Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №755/1537/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/1537/22 Головуючий у І інстанції - Хромова О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/81/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

установив:

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 жовтня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», яке здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі130000 грн.

04 листопада 2021 року ТОВ «Клевер Експерт» було складено «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №588/11-21, відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту становить 542754,59 грн, ринкова вартість транспортного засобу до ДТП становить 358619,40 грн, а ринкова вартість транспортного засобу з урахуванням аварійних пошкоджень, тобто після ДТП становить 111601,31 грн.

Позивач вважає, що втрати яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його транспортного засобу та витрати, які він повинен понести для відновлення свого порушеного права, що підлягають стягненню з відповідача становлять 117018,09 грн, що дорівнюють різниці між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП (358619,40 грн), вартістю транспортного засобу після ДТП(111601,31 грн) та ліміту відповідальності страховика (130000 грн).

Крім того, позивач зазначає, що ним понесено витрати на оплату послуг оцінювача в розмірі 2500 грн.

Таким чином, загальний розмір матеріального збитку, який повинен сплатити відповідач позивачу становить 119518,09 грн.

Крім того, позивач стверджує, що під час ДТП його транспортний засіб було фактично знищено.

Тобто, неправомірними діями відповідача йому завдано немайнових втрат, зокрема, останній був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, звертатись за юридичною допомогою, що спричинило моральні страждання.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь вказаний вище матеріальний збиток та моральну шкоду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року, зазначений позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 119518,09 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн та судовий збір в розмірі 1245,18 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з тексту позовної заяви вбачається, що Позивач з метою визначення розміру матеріального збитку звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір на проведення оцінки.

04 листопада 2021 року було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №588/11-21, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зі змісту Звіту №588/11-21 вбачається, що «огляд досліджуваного автомобіля проводився органолептичним методом, шляхом зовнішнього візуального огляду 02 листопада 2021 року в світлий час доби при природному освітленні в присутності власника».

Натомість, просить врахувати, що Відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу ніхто не запрошував та у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Відповідача про огляд пошкодженого транспортного засобу Позивача, що свідчить про порушення Позивачем вищевказаного пункту 5.2 Методики.

Звертаючи увагу на Звіт №588/11-21, на який посилається Позивач, обґрунтовуючи розмір заподіяних йому збитків, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 становить 358619,40 грн, а ринкова вартість з урахуванням ПДВ легкового автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 з урахуванням аварійних пошкоджень становить 111601,31 грн.

На підставі розрахунків зі Звіту №588/11-21 та керуючись правилами статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було визначено, що його транспортний засіб вважається фізично знищеним, теж йому має бути відшкодована грошова сума в розмірі 247018,09 грн. яка є різницею між вартістю автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 до настання дорожньо-транспортної пригоди (358619,40 грн) та після (111601,31 грн).

Відповідачем долучено до матеріалів справи роздруківку з інтернет-сайту «auto.ria.ua» з яких як зазначив відповідач вбачається, що Позивач розмістив оголошення та продає належний йому автомобіль Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 .

Його автомобіль не відновлений та знаходиться у такому ж стані, як після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Це вбачається, якщо порівняти наявні у матеріалах справи фотографії пошкодженого транспортного засобу Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 та фотографії з наданих Відповідачем роздруківок - локалізація та обсяг пошкоджень співпадають.

Наголошує, що згідно роздруківок, Позивач визначив вартість транспортного засобу у пошкодженому стані у розмірі 6300доларів США.

За курсом Національного банку України станом на день публікації цього оголошення (12 квітня2023 року) вартість 1долару США дорівнювала 36,5686 грн.

Таким чином встановлена Позивачем вартість автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 з урахуванням отриманих у дорожньо-транспортній пригоді пошкоджень складає 230382.18 грн (6300 х 36,5686).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що з урахуванням положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір збитків, заподіяних Позивачеві внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди варто визначати як різницю між вартістю матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 згідно Звіту №588/11-21 (358619,40 грн) та вартістю автомобіля Hyundai Veracruz р.н. НОМЕР_2 у пошкодженому стані, за яку Позивач бажає його продати (230382,18 грн)., а саме 128237,22 грн (358619,40 грн - 230382,18 грн = 128237,22 грн).

Позивачем вказано та підтверджується матеріалами справи, що страховик AT «СГ «ТАС» (приватне) здійснив на його рахунок виплату страхового відшкодування в розмірі 130000 грн.

Отже, Позивачеві належним чином було здійснено виплату страхового відшкодування у повному обсязі та нею було покрито всі заподіяні внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитки, а тому відшкодування Відповідачем додатково грошових коштів Позивачеві

може призвести до безпідставного збагачення останнього.

Відповідач вважає, що заявлена Позивачем до стягнення з нього сума не відповідає реальному розміру збитків.

Таким чином, Відповідач не погоджується з розміром матеріального збитку, розрахованого на підставі Звіту №588/11-21, а, отже і з пред`явленими донього позовними вимогами, з огляду на що звертається до суду з клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи.

Просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Просив також призначити у справі автотоварознавчу експертизу.

Відзив на апеляційну скаргу, в установлений строк на адресу суду не надійшов.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що20 жовтня 2021 року о 19-52 год. в

м. Києві по Харківському шосе, 2-а, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи на головну дорогу з прилеглої території, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Хундай», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по проспекту Соборності в бік Харківського шосе у місті Києва, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

Згідно із Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205984996 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС».

Відповідно до звіту від 04 листопада 2021 року №588/11-21 про оцінку вартості матеріального збитку, складеного ТОВ «Клевер Експерт», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14 липня 2020 року №60/20, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки складає 358619,40 грн.

За складання даного висновку ТОВ «Клевер Експерт» ОСОБА_2 сплачено 2500 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера від 04 листопада 2021 року №232.

ПрАТ «СГ «ТАС» здійснено виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 130000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, та стягуючи з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 119518,09 грн, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вартість майнового збитку завданого ОСОБА_2 шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Також, враховуючи надані позивачем докази, які свідчать про спричинені душевні страждання, яких ОСОБА_2 зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна, а також враховуючи суму матеріальної шкоди, що стягується, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні, погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, виходячи із засад змагальності та диспозитивності, колегією суддів Київського апеляційного суду 20 серпня 2024 року постановлено ухвалу про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання:

Яка вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин та без урахування ПДВ колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Яка вартість колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Hyundai Veracruz, р.н. НОМЕР_2 у аварійному (пошкодженому) стану після дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення, оновлення складників тощо, станом на дату проведення дослідження та станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 20 жовтня 2021 року?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України, а саме, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На адресу Київського апеляційного суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про залишення ухвали від 20 серпня 2024 року без виконання, з посиланням на те, що вказану експертизу можливо було провести, однак на час підготовки даного листа, оплата за проведення судової експертизи до Інституту не надійшла.

Ураховуючи невжиття апелянтом заходів щодо оплати експертизи, що унеможливило її проведення, а також відсутність у матеріалах справи інших належних і допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, колегія суддів вважає за необхідне взяти до уваги та покласти в основу рішення саме наданий позивачем доказ на підтвердження спричиненої матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 зазначив, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01 липни 2020 року у справі №420/998/18, провадження № 61-11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що у даному конкретному випадку на страховика винної у ДТП особи - ПрАТ «СГ «ТАС», відповідно до положень пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не покладається обов`язок з відшкодування втрати товарної вартості, оскільки такий обов`язок покладається на особу, яка є винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Попри це, виходячи зі змісту пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24 листопада 2003 року за №142/5/2092, за умови якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, відповідно до п. 34.3 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Статтями 28, 29 зазначеного вище Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП, вартістю транспортного засобу після ДТП та отриманим страховим відшкодуванням (358619,40 грн - 111601,31 грн - 130000 грн) в розмірі 117018,09 грн, а також оплата послуг оцінювача в розмірі 2500 грн.

Вірним є і висновок районного суду про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості визначеного розміру моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Втрата або пошкодження майна (автомобіля) само по собі є джерелом негативних емоцій та стресу.

Місцевий суд вірно врахував, що внаслідок ДТП позивач зазнав душевних страждань через пошкодження майна, був позбавлений можливості користуватися власним транспортним засобом, що призвело до істотних вимушених змін у його щоденному житті, порушення звичного ритму та необхідності витрачати додаткові зусилля й час для відновлення своїх прав.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_2 , ухвалено обґрунтоване рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року та у зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба