Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №165/2024/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2024/26

провадження №2-др/165/16/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

з участю секретаря Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравчука О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частини житлової квартири,-

встановив:

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06.10.2026 задоволено позов. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2852 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн.

Однак із змісту рішення суду встановлено, що при його ухваленні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачу не вирішувалось, оскільки представник позивача у судовому засіданні зробив заяву про подання ним доказів про витрати на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравчук О.В. 12.10.2026 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та докази про витрати на правничу допомогу відповідно до ч. 4 ст. 141 КПК України. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50500 гривень. При цьому зазначив, що згідно з позовом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу - 30 000 грн 00 коп. Також у позові зазначалось, що конкретизований розрахунок та докази на його підтвердження будуть подані згідно ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України з врахуванням поведінки відповідача, необхідності подання додаткових заяв по суті спору, клопотань, кількості та тривалості судових засідань, які неможливо передбачити наперед. Між позивачем та адвокатом було укладено Договір про надання правничої допомоги № 040526 від 4 травня 2026 року. Згідно з умовами Договору конкретний перелік послуг, вартість правничої допомоги (гонорар Адвоката) визначаються Сторонами у Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, для кожного окремого доручення (справи), кожного процесуального документа (позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень тощо), процесуальної дії індивідуально (п. 4.1). Залежно від складності та характеру доручення, у Додаткових угодах може бути встановлено такі форми оплати:- фіксований розмір гонорару (за всю справу або за окремий етап);- додаткова винагорода ("гонорар успіху") за досягнення певного результату (п. 4.2). Факт виконання робіт за кожною Додатковою угодою та остаточна сума до сплати підтверджуються Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, який складається Адвокатом та направляється Клієнту протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення надання послуг або відповідного етапу, визначеного в Додатковій угоді (п. 4.4). Загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 50 500 (п`ятдесят тисяч п`ятсот) грн 00 коп. Наголошує, що заявлений представником позивача у позовній заяві орієнтовний обсяг робіт був збільшений згідно Додаткових угод № 2 від 01.08.26, № 3 від 07.08.26, з вини відповідача через його поведінку, не бажання врегулювати спір у добровільному порядку, не обґрунтоване заперечення позовних вимог, затягування розгляду справи, подання додаткових понад передбачені ст. 174 ЦПК України заяв.

Стверджує, що відповідач безпідставно затягував процес, викликав свідків, які повідомили про обставини, відомі їм лише зі слів відповідача, хоча не міг не знати, що їх покази без фінансових документів не вплинуть на суть спору, тому витрати позивача на правничу допомогу не є завищеними, нижчі середніх в аналогічних справах. Розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України вважає обґрунтованим, співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову, відповідає критерію розумності та справедливості, важливістю справи для позивача, оскільки квартира є єдиним місцем проживання її та дітей.

16.10.2026 представник позивача Кравчук О.В. подав суду заяву, в якій просив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення провести без участі позивача та представника. Заяву підтримують, просять її задоволити.

16.10.2026 представник відповідача Бакун О.С. подав суду заяву, в якій просив розгляд вказаної заяви проводити у його відсутності, у задоволенні заяви про вирішення питання розподілу судових витрат в частині понесення позивачем витрат на правничу професійну допомогу просить відмовити з підстав наведених у запереченнях.

У запереченнях представник відповідача зауважив, що у відповідності до пункту 4.2. Договору, у адвоката Кравчука О.В. із клієнткою ОСОБА_1 обумовлена погодинна ставка в сумі - 3500,00 грн. за одну годину роботи адвоката без ПДВ, натомість представник позивача обґрунтовує заявлену суму в розмірі 50500,00 грн для стягнення у своїй заяві, як фіксовані суми згідно з договором та додатковими роботами, на підтвердження надавши додаткові угоди та Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 07.10.2026. Вважає, що у даному випадку фактично відсутній розрахунок витрат робочого часу адвоката на виконання доручень клієнта у відповідності до умов Договору, а заявлені суми не обґрунтовуються ні витраченим часом, ні потребою у їх виконанні, що стосується клопотань та заперечень у справі. Також наголошує, що відповідач заявляючи клопотання про допит свідків, користувався своїм правом на захист майнових прав. Вважає такий розмір витрат клієнта на правничу допомогу необґрунтованим, не співмірним до ціни позову та таким, що не відповідає критеріям розумності. Наголосив, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому покликається на Постанову ВП ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, де зазначено, що вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Наголошуючи на пенсійному віці відповідача, його доходах, як пенсіонера із мінімальною пенсією та за даних обґрунтувань у цьому запереченні вважає, що вимоги представника позивача Кравчука О.В. щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 50500,00 грн. є необґрунтованими, безпідставними, а заявлена сума стягнення надмірно великою, тому у задоволенні заяви просить відмовити.

Також у поясненнях щодо заперечень відповідача, представник позивача Кравчук О.В. пояснив, що умовами договору передбачені різні форми оплати, які погоджуються сторонами у додаткових угодах. Наданими позивачем додатковими угодами, актами виконаних робіт, підтверджується погодження сторонами фіксованого розміру гонорару, що спростовує твердження відповідача про встановлення погодинної форми оплати та необхідність доведення затраченого адвокатом часу. Зазначив, що сторонами погоджена фіксована форма оплати правничої допомоги виходячи, зокрема із цін на послуги адвоката, важливості справи для клієнта та її майнового стану. Вказує, що у разі застосування погодинної оплати гонорар адвоката був би вищим. При цьому зазначає, що позивач не ініціював подання додаткових клопотань, пояснень, а лише реагував на подані відповідачем клопотання у справі. Також наголосив, що відповідач не надав жодних доказів чи обґрунтованих контррозрахунків неспівмірності витрат, не зазначив у запереченнях суми, яку він вважає співмірною та належною за виконану адвокатом роботу.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що при ухваленні рішення суд не вирішував питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із заявленням у судовому засіданні представником позивача Кравчуком О.В. про намір подання ним доказів про витрати на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Представником позивача Кравчуком О.В. до закінчення судових дебатів у судовому засіданні зроблено заяву про подання доказів, котрі підтверджують судові витрати позивача, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги від 04.05.2026 № 040526, додаткові угоди № 1 від 04.05.2026, № 2 від 01.08.2026, №3 від 07.08.2026, № 4 від 07.10.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.10.2026, квитанції від 22.06.2026 № @2PL051738, від 31.07.2026 № @2PL699417, від 11.09.2026 № @2PL349730, від 25.09.2026 № @2PL.2.861359377, від 02.10.2026 №685814, на загальну суму 44800 (сорок чотири тисячі вісімсот) грн.

Судова практика сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердження заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, тощо.

У пункті 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 04 травня 2026 року №0400526 зазначено, що конкретний перелік послуг ,вартість правничої допомоги (гонорара адвоката) порядок та строки її оплати визначаються сторонами у додаткових угодах цього договору, які є його невід`ємною частиною, для кожного окремого доручення (справи) кожного процесуального документа (позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень тощо), процесуальної дії індивідуально.

Як вбачається із акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 04 травня 2026 року №0400526 від 07.10.2026 та додаткових угод до договору № 1 від 04.05.2026, № 2 від 01.08.2026, №3 від 07.08.2026, № 4 від 07.10.2026, адвокатом Кравчуком О.В. було надано позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу, за надання якої клієнт сплачує адвокату гонорар в загальному розмірі 50500 грн, з яких: складання та подання до суду позовної заяви про поділ квартири - 8000 грн, складання та подання до суду відповіді на відзив відповідача - 5000 грн, складання та подання до суду клопотання (пояснення) з процесуальних питань щодо заперечень відповідача від 05.08.2026 - 6000 грн, складання та подання до суду заперечення щодо заяви відповідача про виклик свідків - 5000 грн, складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 3000 грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 05.08.2026 - 4500 грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 14.09.2026 - 4500 грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 06.10.2026 - 4500 грн, додаткова винагорода за досягнення позитивного результат («Гонорар успіху») - 10000 грн.

Позивачем відповідно до поданих квитанцій було сплачено витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 44800 грн.

У пункті 5 акту №1 приймання -передачі наданої правничої допомоги, вказано, що решту суми в розмірі 5700 грн клієнт - позивач безумовно зобов`язаний сплатити адвокату протягом тридцяти календарних днів з моменту ухвалення рішення по суті справи.

При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною, і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, 329/766/18, 178/1522/18.

Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідач, на якого покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат, не не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позовні вимоги позивача задоволено, тому витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача.

Частиною 4 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Судом враховано складність даної справи, обсяг робіт проведеної адвокатом, враховано критерії розумності їхнього розміру, фактично надані послуги адвокатом Кравчуком О.В. щодо складання та подання до суду позовної заяви про визнання права власності на 1/2 квартири, складання та подання до суду відповіді на відзив відповідача, складання та подання до суду клопотання (пояснення) з процесуальних питань щодо заперечень відповідача від 05.08.2026, складання та подання до суду заперечення щодо заяви відповідача про виклик свідків, складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представництво інтересів позивача у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що позивач та його представник не могли передбачити на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, який зазначався у позові в розмірі 30000 грн, витрати на представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та кількості таких засідань, відповідно до яких, визначається гонорар (по 4500 грн за судове засідання (один судовий день), суд не бере до уваги твердження представника відповідача Бакуна О.С., що стороною позивача не подано попередній розрахунок суми судових витрат в заявленому розмірі у заяві про ухвалення додаткового рішення, та з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 40500 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Щодо витрат на правничу допомогу, який визначений представником позивача, як «гонорар успіху» у розмірі 10000 гривень, слід зазначити таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але і відповідати принципам розумності, необхідності, розумності, суд дійшов висновку про те, що сума витрат на правничу допомогу, яка становить «гонорар успіху» у розмірі 10000 грн, не підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, оскільки сплата таких коштів позивача адвокату Кравчуку О.В. буде здійснена у якості додаткової винагороди за досягнутий бажаний результат і не пов`язана з фактичним наданням адвокатом правничих послуг.

Керуючись ст. 137, ст.141, п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України,

ухвалив:

Ухвалити додаткове рішення у справі № 165/224/26 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частини житлової квартири.

Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40500 (сорок тисяч п`ятсот) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: адвокат Кравчук Олександр Васильович, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Бакун Олександр Сергійович, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук