Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №761/7790/26 — Київський апеляційний суд

справа № 761/7790/26

головуючий у суді І інстанції Трубніков А.В.

провадження № 33/824/2622/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лесь Ірини Олександрівни на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в її діях.

Постанова обґрунтована тим, що оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень статті 251 КУпАП та вимог Інструкції, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений статтею 124 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лесь І.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить

долучити до матеріалів справи висновок експерта № 158/26 від 19 червня 2026 року, складений судовим експертом Скороходом K.M. за результатами автотехнічного дослідження;

дослідити указаний висновок експерта під час апеляційного розгляду справи та надати йому правову оцінку поряд з іншими доказами у справі;

скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року;

матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП направити на доопрацювання до підрозділу Управління патрульної поліції, який склав протокол серії ЕРП1 № 590727 від 13 лютого 2026 року, для усунення виявлених недоліків, належного оформлення матеріалів та правильної правової кваліфікації її дій з урахуванням вимог пункту 10.2 ПДР України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у мотивувальній частині постанови суд першої інстанції виключаючи вину в діях ОСОБА_2 , посилається на пункт 16.11 ПДР України, який регулює проїзд перехресть нерівнозначних доріг, про що помилково вказано і працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 590727 від 13 лютого 2026 року.

Водій ОСОБА_2 , здійснюючи виїзд з прилеглої території двору будинку №33 по вул. О. Гончара у м Києві на дорогу, була зобов`язана керуватися саме пункту 10.2 ПДР України, яким чітко передбачено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Вважає, що за таких обставин суд першої інстанції помилково застосував норму пункту 16.11 ПДР України, яка стосується проїзду перехресть, оскільки є очевидним, що ДТП сталася при виїзді водієм ОСОБА_2 з прилеглої території (двору), а тому у цьому випадку повинна застосовуватися норма пункту 10.2 ПДР України, відповідно до якої водій ОСОБА_2 мала безумовний обов`язок дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , незалежно від траєкторії руху по головній дорозі.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Петрик В.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причину своєї неявки не повідомила.

Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590727 від 13 лютого 2026 року ОСОБА_2 13 лютого 2026 року о 18:34 у м. Києві по вул. Олеся Гончара, 33 керувала автомобілем «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території не надала перевагу у русі автомобілю «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення, чим порушила пункт 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

З доданої до матеріалів справи схеми місця ДТП та фототаблиць вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося під час виїзду автомобіля «Audi» під керуванням водія ОСОБА_2 з прилеглої території двору будинку №33 по вул. О. Гончара в м Києві.

Згідно з визначенням термінів, що наведені у п. 1.10 ПДР України, прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Цим же пунктом ПДР України визначено і поняття перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Пунктом 10.2 ПДР визначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Пунктом 16.11 визначено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

За таких обставин, у цьому випадку виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_2 з прилеглої території не можна вважати проїздом перехрестя, а тому її дії не можуть бути кваліфіковані за пунктом 16.11 ПДР України як порушення правил проїзду перехрестя.

Проте, порушення вимог пункту 10.2 ПДР України за вказаним протоколом серії ЕПР1 № 590727 від 13 лютого 2026 року у провину ОСОБА_2 не ставилось.

Згідно зі змістом статей 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також правової кваліфікації неправомірних дій особи, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення чи правову кваліфікацію таких дій.

Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Судом першої інстанції залишено указані обставини щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 поза увагою, тому постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо клопотання про направлення матеріалів для доопрацювання.

Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Керуючись саме цим принципом, законодавець визначив одним із завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення вирішення її у точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП); не уповноважує суд приймати рішення про направлення адміністративної справи на дооформлення саме за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.

Стаття 284 КУпАП передбачає вичерпний перелік постанов, які можуть бути винесені органом (посадовою особою) у справі про адміністративне правопорушення:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;

3) про закриття справи.

При цьому КУпАП не передбачено можливості винесення судом постанови про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в тому числі протоколу, на доопрацювання чи для належного оформлення.

Крім того, законодавством не передбачена процедура такого дооформлення чи доопрацювання матеріалів.

Вирішення усіх питань, необхідних для розгляду справи, та усунення недоліків, які перешкоджають розгляду справи (наприклад, недостатність доказів, неправильно оформлений протокол), відбувається на етапі підготовки справи до розгляду (стаття 278 КУпАП). Тому прийняття будь-яких інших постанов не ґрунтується на нормах закону.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги щодо змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.

Частинами першою - третьою цієї статті закріплено такі вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Завершальним етапом адміністративного розслідування при провадженні у справах про адміністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 257 КУпАП).

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Уповноважена особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, керується при цьому власним переконанням щодо достатності доказів для встановлення наявності відповідного правопорушення і не може наперед передбачати позицію суду з цього питання. Недостатність, на думку суду, доказової бази не може бути ознакою правильності/неправильності оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення і необхідності їх повернення для дооформлення.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має забезпечувати належне вивчення та оцінку доказів і аргументів, представлених сторонами.

Відповідно до частини 5 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зазначав: «Визнати правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення» (Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, 2005).

Таким чином, юридичний аналіз положень зазначеної постанови Пленуму ВСУ та правил кримінально-процесуального провадження дає змогу зробити висновок про можливість застосування зазначеного механізму виключно з двох підстав;

1) складання протоколу про адміністративне правопорушення не уповноваженим на це суб`єктом;

2) складання протоколу з порушенням встановлених вимог.

Таким чином, ґрунтовний правовий аналіз приписів статті 256 КУпАП дає змогу визначити підстави для повернення протоколу про адміністративне правопорушення з мотиву невідповідності протоколу встановленим вимогам:

1) відсутні дані про дату, час та місце складання протоколу;

2) відсутні дані про особу яка склала протокол (наприклад, посада, спеціальне звання, прізвище, ім`я, по батькові поліцейського);

3) відсутні анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, громадянство, місце проживання (перебування), місце роботи, громадянство, документ, що підтверджує особу);

4) відсутні анкетні дані потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання (перебування);

5) відсутні фактичні обставини адміністративного правопорушення, які суб`єкт складання вважає встановленими (фабула правопорушення: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення);

6) відсутня правова кваліфікація вчиненого адміністративного правопорушення з посиланням на положення та статті (частини статті) Кодексу України про адміністративні правопорушення;

7) відсутні прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;

8) відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або відмітка про відмову особи від підпису протоколу про адміністративне правопорушення;

9) не зазначено розмір шкоди, завданої адміністративним правопорушенням;

10) відсутні відомості про вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення особі, щодо якої його складено, або наявності відмітки про відмову в отримані такої копії;

11) відсутня відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав та обов`язків, що передбачені статею 268 КУпАП;

12) відсутній підпис особи, яка склала протокол (Кодекс України про адміністративні правопорушення, 1984).

Враховуючи указаних вимог закону - підстави для доопрацювання (належного оформлення) не є підставами для зміни обвинувачення (зміни кваліфікації дій), тому клопотання про направлення матеріалів для належного оформлення задоволення не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лесь Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова