Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №759/5246/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3882/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Справа № 759/5246/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Ул`яновської О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

У березні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда О.П., в якому просила визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позов мотивовано тим, що позивач є рідною тіткою ОСОБА_4 .

31 грудня 2003 року ОСОБА_4 разом зі своїми батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (сестра позивача) - приватизували квартиру АДРЕСА_3 , площею 54,5 кв. м., у зв`язку з чим Святошинською районною у місті Києві радою видано свідоцтво про право власності на житло від 31.12.2003 № 3530 та зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03 листопада 2004 року за № 4170. Кожен з них володів 1/3 часткою.

Після оформлення права власності на цю квартиру ОСОБА_4 продовжував проживати з батьками.

03 листопада 2004 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , площею 33,5 кв. м. за 27 500 дол. США, право власності на яку підтверджується інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 43120 від 13 грудня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року і ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно померли матір і батько ОСОБА_4 , у зв`язку з чим 17 липня 2015 року він отримав свідоцтво про право на спадщину на належну його батькові на праві спільної часткової власності 1/3 квартири АДРЕСА_3 , відомості про що внесено до реєстру за № 08/15, а також отримав свідоцтво про право на спадщину на належну його матері право спільної часткової власності 1/3 цієї квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і після його смерті залишилося спадкове майно, що є предметом спору у цій справі.

ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , яке перебувало у володінні позивача і було нею отримане. Крім цього, відповідач не повертає на прохання позивача правовстановлюючі документи на нерухоме майно, сімейні документи і фотографії родини ОСОБА_6 .

На третій день після смерті ОСОБА_4 відповідач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в якій вказала, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу останні 24 роки перед його смертю.

31 травня 2024 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на п. 4.18. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно.

Оскільки документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, відсутні в матеріалах спадкової справи, а відповідач не бажає їх повернути позивачу, позивач звернулася до суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 15 140 грн.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року заяву позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки до врегулювання спірних правовідносин суд не застосував ст. 1224 ЦК України, відповідно до якої право на спадкування за законом володіють особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, і зазначена категорія осіб входить до четвертої черги спадкоємців.

Апелянт проживала з ОСОБА_4 протягом останніх 24 років перед його смертю, що встановив суд першої інстанції, однак помилково не відніс її до четвертої черги спадкоємців, які мають право на спадщину, зокрема, у 1/2 частини спірної квартири.

На переконання скаржника право власності має бути визнано за обома спадкоємцями у відповідних частках, визначених законом або за згодою між ними, а не тільки за позивачем, оскільки апелянт володіє правовим статусом спадкоємця.

Представник відповідача стверджує, що суд першої інстанції не встановив, чи дійсно має місце факт спільного проживання апелянта зі спадкодавцем однією сім`єю; протягом якого періоду часу вони проживали спільно; чи «створювалося» внаслідок такого проживання спільне господарство, взаємні майнові та немайнові права й обов`язки; яку саме частку у спадковому майні має право отримати апелянт як спадкоємець четвертої черги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи представника відповідача про проживання однією сім`єю апелянта зі спадкодавцем не підтверджені жодними доказами і ця обставина не встановлена в судовому порядку. Також зазначена обставина жодним чином не впливає на визнання за позивачем як спадкоємцем третьої черги права власності на спадкове майно.

Представник позивача зауважує, що позивач є рідною тіткою спадкодавця, тому має переважне право на прийняття спадщини відповідно до ст. 1263 і 1264 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 заперечили проти доводів і вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 і треті особи приватний нотаріус Коляда О.П. не з`явилися, про дату час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, третя особа не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 372 і частини третьої статті 360 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, з`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши законність за обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємицею ОСОБА_4 , у тому числі на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проте отримати правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності, позивач позбавлена можливості.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, батьками позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , що підтверджується посвідкою про народження серія НОМЕР_1 , виданої Київським міським ЗАГС (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_5 та матір`ю є ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 26.01.2024 (т. 1 а.с. 23).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_5 від 31.12.2003, виданим Святошинською районною у місті Києві радою та зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03.11.2004 за №4170 квартира АДРЕСА_3 , площею 54,5 кв.м. належить на праві приватної власності в рівних частинах (по 1/3) ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 19).

ОСОБА_4 17.07.2015 отримано свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , яке видано державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. зареєстровано в реєстрі за № 07/15 (т. 1 а.с. 20).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 17.07.2015, яке видано державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. зареєстровано в реєстрі за № 08/15, ОСОБА_4 отримав у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до відомостей з ДРРП державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. 17.07.2015 року зареєстровано право власності на 2/3 частки квартири за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 25).

Як вбачається з інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 43119 від 13.12.2024, 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.03.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , оціночна вартість об`єкта оцінки становить 2496958 грн 18 коп. (т. 1 а.с. 31-32).

03.11.2004 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом КМНО Гніденко Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 3340, ОСОБА_4 придбав 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , площею 33,5 кв.м. (т. 1 а.с. 16).

Право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» №43120 від 13.12.2024 (т. 1 а.с. 17).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.03.2025 за адресою: АДРЕСА_6 , оціночна вартість об`єкта оцінки становить 1 900 108 грн 79 коп. (т. 1 а.с. 29-30).

29 січня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляди О.П. із заявою про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 100).

31 травня 2024 року позивач ОСОБА_3 прийняла спадщину на підставі заяви, засвідченої приватним нотаріусом КМНО Шаповаленком А.І. та зареєстровано в реєстрі за №3592 (т. 1 а.с. 26).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляди О.П. від 21.02.2025 відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. 4.18 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

19.09.2025 Святошинською РДА у місті Києві надано відповідь №107-2096 про відмову у видачі копії свідоцтва про право власності на житло, оскільки оригінал зазначеного свідоцтва видано на руки співвласникам житла (т. 1 а.с. 53).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 15 липня 2024 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування - було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 303/6910/22 (провадження № 61-10223св24) зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, який має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, і спадкове майно не змінило володільця на іншого спадкоємця (спадкоємців), у випадку з нерухомим спадковим майном - не зареєстроване за спадкоємцем (спадкоємцями) померлого на праві власності.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2021 року в справі № 523/18162/16, «встановивши, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача, який відмовляється їх надати, і ця обставина унеможливила отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дочки в нотаріальному порядку, суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим визнання за позивачем права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно в порядку спадкування є ефективним способом захисту його порушеного права.»

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є тіткою ОСОБА_4 , а відтак входить до третьої черги спадкоємців за законом відповідно до ст. 1263 ЦК України, проте позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував до врегулювання спірних правовідносин матеріальне право, що підлягало застосуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував положення ст. 1264 ЦК України суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки особи, які проживали зі спадкодавцем не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, належать до четвертої черги спадкоємців за законом, тоді як рідні тітка й дядько спадкодавця - до третьої, у зв`язку з чим позивач має переважне право на прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1259 ЦК України визначено підстави зміни черговості одержання права на спадкування.

Так, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц зроблено такі висновки:

«в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 належить до спадкоємців четвертої черги, оскільки 24 роки проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем третьої черги та прийняла спадщину.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 203/676/21 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що «задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачу набути право на спадкування за законом четвертої черги, в той час, як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_6 мала спадкоємців за законом другої черги.»

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20, «підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.»

Однак, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості спадкування - було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання ( а.с. 153-154, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було заявлено до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Святошинським районним судом м. Києва справи № 759/27555/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда О.П. про встановлення факту спільного проживання та визнання права на спадщину.

Предметом судового розгляду у вказаній справі були позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2000 року та визнання за ОСОБА_1 права на спадкування майна ОСОБА_4 у четверту чергу за законом.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, від 15 вересня 2025 року, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі було відмовлено ( а.с. 175, т. 1).

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 , про що ОСОБА_9 було заявлено окремий позов до ОСОБА_3 у справі № 759/27555/24, не є підставою для відмови у задоволенні даного позову ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем третьої черги спадкоємців за законом, а підстави, визначені ст. 1259 ЦК України, для зміни черговості права на спадкування, не були предметом судового розгляду у справі, що переглядається.

Отже, доводи представника відповідача про наявність підстав для визнання права власності за обома спадкоємцями третьої та четвертої черги у відповідних частках - суперечить нормам матеріального права.

Крім того, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування майна ОСОБА_4 у четверту чергу за законом - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня її ухвалення.

Отже, посилання в апеляційній скарзі на безпідставне неврахуванням судом права відповідача на спадкування спірного нерухомого майна у зв`язку з належністю відповідача до четвертої черги спадкоємців за законом є безпідставними, оскільки не підтверджують права відповідача на спадкування та не відповідають вимогам статей 1258, 1259 ЦК України.

Аргументи відповідача про не встановлення судом першої інстанції факту спільного проживання відповідача зі спадкодавцем, періоду сумісного проживання, виникнення взаємних прав та обов`язків тощо суд апеляційної інстанції відхиляє з вищевикладених підстав, оскільки зазначені обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.