Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №295/11622/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11622/26

Категорія 69

2/295/5340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити розмір (спосіб стягнення) аліментів, визначений рішенням Богунського районного суду м. Житомира, від 11.08.2020 у справі № 295/5811/20 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.08.2020 в справі № 295/5811/20 вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій формі у сумі по 1200,00 грн щомісячно, починаючи з 18.05.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

На даний час розмір аліментів присуджених до стягнення, враховуючи щоденний зріст цін та інфляцію, не відповідає мінімальним потребам дитини, є недостатнім для повноцінного утримання дитини. Відповідач періодично надає фінансову та матеріальну допомогу, проте така допомога не має систематичного характеру та не забезпечує стабільного і достатнього рівня утримання дитини. З метою забезпечення належних умов життя, розвитку та виховання дитини, позивач вважає за необхідне встановити стабільний та реальний розмір аліментів, який буде сплачуватись щомісячно та залежатиме від фактичного доходу відповідача.

Ухвалою суду від 08.07.2026 у справі відкрито провадження з розглядом її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 17).

30.07.2026 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідач визнає позов в межах попередньо визначеного судом способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі і не заперечує проти сплати аліментів в сумі 3000,00 грн. На виконання вимог судового рішення відповідач щомісяця сплачує аліменти на утримання сина в розмірі щонайменше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Матеріали справи не містять доказів покращення матеріального становища відповідача та/або погіршення стану здоров`я, матеріального становища дитини. Станом на день подання позивачем позову відповідач доходів не мав. Ряд вказаних позивачем витрат на дитину не відносяться до аліментних зобов?язань, а саме вартісне лікування, гуртки (розвиток здібностей) охоплюється додатковими витратами на дитину (ст.185 СК України). Доводи позовної заяви щодо погіршення матеріального становища дитини не підтверджені жодним доказом.

У відзиві представник вказує, що відповідач має на утриманні ще малолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зазначає, що у провадженні суду перебуває цивільна справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання.

Крім того, представник відповідача у відзиві просить поставити позивачу ряд запитань, що мають значення для вирішення справи.

11.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача в порядку ст. 93 ЦПК України надати відповідь на запитання, поставленні у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ухвалою від 24.08.2026 судом було задоволено клопотання представника позивача та зобов`язано ОСОБА_1 надати відповідь на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву як першій заяві по суті справи в порядку ст. 93 ЦПК.

12.10.2026 на виконання ухвали суду від 24.08.2026 представником позивача надано заяву свідка, проте відповіді на поставлені питання не надано. Представником позивача зазначено, що надано відповіді у межах належності до предмета доказування.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.08.2020 в справі № 295/5811/20 вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій формі по 1200,00 грн щомісячно, починаючи з 18.05.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8).

Як вбачається зі змісту копії свідоцтва про народження відповідач має малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року № 752/8103/13-ц (61-6892св23), суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими (далі ЄДРСР).

Згідно рішення Богунського районного суду м.Житомира в справі № 295/11624/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789ХІІ від 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2022 в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум з 01.01.2026 для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

Проводячи оцінку представлених доказів, досліджених судом обставин, суд виходить з того, що визначений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.08.2020 розмір аліментів 1200,00 грн на цей час є низьким, не відповідає прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, дитина сторін потребує більших витрат.

Суд враховує, що позивач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у частці від доходу відповідача, а положення законодавства передбачає право того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, рівність їхніх прав, та приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При визначенні аліментів у новому розмірі, суд враховує обставини, що мають істотне значення, в тому числі матеріальне становище платника аліментів, враховуючи, що відповідач має на утриманні трьох дітей, а тому з урахуванням вимог ст. 182 СК України, за умов розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, змінивши розмір аліментів, визначений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.08.2020 в справі № 295/5811/20.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи результати розгляду справи та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1064,96 грн стягується відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 182, 191-192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.08.2020 в справі № 295/5811/20 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: Маслякова Тетяна Олександрівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача: Полонська Людмила Миколаївна, адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2026.

Суддя Л.М. Чішман