Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №748/1395/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1395/26

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2179/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

секретар: Зіньковець О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Майбороди С.М. від 20.08.2026 (повне рішення складено 28.08.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до Олишівської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В :

04.05.2026 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Зибінську Г.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідачів, у якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 5,86 умовних кадастрових гектарів без визначення її меж у натурі на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 , батько позивача, із 1979 року був членом колгоспу «ім. Кірова» смт Олишівка Чернігівського району та перебував у трудових відносинах із цим колгоспом до 1988 року. 20.07.1994 шляхом об`єднання, зокрема колгоспу ім. Кірова, було створено Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство фірму «Агрокомсинтез» (далі – СЗАТ фірма «Агрокомсинтез»), якому 22.11.1995 видано Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 022. Позивач уважає, що її батько на момент видачі зазначеного державного акта був членом господарства, а тому набув право на земельну частку (пай), однак через невключення його до списку членів КСП сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно, однак право на земельну частку (пай) не оформила через відсутність правовстановлюючого документа. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, після чого спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 , яка також не змогла оформити право на спірну земельну частку (пай) у нотаріальному порядку через відсутність документа, що підтверджував би право її батька на пай. У вересні 2025 року позивач звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак у вчиненні відповідної нотаріальної дії їй відмовлено у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право ОСОБА_3 на земельну частку (пай).

Чернігівський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 20.08.2026 відмовив у позові ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність набуття ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), оскільки позивач не надала доказів перебування свого батька станом на 22.11.1995 у членах СЗАТ фірми «Агрокомсинтез», його включення до списку громадян-членів, який є додатком до Державного акта, а також того, що він за життя порушував питання щодо оформлення свого права на земельну частку (пай). Із огляду на це, у складі спадщини після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) не перебувало, а тому не могло бути успадковане його дружиною, а в подальшому донькою.

10.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником, адвокатом Зибінською Г.В., у якій апелянт просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт посилається на те, що невключення члена КСП до списку, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, саме по собі не позбавляє його права на земельну частку (пай), а відсутність сертифіката не свідчить про відсутність такого права. На думку позивача, визначальним є факт членства ОСОБА_3 у господарстві на момент передачі землі в колективну власність.

Апелянт також посилається на постанову Чернігівського апеляційного суду у справі № 748/2859/25, уважаючи, що вказаною постановою вже встановлено факт набуття ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), а тому відповідні обставини не підлягають повторному доказуванню. Окрім того, апелянт указує, що її батько помер через один рік і вісім місяців після видачі державного акта, а тому не встиг реалізувати право на судовий захист у зв`язку з не включенням його до списку.

Відзиви на апеляційну скаргу відповідачі не подавали.

Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що ОСОБА_1 , яка до укладення шлюбу мала прізвище ОСОБА_4 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 (а.с. 44).

12.06.1982 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (копія свідоцтва про укладення шлюбу на а.с. 43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у місті Чернігові, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 37).

Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 до Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася його дружина, ОСОБА_2 . У межах спадкової справи № 201/1999 їй видано свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , мотоцикл марки ИЖ-Ю-ЗК, державний номер НОМЕР_3 , та грошові внески у Чернігівському районному відділенні Ощадбанку № 7903/03. Свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну частку (пай) ОСОБА_2 не отримувала (копія спадкової справи № 201/1999 наявна в матеріалах справи № 748/2859/25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла в смт Олишівка Чернігівського району Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 38).

Після смерті ОСОБА_2 її дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши 27.03.2012 заяву до Чернігівської районної державної нотаріальної контори. У межах спадкової справи № 177/2012 їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади. Свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну частку (пай) їй також не видавалося (копія спадкової справи № 177/2012 наявна в матеріалах справи № 748/2859/25).

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Чернігівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на земельну частку (пай), яка, за її твердженням, належала її батьку, ОСОБА_3 . Однак оформити право на спадщину в нотаріальному порядку не вдалося у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджував би набуття ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), зокрема сертифіката на право на земельну частку (пай).

Саме ця обставина стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, у якому вона просить визнати за нею право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,86 умовних кадастрових гектарів без визначення меж у натурі, розташовану на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 із 1979 року був членом колгоспу ім. Кірова смт Олишівка Чернігівського району. Згідно з архівною довідкою Комунальної установи «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області № 781-11 від 04.12.2024, у архівному фонді колгоспу ім. Кірова смт Олишівка в книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспників (книга 14 «Виробнича дільниця № 1») наявний особовий рахунок № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 , у якому зазначено, що він був членом колгоспу та є відомості про кількість відпрацьованих ним людино-днів для колгоспників у 1979-1988 роках (а.с. 30).

Із цієї ж архівної довідки вбачається, що в розрахунково-платіжних відомостях із нарахування заробітної плати працівникам колгоспу за 1989-1991 роки та працівникам ЗАТ фірми «Агрокомсинтез» за 1994-1998 роки відомості про кількість відпрацьованих ОСОБА_3 людино-днів відсутні.

Архівною довідкою Комунальної установи «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області № 27-19 від 29.07.2025 підтверджено, що 18.06.1979 на засіданні правління колгоспу розглядалося питання щодо порушення правил безпеки машиністом АВМ-065 ОСОБА_3 . При цьому повідомлено, що протоколи загальних зборів членів колгоспу і засідань правління колгоспу ім. Кірова за 1988 рік надійшли до архіву не в повному обсязі (по 06 червня 1988 року), а відомості про виключення ОСОБА_3 зі списків членів колгоспу в наявних документах відсутні (а.с. 10).

20.07.1994 шляхом об`єднання колгоспів ім. Кірова Олишівської селищної ради, ім. Куйбишева Ладинської сільської ради та колгоспу «Червоний маяк» Серединської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області було створено СЗАТ фірму «Агрокомсинтез» смт Олишівка Чернігівського району Чернігівської області, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.5-7112/2-24 від 16.12.2024 (а.с. 14).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, СЗАТ фірма «Агрокомсинтез» було зареєстроване 20.07.1994, а 15.10.2009 припинило свою діяльність (а.с. 13).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 65 від 22.11.1995 у колективну власність СЗАТ «Агрокомсинтез» смт Олишівка Чернігівського району Чернігівської області було передано 9 463,6 га землі в межах згідно плану для сільськогосподарського виробництва.

Цього ж дня, 22.11.1995, СЗАТ «Агрокомсинтез», розташованому в смт Олишівка Чернігівського району, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 022, відповідно до якого в колективну власність передано 9 463,6 га землі в межах згідно з планом, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 39 (а.с. 15).

ОСОБА_3 відсутній у списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 022 від 22.11.1995. Також його прізвище відсутнє в додатковому списку осіб, помилково пропущених при складанні списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), по Серединській сільській раді (а.с. 26-28, 23).

Окрім того, згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.5-7112/2-24 від 16.12.2024, у Книзі реєстрації сертифікатів СЗАТ «Агрокомсинтез» відсутній запис про реєстрацію сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 . Також, у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю відсутній запис про державний акт на ім`я ОСОБА_3 на заміну сертифіката (а.с. 14).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього – додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Указаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 149/2978/18.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Установивши, що в ОСОБА_3 не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у СЗАТ фірмі «Агрокомсинтез», а доказів належності йому на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю позивач не надала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем у порядку спадкування права на вказаний пай.

22.11.1995 СЗАТ фірмі «Агрокомсинтез» виданий державний акт на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому апеляційний суд виходить із того, що ОСОБА_3 за життя не внесення до списку осіб, які мають право на земельний пай та на видачу сертифіката, не оскаржував та, відповідно, питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які підтверджували б наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалося.

За таких обставин, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивач не надала доказів того, що ОСОБА_3 , а згодом і його дружина ОСОБА_2 як спадкодавці набули таке право за життя.

Висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та судовій практиці: постанови Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 392/1660/16-ц, провадження № 61-24311св18, від 20.02.2020 року у справі № 544/1095/18, провадження № 61-7370св19, від 17.03.2020 у справі № 396/1683/18-ц, провадження №61-9879св19, від 24.03.2020 у справі № 538/302/19-ц, провадження № 61-16716св19.

Посилання апелянта на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21.04.2026 у справі № 748/2859/25, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінено у частині мотивів відмови в позові, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апеляційний суд у цій постанові виходив із того, що районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір земельної частки (паю) та вирішувала питання про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай), мала бути залучена до участі у справі як відповідач, а не як третя особа. При цьому вказаною постановою суд не вирішував по суті питання про визнання за ОСОБА_1 права на спірну земельну частку (пай) та не ухвалював рішення про визнання за ОСОБА_3 такого права.

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що у справі № 748/2859/25 суд уже встановив факт членства ОСОБА_3 у СЗАТ фірмі «Агрокомсинтез» на момент передачі землі в колективну власність та факт набуття ним права на пай, не відповідає змісту судового рішення, а тому не може бути покладене в основу висновку про преюдиційність відповідних обставин.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із указаного положення слідує, що преюдиціальне значення мають обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, а не правова оцінка сторони такого рішення чи обставини, які суд фактично не встановлював.

Також, матеріалами справи підтверджено членство ОСОБА_3 у колгоспі ім. Кірова у період із 1979 по 1988 роки та відсутність відомостей про його виключення зі складу членів цього колгоспу в наявних архівних документах. Водночас, документального підтвердження того, що після створення 20.07.1994 СЗАТ фірми «Агрокомсинтез» ОСОБА_3 був прийнятий до складу його членів або зберіг статус члена відповідного господарства станом на 22.11.1995, матеріали справи не містять.

Зокрема, зміст архівної довідки Комунальної установи «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області № 27-19 від 29.07.2025 дає підстави для висновку, що інформацію про відсутність відомостей про виключення ОСОБА_3 зі списків членів колгоспу комунальна установа повідомила виходячи з наявних протоколів загальних зборів членів колгоспу і засідань правління колгоспу ім. Кірова за 1988 рік, а саме по 06.06.1988, а не за період до 1995 року.

На підтвердження членства ОСОБА_3 позивачем надано архівну довідку КУ «Чернігівський районний трудовий архів» № 781-11 від 04.12.2024, згідно з якою в архівному фонді колгоспу ім. Кірова містяться відомості про особовий рахунок ОСОБА_3 , його членство у цьому колгоспі та кількість відпрацьованих ним людино-днів у 1979–1988 роках.

Наведені докази підтверджують членство ОСОБА_3 у колгоспі ім. Кірова у відповідний період, але не підтверджують його членства в СЗАТ фірма «Агрокомсинтез» саме станом на 22.11.1995.

При цьому, із інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вбачається, що в розрахунково-платіжних відомостях працівників ЗАТ фірми «Агрокомсинтез» за 1994-1998 роки відомості про відпрацьовані ОСОБА_3 людино-дні відсутні.

Також у книзі реєстрації сертифікатів СЗАТ фірма «Агрокомсинтез» відсутній запис про реєстрацію сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 , а в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю відсутній запис про державний акт на його ім`я.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність у справі доказів перебування ОСОБА_3 станом на день видачі (22.11.1995) СЗАТ фірмі «Агрокомсинтез» Державного акта на право колективної власності на землю в членах цього товариства, а також включення ОСОБА_3 до списку громадян – членів, який є додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю.

Саме по собі створення 20.07.1994 СЗАТ фірми «Агрокомсинтез» шляхом об`єднання, зокрема, колгоспу ім. Кірова, не є достатнім доказом автоматичного збереження за кожним колишнім членом колгоспу статусу члена новоствореного господарського товариства на дату видачі йому державного акта. Для такого висновку необхідні належні та допустимі докази щодо членства ОСОБА_3 у СЗАТ фірма «Агрокомсинтез» або інших обставин, які відповідно до законодавства свідчили б про збереження за ним відповідного статусу.

За правилами статей 12, 13, 76-81 ЦПК України саме сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд не може ґрунтувати висновок про набуття спадкодавцем майнового права на припущенні про те, що членство в попередньому колгоспі автоматично продовжилося в новоствореному товаристві, якщо належні докази такого переходу статусу відсутні.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про помилковість оскаржуваного рішення, його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.08.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.В. Разгуляєва

А.П. Стельмах