Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №161/6681/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6681/26

Провадження № 2-др/161/127/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника позивача – адвоката Карпука Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, – приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Ніна Іванівна, про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2026 року у даній справі позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 грудня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та скасовано державну реєстрацію права власності.

При ухваленні рішення суду питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу вирішено не було.

05 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Карпука А.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

07 жовтня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ходачинської Ю.Ю. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заперечення обґрунтовані тим, що заявлена сума у розмірі 40 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг, доданий акт прийому-передачі послуг не містить деталізованого розрахунку витраченого часу, а також зазначає про недопустимість солідарного стягнення судових витрат з кількох відповідачів. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні заяви.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття до суду осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Сторона позивача скористалася своїм правом, передбаченим ч.8 ст.141 ЦПК України, до ухвалення рішення зробила відповідну заяву та надала суду докази понесених судових витрат з надання професійної правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Стороні відповідача також була надана можливість надати свою позицію стосовно наданих позивачем доказів, навести свої заперечення, а також клопотання про зменшення судових витрат у зв`язку з їх не співмірністю, що було зроблено представником відповідача у своїй заяві від 08.10.2026.

Враховуючи баланс інтересів сторін, а саме забезпечення їм обом навести свої доводи по суті витрат на професійну правничу допомогу, чим забезпечений принцип змагальності.

Що стосується суті заявлених судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19).

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата ВС відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Визначаючи розмір судових витрати позивача на професійну правничу допомогу суд виходить з наданих нею документів, а саме: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, договору про надання правовничої допомоги від 25.03.2026, актом здачі-прийняття наданих послуг від 28.03.2026, квитанцією про сплату судового збору.

Оцінюючи розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, суд вважає його завищеним і неспівмірним зі складністю справи. Враховуючи категорію спору, обсяг фактично виконаної адвокатом правничої роботи, кількість та тривалість проведених судових засідань (3 засідання загальною тривалістю 1 год. 54 хв.), критерії розумності, співмірності та справедливості, а також заперечення сторони відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, до 20 000,00 грн.

Крім того, стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення судових витрат з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає таке.

Процесуальним законодавством (ст. 141 ЦПК України) не передбачено солідарного стягнення судових витрат. У разі пред`явлення позову до кількох відповідачів судові витрати розподіляються між ними у рівних частках (частковому порядку). Така позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17, від 17.03.2023 у справі № 522/5582/16-ц).

Таким чином, стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн, тобто по 10 000,00 грн з кожного з відповідачів.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 березня 2026 року, унікальний ідентифікатор (UID): a4546709-c15d-485c-98b5-e3c258842dbd.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 2 662,40 грн судового збору, тобто по 1 331,20 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 259, 265, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Карпука Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

В решті вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Ніна Іванівна, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Степана Бандери, буд. 17/2.

Додаткове рішення складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК