн.

Щодо вимог апелянта про відшкодування понесених нею витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

У пункті 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 761/27177/14-ц (провадження № 61-17058св19) зазначено, що: «у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір. Залишаючи без руху та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою судового збору, суд апеляційної інстанції не врахував, що оскаржена ухвала суду першої інстанції стосується відмови у поверненні судового збору, а тому подана на цю ухвалу апеляційна скарга не підлягає сплаті судовим збором».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18) зроблено висновок, що: «тлумачення пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що особи звільняються від сплати судового збору не лише за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, але й за подання апеляційної скарги на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення».

Таким чином, оплачуючи судовий збір в сумі 1453,44 грн за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року, скаржник діяв на власний розсуд, без урахування положень п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а тому не вправі вимагати компенсації за рахунок відповідача судових витрат, які не передбачені вимогами законодавства.

Поряд із цим, скаржник не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та «Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 зі змінами від 07.01.2025.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дейнюк Марії Петрівни задовольнити.

Змінити додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі № 755/1409/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, б-р В. Ради, б. 34, оф. 511) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, збільшивши їх до розміру 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, б-р В. Ради, б. 34, оф. 511) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 19.10.2026 р.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб