Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №620/8225/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8225/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (в редакції від 07.08.2025);

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (в редакції від 07.08.2025).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем – Військовою частиною НОМЕР_1 в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не ухилялася від виконання своїх обов`язків, а навпаки — здійснила всі передбачені нормативними актами дії щодо оформлення та направлення документів позивача, для отримання останнім спірної виплати. Зазначає, що фактично позивач намагається покласти відповідальність на Військову частину НОМЕР_1 за рішення, яке нею не приймалося. Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала відмову у виплаті винагороди, а лише виконувала передбачені процедурою дії щодо направлення документів на розгляд уповноваженої комісії. При цьому Військова частина НОМЕР_1 не мала ані повноважень, ані законних підстав самостійно ігнорувати або змінювати висновок комісії.

Військовою частиною НОМЕР_2 в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому зазначає, що 27.03.2026 комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) проведена попередня перевірка законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за наслідками якої складено акт. За результатами перевірки попереджено переплату на суму 1000000,00 грн відносно лейтенанта ОСОБА_1 , з зазначенням причини: «Був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання. Термін безпосередньої участі у бойових діях складає менше 180 днів». Зазначений Акт перевірки доведено до відома командування військової частини НОМЕР_1 , листом № 502/15/796 від 28.03.2026.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у віці 23 роки призваний до Збройних Сил України з 25.02.2022 за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 під час військового стану.

У період, з 25.02.2022 по 27.04.2022, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період, з 28.04.2022 по 04.11.2022 – у ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період, з 05.11.2022 по 21.05.2025 – у Військовій частині НОМЕР_3 , а у період, з 21.05.2025 по 16.04.2026 – у Військовій частині НОМЕР_1 .

З 25.02.2022 по 18.01.2024 позивач мав військове звання «старший солдат», з 19.01.2024 по 17.10.2024 – «молодший сержант», 18.10.2024 позивачу було присвоєно звання «молодший лейтенант», а з 18.10.2025 - військове звання «лейтенант», що підтверджується матеріалами справи.

16.04.2026, згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №114, позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку зі звільненням згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13.04.2026 №123 з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності) відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Під час проходження військової служби позивач у період, з 26.02.2022 по 04.04.2022, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Чернігів Чернігівської області, у періоди, з 21.02.2024 по 31.03.2024, з 12.04.2024 по 14.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 19.10.2024 по 14.12.2024, з 22.01.2025 по 25.05.2025, з 05.06.2025 по 07.06.2025 – перебуваючи в Луганській області Кремінській ТГр, Харківській області Борівській селищній ТГр, Сумській області Попівської сільській ТГр, Донецькій області Покровській міській ТГр, Донецькій області Волновашського району Комарській сільській ТГр, Донецькій області Волноваського району Великоновосілківсьоій міській ТГр,, що підтверджується довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 №30 від 19.02.2024, а також в/ч НОМЕР_4 від 11.06.2025 №5711/94.

Зокрема позивач дійсно в період, з 25.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 03.03.2024, 10.03.2024 по 17.03.2024,, з 23.03.2024 по 31.03.2024, 12.04.2024 по 30.04.2024, 01.05.2024 по 31.05.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область Краматорський район Лиманська міська громада н.п. Терни, а у періоди з 01.06.2024 по 19.06.2024, 20.06.2024 по 27.06.2024 - перебуваючи в Луганська область Сватівського район Красноріченська селищна громада н.п. Нововодяне, у періоди з 21.10.2024 по 14.12.2024 - перебуваючи в Сумська область Сумський район Краснопільська селищна громада н.п. Попівка, у періоди з 24.01.2025 по 31.01.2025, 01.02.2025 по 13.02.2025 - перебуваючи в Донецька область Покровського району Покровська міська громада н.п. Надіївка.

Всього Позивач брав безпосередню участь в бойових діях 178 днів. Вищезазначене підтверджується довідкою №4385/94 від 10.05.2026 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатку 1 доручення.

Окрім того 27.06.2024, при виконанні бойового завдання 27.06.2024 позивач отримав: МВТ. ЗЧМТ, СГМ середнього ступеня важкості. АБТ перфорацією БП зліва (бойове травмування) за обставин при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу противника, зі сторони збройних сил російської федерації. Вважати отримання бойового травмування таким, що сталося під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, бойове травмування не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Перебував в бойових засобах захисту, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтв), виданої в/ч НОМЕР_3 від 30.06.2024 №7105/3/2201.

Додатково довідкою про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій на території противника, виданої військовою частиною НОМЕР_5 №26061 від 13.07.2024, підтверджується, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 24.06.2024 по 27.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України загальною кількістю чотири дні.

Внаслідок відсутності під час звільнення позивача з Військової частини НОМЕР_1 будь-яких нарахувань у розмірі вищезазначеної виплати, представником позивача направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив повідомити правові підстави невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови № 153 від 11.02.2025.

У відповідь на адвокатський запит Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 супровідним листом від 25.03.2026 №1312/3178 сформований пакет документів на військовослужбовця частини ОСОБА_1 направлено на розгляд комісії оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_2 ) для перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови КМУ №153. За результатами комісійного розгляду надісланого пакету документів військова частина НОМЕР_1 отримала акт від 27.03.2026 року попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, який надіслано супровідним листом від 28.03.206 №502/15/796 військовою частиною НОМЕР_2 . Згідно даного акту перевірки від 27.03.2026 року, комісією прийнято рішення у відмові щодо виплати даної Винагороди по причині того, шо даний військовослужбовець був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання та термін безпосередньої участі у бойових діях складає менше 180 днів. Вищевказані факти відповідно унеможливлюють підготовку відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 проекту наказу командира військової частини НОМЕР_1 на проведення виплати Винагороди вищевказаному військовослужбовцю та відповідно здійснення її виплати фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_1 без попереднього отримання погодження від комісії військової частини НОМЕР_2 .

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» , звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався та триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII, визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону № 2232-XII).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) якою також затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942 (набрала чинності 07.08.2025) внесено зміни до Постанови №153, зокрема у пункті 4:

- в абзаці другому слово «особам» замінено словами «громадянам України з числа осіб»;

- в абзаці п`ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності,» замінити словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до»;

доповнено пункт абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».

Таким чином, з 07.08.2025 Кабінетом Міністрів України врегульовано питання права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн, передбаченої Постановою №153, громадянами України - військовослужбовцями, зазначеними в абзаці 2 пункту 4 Постанови №153, які відповідають вимогам щодо виплати такої винагороди, та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант» та які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Дослідивши фактичні обставини справи та надані докази, суд зазначає, що позивач був мобілізований у віці 23 роки (25.02.2022 під час воєнного стану); брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком більше шести місяців та одержав травму 27.04.2024 під час захисту Вітчизни (на той час маючи звання «молодший сержант»), що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 №7105/3/2201 від 30.06.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідкою №4385/94 від 10.05.2026 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатку 1 доручення та довідкою про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань….., виданої Військовою частиною НОМЕР_5 №26061 від 13.07.2024; довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 №30 від 19.02.2024; проходив військову службу і був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант» 18.10.2024; не притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, що підтверджується довідкою №4385/94 від 10.05.2026 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатку 1 доручення.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.

Отже суд доходить висновку, що позивач відповідає усім критеріям, визначеним пунктом 4 Постанови №153, а відмова відповідачів, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідають належному способу судового захисту, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи, суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №620/8225/26, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 8000,00 грн.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, по 4000,00 грн з кожного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 ).

Суддя В.В. Падій